“Євробачення — це як чемпіонат Європи з футболу”, — Ziferblat

Гурт Ziferblat, які на тогорічному Нацвідборі Євробачення посіли друге місце й стали справжнім відкриттям для мільйонів українців, — нові герої музичного подкасту “СучЦукрМуз” на hromadske. Про музичне виховання, меломанський бекграунд, участь у цьогорічному Нацвідборі та недоцільність оцінювання фіналістів одне одним, а також конкуренцію серед учасників гурту музиканти розповіли ведучому Альберту Цукренку.

Соліст Ziferblat розповів, хто вплинув на його музичний смак

Батьки зробили нас меломанами. Бабуся Вікторія слухала багато академічної музики, і саме це найбільше вплинуло на мене. Якщо вона мені ставить “Капризи” Паганіні у п’ять років і вони мені подобаються, це моя особиста справа. Але якщо я до сліз доводив однокласника Борю (який зараз у Німеччині), стверджуючи, що Паганіні крутіший за реп, це дивно трішки.

“Хлопці слухали російський реп, а я приносив пісні The Beatles”, — Ziferblat  

Пам’ятаю, як мене у дворі, у віці 12-13 років, жорстко булили. Вони слухали якийсь російський реп, а я приносив своє і казав, який класний трек The Beatles.

Музиканти Ziferblat зізналися, чи існує між ними конкуренція

Конкуренції “Пол Маккартні — Джон Леннон” між нами немає і не було, а різниця характерів очевидна. Погляди на життя абсолютно різні, і через це складно, можливо, навіть з робочими питаннями легше, ніж із побутовими.

“Євробачення — це як чемпіонат Європи з футболу”, — Ziferblat

Ми любили Євробачення з дитинства, там були різні жанри — трішки попмузики, диско, рок-н-рол. Це цікавило з раннього віку, з 8-9 років. І зі спортивної точки зору це як дивитися Чемпіонат Європи з футболу. Там теж є спільнота єврофанів, яка дивиться все як окремий вид спорту. Для нас це закриття певного гештальту, що ми там побували, і ми спокійно до цього дійдемо, сподіваюсь. Там зможемо себе показати з іншого боку, з якого нас ще не бачили.

«Я не типовий слухач, і тому, коли музикантам ставлять таке запитання, мені дійсно їх шкода», — Ziferblat про треки фіналістів цьогорічного Нацвідбору

Я настільки в цьому ремеслі зараз перебуваю, що по-людськи, емпатично не можу погано оцінити якусь пісню. Розумію, скільки людей робить її, скільки це нервів, стресу… Абстрагуємося від того, що ми слухаємо в житті. Я любив спостерігати за Євробаченням з дитинства, тож вмію правильно «увімкнути потрібне вухо», налаштувати його, щоб слухати форматну музику. Я розумію, чому артист використав те чи інше рішення: де він хотів додати якісь «мурашки», випадково додати сьомий ступінь. Я не типовий слухач, і тому, коли музикантам ставлять таке запитання, мені дійсно їх шкода… Не хочу здатися лицемірним, кажучи, що всі молодці. Але всі дійсно молодці!