25.11.2024
Євген Клопотенко розповів про хейт, який чіпляє
В новом сезоне «Инспектора Фреймут» (канал «1 + 1») Ольга Фреймут расширила границы своих проверок, сделав проект более социальным. Теперь под ее инспекции попали школы, детские садики, магазины…
Какие школы инспектировать, мы узнавали из моего «Инстаграма», который пестрит приглашениями детей и их родителей. Когда мы инспектировали супермаркет на Троещине в Киеве, к нашему редактору подошли родители и попросили помочь встретиться с заведующей детским садом через дорогу, которая берет взятки, а сама даже на собрания не приходит. Рекордно высокие рейтинги проекта доказали, что эти темы актуальны. Признаюсь, программа выматывает ее создателей, требует много усилий и от меня. Но как остановиться, если некоторые предприятия даже санстанция не может проверить?» — поделилась Оля с нами своими размышлениями о проекте в эксклюзивном интервью. Кстати, оказалось, что если в работе Фреймут не идет ни на какие компромиссы, то в любви готова на большие уступки! Перфекціонізм та інтуїція Оля, а ти сама ходиш тільки тими закладами, які вже перевірила? Мій телевізійний образ нічим не відрізняється від мене у звичайному житті. Але досвід інспектора допомагає не помилятися у всіх сферах послуг (не лише у ресторанах), виробляє перфекціонізм та інтуїцію. Наприклад, нещодавно мама без мого відома здала у хімчистку улюблене пальто. Про цю хімчистку я нічого не чула, але мама запевнила, що довіряє, бо у власниці «такі добрі очі». Через тиждень мені привезли зіпсоване пальто з коротким рукавом та «збритим» ворсом. Професіоналізм не перевіряється виразом особи. Я завжди звертаю увагу на ім’я та репутацію. Нещодавно ти запатентувала своє ім’я. Навіщо? Моє ім’я пов’язане з репутацією програми, це знак якості Інспектор Фреймут. Тому я послухалася порад юристів і вирішила захиститися від недобросовісного його використання. Це світова практика для громадських людей. Багато шанувальників «Інспектора Фреймут» заздрять твоїй ідеальній фігурі. Розкажи, як придбати такі параметри, як у тебе. Тело — это храм для души. Как только я начинаю чувствовать себя несчастной — пропадает сияние кожи, глаза перестают манить. Я считаю чревоугодие грехом. Это проявление всех человеческих слабостей: неуверенности в себе, жадности, лени. А еще важна генетика. Мои родители — спортсмены. Мама в свои 52 года стоит на голове и имеет идеальный пресс. Я начала заниматься спортом благодаря Злате — как-то она завела меня в свою танцевальную студию и познакомила с мастером спорта по художественной гимнастике. Теперь я занимаюсь стретчингом три раза в неделю уже более полугода. Кроме того, я живу и работаю в телевизоре, а камера добавляет 5–7 килограммов. Поэтому я, как спортсмен, просто обязана быть в форме. Такое тело мне необходимо для работы. “Я дуже хочу ще раз стати мамою” Оля, ти романтик? Яким романтичним вчинком тебе можна здивувати? Я росла на Бальзаку, Оскарі Уайльді та Бронті, а за вікном був сірий Новий Розділ, де люди виживають на зарплату сірчаного комбінату. А я зачитувалась романами, в яких чоловіки не розмінюються і люблять навіки. Рятувалась від банальності міста музичною школою. Бах і Шопен здавались цікавішими компаньйонами, ніж однокласники Володька та Мирон. Мене засмучувало, що не було в кого закохатися. Тому що з дитинства я не вміла любити «за високий зріст», все життя закохувалась у гарних душею. Зараз я теж люблю найкращого чоловіка на землі. І мене не лякає, що він може втратити інтерес до мене. Я не вибираю чоловіка, щоб тримати його поряд із собою. Я вмію любити незалежно від взаємності, але вибираю найдостойніших. Той, якого я люблю, дуже романтичний. Це його перманентний стан. Адже дозовані вишукані вчинки — це якась піар-акція, щоби завоювати жінку на короткий період. У тебе образ суворої та принципової жінки. Чи доводилося жертвувати своїми принципами заради чоловіка? Кохання – це єдина територія для мене, де можна бути слабкою. Принципами жертвувати не доводилося, тому що я не спілкувалася з чоловіками, які намагалися мене змінити. Але жертвувати комфортом заради коханого доводиться. Я не намагаюся вдавати, що зайнята, не описую в SMS, як важко працюю. Приховую свою зайнятість, щоби чоловік відчув свою силу. Іноді переношу зустрічі і навіть зйомки, якщо потрібно вибирати між роботою та особистим життям. Якось бойфренд попросив мене полетіти з ним до Цюріха завтра, я спокійно погодилася. Він навіть не підозрював, що в цей час я була в Херсоні. Я відклала робочий візит і всю ніч добиралася до Києва. Вранці я з посмішкою сіла в літак. Ти знайомиш Злату зі своїми бойфрендами? Злата знайома із моїм колом спілкування. Я просто не уточнюю, хто з цих друзів – бойфренд. Чи хотіла б ще раз вийти заміж? Чомусь, коли я в житті зациклююсь на мрії, вона починає дражнити мене. Тому я знаю, чого хочу, але не одержима своїм бажанням. Так і із заміжжям. Якщо на небі ще в мене повірять, то виділять чоловіка. Якщо ні, не бачу в цьому трагедії. Для мене шлюб — дуже гарна церемонія, яка, на жаль, через старомодність більше не діє на мешканців ХХІ століття. У кохання з першого погляду та на все життя вірю. Але не думаю, що шлюб є гарантією щастя. А дітей ще хочеш? Я бы очень хотела еще раз стать мамой. Я хочу не скучать в старости, а передавать детям какие-то семейные ценности, опыт. Мечтаю о загородном доме, но вдвоем со Златой нам в нем может быть одиноко. Дочка выросла, она у меня наполовину британка, поэтому скоро отправится учиться в школу в Англии. Думаю, сейчас самое время рожать еще раз. Но все зависит от Бога. Які риси свого характеру бачиш у дочці? Злата повністю «укомплектована» моїми замашками. І мене це іноді дратує. Але коли роблю зауваження, розумію, що адресую їх собі. Я така сама. Помітила закономірність: тільки варто мені подолати якусь нестачу, він одразу пропадає в Златі. Наприклад, якщо я більш зібрана вранці, коли відправляю доньку до школи, вона вчасно виходить із дому, раніше лягаю спати — і Злата теж починає позіхати о 22.00. Тому, коли бачу слабкі місця у дитячому характері, одразу працюю над своїм. У Злати вже є шанувальники? Ти висуваєш до них якісь особливі вимоги? Злата дуже комунікабельна, тому легко знайти друзів серед хлопчиків. Коли упорядковую її портфель, часто знаходжу кільця, листівки, іграшки. Мені подобаються друзі Злати. Хлопчики, з якими вона спілкується, іноді бувають у нас у гостях. Але тільки серед них з’явиться хтось підозрілий, одразу стану стіною. Я за волю в рамках. Захищатиму свою дочку від біди хитрістю, а якщо не вийде, тоді відкрито забороню спілкуватися. Щастя у вірі Як часто ти бачишся зі своєю сім’єю – батьками, сестрою? У нас очень дружная семья, мама, сестра и папа часто приезжают ко мне в Киев. Ездить в Новый Роздол я не люблю. Мне больно смотреть на родной город, который превратился в кладбище моего детства. Все заброшенное, разрушенное. С родными часто встречаемся и во Львове, где у меня есть квартира. Ти не приховуєш, що ходиш до церкви. Вищі сили допомагали тобі у житті? Я віруюча і це моє щастя. Мені завжди здавалося, що в мене з небом добрі стосунки. Наче я дала руку — і мене повели. Коли народилася Злата, я повернулася з Лондона до Києва. Вийшла заміж, але мріяла про професійну реалізацію. Пам’ятаю, як просилася на канали журналісткою без зарплати, бо відчувала покликання. І я рада, що у той період свого життя зробила правильний вибір. І ще: всі важливі події у моєму житті відбуваються 19 грудня — у день святого Миколая, мого улюбленого святого. Саме цього дня я перейшла працювати на телеканал «1+1». З моїм духовним наставником, отцем Мелетієм, я познайомилася в Одесі, коли переживала розлучення з коханим. Цей монах, незважаючи на свій молодий вік, має неземну мудрість. До речі, у мій день народження, 25 лютого, отець Мелетій святкує день ангела, що для людей такого сану набагато важливіше свято. Оля, крім величезної кількості шанувальників, є люди, які скептично ставляться до тебе. Порадь, як протистояти пліткам та критиці, залишаючись вірною собі. Потрібно обмірковувати критику, у ній дуже багато правди. Просто не всі вміють у коректній формі висловлювати свої думки. Я навчилася відрізняти банальну ненависть від конструктивної критики. Глядачі мають право робити мені зауваження, адже я постійно присутній у їхньому житті — у їхніх будинках через телеекран, навіть через це інтерв’ю. Я дякую критиканам, вони шліфують мене, не дають зістаритися, тримають розум у тонусі. Думаю, читачки теж зможуть виробити в собі імунітет до пліток, якщо навчаться відсівати їх. Потрібно бути кристально чистим перед собою та мати внутрішній стрижень.