Особисте місце: правила гармонійного спілкування

На каком расстоянии должны находиться люди, чтобы чувствовать себя комфортно? О том, что у каждого есть физическое личное пространство, в которое не стоит вторгаться, сегодня известно почти всем. Но ведь психологическое ощущение «собственного оазиса» – ближайший родственник физического. А мы не всегда бережем его не только в остальных, но и в себе.Особисті зони людини [Підпис ID = “attachment_65845” вирівняйте = “alignnone” ширина = “600”] Фото: Burda-media[/caption] Умовно виділяють чотири шари, в яких відбувається спілкування: ● інтимна зона – до 45 см: сюди допускаються тільки близькі. Якщо на нього посягають чужі – виникає дискомфорт; ● персональна – до 150 см: на цю відстань безболісно підходять товариші-партнери-співрозмовники; ● соціальна – до 4 м: у цьому радіусі ми сприймаємо перехожого як тимчасового побратима чи сусіда; ● публічна – понад 4 м: це вже «решта світу», яку можна залишати поза межами зору.

Геометрія ця досить умовна. Зазвичай наша індивідуальна контактність десь посередині. Психологи вважають її нескладними вправами, але ми і так приблизно відчуваємо – де нам ще комфортно, а куди – «не влізай, уб’є». Але нерідко «запускаєш» інших туди, куди сама не відчуваємо необхідності – зі страху здатися нудною чи грубою. А це зовсім не сприяє покращенню стосунків! Адже все одно хочеться «вирватися», і нерозуміння неминуче.Особливості особистого простору ● Потреба можливості відгородитися від інших, розвивається у дитини вже до трьох років. Тому, навіть якщо у малюка немає своєї кімнати, у нього має бути власний куточок, де він господар і може розташувати іграшки та картинки як захоче. ● Вважається, що для того, щоб якось «вільно дихати», людині потрібно хоча б 10 квадратних метрів свого простору. А в офісі, навіть якщо все в одному приміщенні, радіус півтора метра навколо робочого столу сприймається як особистий. ● Здатність підходити і підпускати до себе залежить ще й від національної культури. Житель півдня і житель півночі можуть натрапити на взаємне нерозуміння від того, що один «надто активно настає», а другий «постійно відсувається». ● Ми обстоюємо своє активніше, якщо на нього посягають. Помічено, що телефонний автомат займають довше, якщо потилицю дихає нетерпляча черга. ● У психологічному сенсі комфортне місце у приміщенні – там, де за спиною не двері та не порожній простір, а стіна: захищений тил.Поради, як захистити свій простір [Підпис ID = “attachment_65846” вирівняйте = “alignnone” ширина = “600”] Фото: Burda-media[/caption] ● Якщо страждаєш від вторгнень з боку (звуки через стінку, запахи в офісі…) – борись, але тоді стань і найкращим сусідом. Впевнена коректність і відстороненість створюють ауру, яку не кожен штурмуватиме. ● Якщо умови такі, що дуже тісна близькість до народу неминуча, відгороджуйся підручними засобами. Навіщо люди слухають на вулицях плеєр та читають у метро? Правильно створюють свій «кокон». ● У сім’ї часто відбуваються сутички під загальним девізом «хто пив із моєї улюбленої чашки»? Не варто ламати персональні пункти близьких. Достатньо зрозуміти та прийняти. ● Тобі потрібно твердо наполягти на своєму? Розташуйся навпроти співрозмовника, присувайся ближче, дивися на нього прямо. Потрібно, навпаки, справити приємне враження, не особливо наближаючись? Сядь трохи подалі та під кутом від нього, створивши собі «простір для маневру». Рада редактора. Відчуваєш, що іноді перегинаєш палицю в інший бік – надто від усіх відгороджуєшся? Влаштовуй собі безневинні «струси». Вибратися на танці, сходити в гості або вирушити в поїздку – щоб не надто обрости панцирем. Як ходити на побачення інтроверту Якщо коханий бреше: що чекає на ваші стосунки