ALYONA ALYONA про творчість, роботу виховательки та булінг

Українська реп-сенсація, яка підкорила слухачів далеко за межами рідної України. Про неї пише американський Vogue, а The New York Times включає її до списку «15 найцікавіших молодих артистів і артисток із Європи». Перше велике інтерв’ю ПУШКИ нашого шоу-бізнесу ALYONA ALYONA з відеопроектом Зе Інтерв’юер.

Хто помітив ALYONA ALYONA? Як змінилося життя співачки після переїзду до Києва? Чи правда, що GOGOLBORDELLO запрошували її в американський тур? Коли ALYONA ALYONA почала працювати вихователькою в дитячому садку, і скільки насправді там пропрацювала? Скільки у неї записаних треків під псевдонімом AL.KAIDA? Коли ALYONA ALYONA зрозуміла, що перевернула український реп? Про дует з MONATIK, і чи варто чекати дуету з KYIVSTONER? Про респект від Oxxxymiron і Баста… Просто зараз!

Про свій дім на Кіровоградщині

Якщо зараз ми з татом їдемо на Кіровоградщину, я всім кажу, що на Батьківщину. Якщо своїм київським кажу, що їду в Баришівку, то я їду на Батьківщину. Якщо поділити все життя, то половину часу я жила там, а половину там. Зрозумій, я на Кіровоградщині також переїжджала.

До речі, ми їздили в село, там де бруківочка моя, там де я виросла, Капітанівка. Ми приїхали до хати, хотіли її зняти, а хати немає. Там купа глини, заросла травою. Сарай стоїть, криниця стоїть, а хати нема. Відправляю фото мамі, кажу, вгадай, де це, вона каже – не знаю. Кажу, Леніна, 17. Вона питає, а де ж хата? А немає.

Напевно, те місце, де ти народився, куди ти повертаєшся. Туди мені вже немає куди повернутися. А в Новомиргороді в мене є будинок, туди ми приїжджаємо, там дідусь, бабуся, двоюрідні сестрички. Але власне житло в мене у Баришівці, мій маленький світочок.

Про те, з ким живе в Києві

Зараз я живу не сама, а з Анею Велосипедовою, яка моя подруга та стиліст. Вона надихається лежанням на алейках на пледиках, і ми з нею вирішили: давай тут, у центрі. Знімаємо житло досить недорого, бо воно вбите й ненадовго.

Про ситуацію в українських селах

Якщо аналізувати, в альбомі та трекові «Літак» є рядочки про те, що занепала, я кажу не про всю країну, я кажу про такі села. Ми от приїхали, я не була там 5 років, кількість хат на моїй вулиці, що завалилися, разом із моєю, збільшилася втричі за 5 років. Там бабусі повмирали, воно нікому не треба. Закриваються місця роботи.

В тому селі, де ми жили, вся основна робота була на цукровому заводі. Якщо він робить, село живе. А він не робить… Єдине, що мене порадувало, це школа. Вона гарна, вона цвіте. Я боялась, що приїду, а моя школа розвалена. Дякувати Богу, що ні.

Про роботу в дитячому садочку

Ще не маючи освіти психолога, коли закінчувала навчання, пішла працювати в соціальну службу Оболонського району. Пропрацювала я там недовго, бо дуже багато часу забирала дорога – 5 годин і більше. Дуже багато стояла у транспорті, і в мене почалися проблеми з ногами. Я звідти звільнилася, і ми поїхали із кумою на море.

В мене таке було перезавантаження!

Вирішувала, що мені далі робить. Чи шукати роботу в столиці десь поближче, чи пройтися по Баришівським структурам. Баришівка таке маленьке село, ті самі соцпрацівники вже набрані були роками. Я працювала там волонтером, вони мене всі знали, але не було штатної одиниці. Так вийшло, що ще на 4-му курсі пішла в садочок біля свого будинку, щоб бути психологом, але також штатної одиниці не знайшлося.

І я вирішила ще раз сходити, десь там за мене слівце замовив один, другий, що молода, перспективна психологша, та візьміть… А в них якраз вихователя не було. Мені сказали, давай поробиш вихователькою півроку, а далі виділять штатну одиницю, і будеш психологом. І так воно півроку, а потом ще півроку, а потім я розумію, що освіту треба мати відповідну. Я пішла вчитися на вихователя, здобула свою другу освіту.

Про зарплату виховательки

Перша моя зарплата була 2 132 гривні з копійками. Потім я почала фотографувати та підробляла. Спочатку фотографувала дитячі дні народження, свята – здобувала досвід.

Про команду і старт кар’єри

Я вдячна всім, хто був на моєму життєвому шляху, мотиватором для мене, людьми натхнення – баришівчанам та переяславцям, столичним моїм друзям, і з усієї України реперам… З останніх людей сформована моя команда, з якою я зараз працюю.

На чолі неї – Ваня Клименко. Ми познайомились і стали перш за все друзями, а потім вирішили, що наш шлях не лише дружній, а і творчий має пролягати далі разом. Є тандем. Він – мізки цього проекту.

Я – серце проекту, автор текстів, сама обираю музику, яка мене надихає, біти, вирішую, хочу чи ні, буду чи ні, близьке це мені чи ні.

Є в нас вестибулярний апарат із венозною системою – Таня Папуга, менеджер та людина, яка мені допомагає у всьому на світі. І перш за все це подруга, яка стала й величезним шматком проекту.

Є ще Стас Смирнов, він робить дуже багато справ на рахунок кліпів.

Про булінг

Якщо поділити все моє життя на періоди, коли я переїздила, то найменше булінгу було в селі, в Капітанівці. Я не комплексувала, виступала там, на танці ходила. А потім переїхала з села до міста, перейшла в гімназію. І зіткнулася там з жорстким булінгом.

В мене почалось статеве дозрівання, у мої 11 років мала 1-2 розмір грудей, і це привертало увагу старшокласників. Вони могли йти і щипнути. В цій гімназії був хлопець Лев, завжди коли проходив поруч давав срача. Я ніколи не давала здачі, тому що в садочку зрозуміла, що сильніша за інших, і те, що вважаю легеньким, може завдати болі. І в мене такий комплекс був у голові – ніколи нікого не чіпати, бо зроблю боляче. Я дуже боялася нашкодити.

Фото: Зе Інтерв’юер

А тобі подобається ALYONA ALYONA? Напиши в коментарі її улюблену пісню!