Для 24-річного актора Ігоря Скрипка роль Валерія Петрука у серіалі «Останній москаль» стала особливою. Завдяки їй він ближче познайомився з Україною. І полюбив її всім серцем.
Тепер навіть після закінчення зйомок у Ігоря достатньо приводів прилетіти до Києва, адже у нього тут багато друзів та шанувальниць. Як актору вдалося впоратися з роллю, які українські пісні є його улюбленими, що він думає про флірт на роботі та яких героїв мріє зіграти у майбутньому – про все це читайте у відвертому інтерв'ю!
Читай також:
«Не пропаду, навіть якщо програю»
Ігоре, як вплинула роль в «Останньому москалі» на твоє життя в Росії?
Мене почали ще більше впізнавати! Пам'ятаю, одного разу на Калузькому вокзалі я купував квитки. Раптом бачу, чоловік біля каси дивно дивиться на мене. Потім підходить ближче і каже: Я так тобі вдячний, що ти зіграв москаля, не побоявся! Я подумав, що він із України. А він: "Ні-ні, я з Москви!" Виявляється, і він, і всі його друзі дивилися серіал, їм він дуже сподобався! Коли я ходжу на проби, режисери теж пізнають мене завдяки цій ролі. А одного разу ми з моєю дівчиною відпочивали у Майамі. І ось у нічному клубі я на хвилину кудись відлучився. Повертаюся, дивлюся, а Крістіна біля барної стійки з якимсь чоловіком розмовляє. Я підходжу - тут у нього округляються очі, і він вигукує: Як таке може бути! Ви тут звідки? Виявляється, він українець, котрий давно живе в Майамі, і теж дивиться «Останнього москаля». (Сміється.)
Ти швидко вивчив українську, коли тобі потрібно було підготуватися до зйомок першого сезону. Поділися секретом освоєння нової мови.
Коли перебуваєш у суспільстві україномовних, то все вивчається само собою! До того ж, моя професія припускає, що все потрібно схоплювати на льоту. (Усміхається.) Я почав із простого – наприклад, говорив за столом «смачного» чи «дякую». Були труднощі з вимовою твердої «ч», м'яких приголосних… Але друзі, колеги на знімальному майданчику дуже допомагали, за що я вдячний!
Кажуть, у вивченні мови ще дуже допомагають пісні.
Я теж слухав їх! У нас у першому сезоні була сцена, коли Ксенія поливала квіти та співала «Ой у вишневому саду». Так ось, ця пісня мені дуже подобається, я чув її вже, напевно, в тисячі виконань. А нещодавно їздив на ювілей своєї бабусі до себе на батьківщину, у Сизрань. І там, у російській глибинці, гості заспівали чотири українські пісні! Причому досить хорошою і правильною українською мовою! (Усміхається.)
Ігоре, як ти думаєш, що спільного в тебе та твого героя Валери?
Ми з ним дуже схожі. У другому сезоні серіалу Валера стає діловим, більш заповзятливим чоловіком. У Великі Вуйки приїжджає його батько Дмитро, який хоче, щоб його син став головною людиною у Карпатах, та планує розпочати будівництво котеджного містечка та гірськолижної траси. Валера, як і я, вміє знаходити мову з усіма. Часто на моєму дні народження збираються люди з різних світів. Мені справді цікаво з ними спілкуватися! Я як актор черпаю образи та характери, переймаю певні манери у поведінці оточуючих. До того ж уміння знаходити спільну мову з різними людьми дуже допомагає в житті. Я, як і Валера, не пропаду, навіть якщо програю. (Усміхається.)
Типовий донжуан
Ігоре, ти віриш, що знак зодіаку впливає на характер людини? Ти, наприклад, Близнюки, а для цього знака характерна особлива експресивність та емоційність.
Так, я вірю на 100%. Вважаю, що песимізм, негатив чи депресія з Близнюками не мають нічого спільного. Я не люблю, коли люди ниють чи скаржаться. Намагаюся завжди налаштовуватись на позитив, бо розумію: за великим рахунком, мої проблеми нікому не потрібні. Я люблю свободу, не можу комусь належати чи від когось залежати. Не люблю, коли мною намагаються керувати.
Навіть якщо це кохана дівчина?
Є, звичайно, якесь коло людей, до яких я прислухаюся. Але все одно, якщо мій особистий простір порушують, я м'яко усуну. Я люблю все вирішувати сам. Але при цьому часто мучуся муками вибору. Двоїстість, до речі, теж уражає Близнюків. Пам'ятаю, якось ми з Крістіною вирішили купити мені куртку. І в магазині я не міг вибрати із двох моделей. У результаті купили обидві. (Сміється.)
Ти типовий Близнюк.
Більше скажу, я оточений представниками цього знаку зодіаку. Моя дівчина, найкращий друг, рідна сестра – усі Близнюки. Тому не дивуюся, коли в когось швидко змінюється настрій або хтось змінює рішення по п'ять разів, адже я сам такий!
Крім емоційності та запальності для чоловіків-Близнюків характерне донжуанство.
І з цим погоджуюся! Я, як, мабуть, усі чоловіки, за своєю природою люблю бути лідером. Якщо приходжу кудись і бачу, що не головний, то зроблю все, щоб стати, або просто піду. Оскільки у чоловіків головним об'єктом або навіть причиною всіх дій є жінка, то, звичайно, більшість Близнюків виходять донжуанами. Я люблю увагу жінок. Заходжу, наприклад, у гримерку, «розпускаю свій хвіст павича», починаю всіх вітати: поцілував одну, потім іншу… Вони починають ревнувати: комусь я більше уваги приділив, комусь менше. (Сміється.)
Естет чи романтик?
А правда, що чоловікам-Близнюкам подобаються жінки, які мислять і поводяться нестандартно?
Мені подобаються дівчата, які вміють дивувати, бо постійно хочу чогось нового. Через п'ять хвилин спілкування вже розумію, що це за людина і чи може ми щось зав'язатися чи ні.
Зараз у тебе з твоєю дівчиною все гаразд? Минулого року ти казав, що у вас були складнощі.
Минулого року було складно, зараз все простіше, хоч… (Сміється.)
Тобто має нетиповий характер? Вам важко, але цікаво?
Я взагалі говорю, що Христина ненормальна. (Сміється.) На що вона мені відповідає, що нормальна мене полюбити не змогла б. Удома я постійно співаю, танцюю.
Ви разом мешкаєте?
Не зовсім. Вона з України, тому поки що не виходить. Але коли ми відпочиваємо і, відповідно, разом живемо, я видаю усілякі «фокуси». Можу вийти з душу, будучи в якійсь ролі. А їй доводиться терпіти. Що ще робити? Я одразу попередив, що чекати від мене вирішення побутових проблем не варто. Я, наприклад, швидше розіб'ю лампочку, ніж вкручу її. І Крістіна це розуміє. Вона чудовий організатор. Я химерний, розсіяний, як більшість артистів. А вона може зібратись за хвилину, все чітко спланувати. Квитки, документи, машина за все відповідальна вона. І при цьому Христина примудряється приголомшливо виглядати. Вона може фарбуватися, збирати речі та розмовляти по телефону одночасно. І часто вона все це робить за кермом. Ви б бачили, як ми носимося київськими дорогами… (Сміється.)
Недаремно кажуть, що за кожним успішним чоловіком стоїть сильна жінка. А ти взагалі романтична людина? Балуєш Христину подарунками, робиш сюрпризи?
Хм… Я більше люблю, коли мене балують (Сміється). Я люблю романтику не лише у подарунках, а й у всьому, що нас оточує. Щоб все було красиво… Напевно, я навіть більший за естет, ніж романтик. Багато хто скаже, мовляв, яка різниця, що зовні, головне те, що всередині. А я категорично не погоджуюся. Як Чехов казав, «у людині все має бути чудово».
Творчий тайм-аут
Ігоре, ти взагалі ревнивий?
Ще б! (Сміється.) Я, звичайно, розумію, що ревнувати безглуздо, але нічого не можу з собою вдіяти. Ревну у всьому та до всіх.
А як же Христина ставиться до того, що ти заходиш у гримерку і цілуєш своїх колег жіночої статі?
Вона в мене дуже мудра. Я швидше реагуватиму неадекватно, а не вона. Можу психанути, а за годину вибачатися. А з приводу моїх вітань у гримерці: всі розуміють, що це по-дружньому… Та й суспільство у нас зараз таке: прийшов до офісу, «чмоки-чмоки» як привітання, кілька слів ні про що – ось уже й флірт. Просто потрібно усвідомлювати, що це частина моєї професії.
Цього року у тебе перший ювілей (30 травня Ігореві виповнюється 25 років. – Прим. ред.). Ти підбиваєш перші підсумки? Відчуваєш, що це якийсь рубіж?
Підсумки я підводжу щороку та пишу список планів – це вже традиція. І все збувається!
Навіть тоді, коли я за своєю марнославством замислюю більше, ніж реально міг би зробити!
Щодо підсумків, то в мене нещодавно відбулося осмислення, що мені не хочеться більше займатися нісенітницею, витрачати свої сили на щось незрозуміле. Пам'ятаю, одразу після інституту я ходив на всі спроби. А тепер думаю, що краще зробити щось одне та якісне, ніж бігати та пробуватися скрізь. Зараз у мене творча перерва у кіно, я повністю віддаюся театру. Починаю переживати, що цей тайм-аут трохи затягнувся, але мені хочеться змінити щось у своєму житті, вийти на новий рівень. Я вже навіть знаю, що хотів би змінити. Подивимося, чи вийде. (Усміхається.)
Кажуть, що кожен актор має роль, яку він мріє зіграти…
Я зараз у театрі граю роль, про яку мріяв. Це Вронський із «Анни Кареніної». Для того, щоб його зіграти, мені треба було багато працювати... Адже він не просто світський вертопрах, як про нього можуть думати, його персонаж набагато глибший. Як він божеволіє через любов до жінки, яка мучить його! Дуже складний та цікавий герой! В інституті я зіграв роль, яку хочу знову виконати у зрілому віці. Це Меркуціо з «Ромео та Джульєтти». Мені було б цікаво зіграти і Доріана Грея. Мені подобаються персонажі, які мають долю. Коли ти приходиш до театру однією людиною, а після вистави йдеш іншою. І звичайно, мені хотілося б зіграти ролі, до яких потрібно дорости. Як казав наш майстер в інституті, потрібно не просто привласнити собі текст, а розуміти, про що говориш.
Про творчість поговорили, а які плани у особистому житті? Хочеш одружитися, завести дітей?
Я нещодавно задумався над цим, але реально розумію, що ще не готовий. Адже мало дітей просто народити, їх треба ростити і виховувати! Потрібно стати на ноги у всіх сенсах, подорослішати. Можливо, заведу сім'ю років до 30… Я розумію, що складнощі будуть у будь-якому віці, але хочу, щоб сім'я була мені в задоволення, а не в тягар.
Всім творчим людям потрібна віддушина, місце, де людина черпає сили.
Абсолютно точно! В мене багато таких місць. Іноді я відвідую концерти, слухаю класичну музику… У спортзалі ні з ким не спілкуюся – це допомагає розвантажити голову. Ще з недавніх пір я почав займатися йогою.
Ігоре, у тебе є якийсь життєвий принцип або, можливо, кредо, яке допомагає тобі справлятися з труднощами?
Коли в мене щось пропадає, я говорю: «Спасибі, Господи, що взяв грошима». (Сміється.) Я все частіше думаю, що ніколи не можна зупинятися. Навіть зараз, коли в мене затишшя в кар'єрі, не можна нудитися. Потрібно йти вперед і не боятися. Тому що будь-який страх - найбільше гальмо. Я страшенно боюся висоти, але минулого літа зважився на політ на параплані. Це було круто! Тому всім бажаю: не бійтеся та йдіть тільки вперед!
Олена Панчоха
Фото: прес-служба каналу "1+1"; .instagram.com/igrskripko
Читай також:
Якщо чоловік одного дня стане жінкою, як він його проведе?
Ольга Сумська сама цілує партнерів у кадрі
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
