Здається, зовсім недавно відомий український холостяк Костянтин Євтушенко та олімпійська чемпіонка Наталія Добринська давали журналу «Відпочинь!» ексклюзивне інтерв'ю про своє весілля. І ось ще одна радісна подія: скоро у подружжя народиться первісток!
Поповнення у сім'ї очікується на початку грудня. Журнал «Відпочинь!» зустрівся з цією гарною парою, щоб встигнути сфотографувати цікаве становище Наташі та радісне нетерпіння Кості швидше стати батьком. Закохані просто світяться від щастя, тому інтерв'ю вийшло таким відвертим, чесним та світлим!
Фото: Burda Media
Медовий місяць та ідеї
Костю, Наташо, ну як вам сімейне життя?
Костя: Якщо хтось каже, що створення сім'ї нічого не змінює у стосунках, то це не так. Все зовсім інакше! А особливо коли ви чекаєте на малюка. Раніше, коли я дивився на своїх одружених друзів і бачив, що дружина якось різко відповідає або може щось зробити, мене це обурювало. Я думав: «Він же повинен був дати відсіч, сказати: «Слухай, як ти поводиться? Що ти собі дозволяєш?" Але тепер я зрозумів, що стосунки у сім'ї – це абсолютно інший рівень. Новий для мене. Тому що гострі кути ти намагаєшся обійти і отримуєш задоволення від того, що не пішов в атаку, а відреагував спокійно і зберіг стосунки. І це, мабуть, і є головною ознакою кохання.
Наталя: Костя - ідеальний чоловік. Для мене він саме такий. Просто вона така людина, що з нею дуже комфортно, затишно. Він завжди зробить усе так, щоб усім було добре. У нас із ним навіть жодних притирок характерів не було. Якщо люди збігаються, то вони збігаються у всьому. Я щаслива, що все це сталося вчасно, саме тоді, коли мені цього дуже хотілося. Саме так я завжди уявляла собі сім'ю, саме такою, мені здавалося, має бути чоловік, така сім'я, такі стосунки…
Як ви провели медовий місяць?
Костя: Наташа ніколи ще не була у США, і тому ми вирішили провести там медовий місяць. Я ж був там разів 15 і вирішив показати дружині справжню (у моєму розумінні) Америку. Ми спочатку прилетіли до Нью-Йорка, звідти нас друзі забрали до Коннектикуту. Це штат, де багато озер, лісів... Але Коннектикут Наташу не дуже вразив, і ми полетіли на Гаваї. І об'їздили ці острови вздовж і впоперек! (Сміється.) Ми займалися серфінгом (Наташа взагалі вперше встала на дошку – і в неї одразу все вийшло!). Інструктор дуже дивувався, але я пояснив йому, що Наташа є олімпійською чемпіонкою. Тут уже всі люди на пляжі стали
з нею фотографуватись! Потім ми поїхали до океану дивитися дельфінів. Там ми плавали в природному заповіднику з дельфінами, їх було близько 200. Це був період нересту, і вони теж чекали на потомство… Такі гарні, веселі… Ми просто трималися за руки і пливли поруч. І один дельфін раптом обернувся до нас черевцем і помахав нам плавниками, наче заляпав у долоні! Це було так романтично та класно!
Ще ми літали над островами на гелікоптері. Для Наташі це було вперше і мені хотілося розділити з нею ці враження! Після Гаваїв ми повернулися до Майамі, у Форт Лаудер. Хотіли там зупинитись. Але мої друзі, які там живуть, забрали нас своїм літаком, і ми полетіли на Багами. Зупинилися на віллі, де разом із друзями та їхньою великою родиною чудово провели час!
Костю, це правда, що ти навіть із медового місяця примудрився почерпнути ідею для бізнесу?
Так, ми в Америці переглянули електромобіль відомої марки. Наталя їздить на "Ягуарі", який виграла на Олімпійських іграх. Я цю машину не дуже люблю, тому що у неї велика витрата палива. Я вже давно пропонував Наталці купити інше авто, але вона ні в яку - тільки "Ягуар"! І ось після тест-драйву електромобіля Наташа каже: Ти знаєш, це, напевно, єдина машина, в яку я б пересіла з Ягуара. Ці слова я сприйняв як посібник до дії. Поки ми летіли додому, я маю ідею повернути в Україну деякі свої інвестиції. І ось буквально за два тижні я вже відкрив компанію, ми замовили 14 автомобілів і почали розвивати в Україні сектор електротранспорту. Мені здається, це дуже феншуйний проект: він має правильні меседжі економії, екології, інновацій…
Вам подобається носити обручки? Що для вас означає ця традиція?
Наталя: Так, для мене це якась магія, тому що через обручку я дійсно відчуваю єдність з Костею, нескінченну вірність і любов. Моя мама завжди носила обручку. Тато не носив, бо начебто чоловіки не носять прикрас.
Костя: У моїй сім'ї чоловіки обручки не носили. І я був упевнений все своє життя, що теж не носитиму, бо нібито обмежу цим свою свободу... Але коли я одягнув обручку, відчув її особливу енергетику. Я пишаюся тим, що в мене така дружина, пишаюся нашими стосунками, дякую Богові та долі, що ми з'єдналися! Коли я в складній ситуації або на важких переговорах, я торкаюся каблучки і відчуваю, як вона надає мені сил.
Це так зворушливо!
Костя: Так, якось ми з Наташею плавали в басейні, і я зачепив випадково кільце об борт і відразу подивився на нього. Наташа це помітила і сказала: «Я відчула, що тобі це справді не байдуже. Мені це дуже подобається". Думаю, чоловіки, які носять обручки, більш зрілі.
Фото: Burda Media
Чекаємо з нетерпінням
Наталя, розкажи, як ти переносиш вагітність.
Наташа: Я до 5-го місяця взагалі не відчувала, що вагітна і все ще сумнівалася, а Костя над цим сміявся. (Усміхається.) Зараз чудово почуваюся! Не було навіть жодних токсикозів. Напевно, ми з Костем так підходимо один одному, що все ідеально!
А твої уподобання в їжі змінилися?
Наталя: Ні. Ніщо не змінилося. Цілковито. Єдине, мені чомусь дуже хотілося кавунів. І може, спочатку помідорів солоних чи солоної риби…
А ось недавно їй захотілося пива безалкогольного. І сала! Тож думаю, що в животі справжній козак. (Хохоче.) Хоча я, наприклад, ні те, ні інше не люблю!
Костя, Наташа, розкажіть про ваші емоції, коли ви дізналися про стать дитини.
Наталя: Костя думав, що у нас буде дівчинка, бо у брата Кості дві доньки. Але я одразу сказала: «Хлопчик у нас буде!» Я це розуміла якось інтуїтивно. Коли Костя дізнався, що ми чекаємо на хлопчика, він був щасливий! Адже, як і всі чоловіки, мабуть, мріяв про сина.
Костя: Це так! Маля активно росте, постійно б'є маму по животу. Мені навіть здається, що я ближче до нього фізично, я ж можу притулитися, послухати, що він там робить... (Сміється.) Я дуже чекаю моменту народження малюка! Ми вже купили все, що йому потрібно.
У вас немає забобонів щодо того, що не можна купувати речі до народження?
Костя: Ми не забобонні. Я просто розумію, що потім для цього не буде часу. Ось, наприклад, візок ми вибирали місяць! Поки вибрали, поки її доставили в Україну... Коли ми зайшли до магазину, якраз приїхала партія — 15 колясок, то за мить їх уже розхопили! Ця заброньована, цю вже сплатили... Такої паніки навколо колясок я ще не бачив! (Сміється.) Потім поки що знайшли той колір, який нам потрібен, поки що тиждень ми чекали, щоб елементи зібрали частинами… Тому ми підійшли до купівлі речей з прагматичної точки зору, поки ми маємо можливість зосередитися на цьому.
Як ви організували свій побут? Знаю, що Наталка добре готує. А помічниця у господарстві у вас є?
Костя: Так, вона є частиною нашого «кола довіри». Наталя справді чудово готує. Дружина дбає про те, щоб я добре виглядав, був нагодований, щоб не пропустив заняття у спортзалі… До речі, спортивну частину нашого життя ніхто не скасовував: ми щоранку робимо зарядку, гуляємо з собакою, займаємося йогою… А хатня робітниця допомагає по господарству.
Наталя потоваришувала з твоїм собакою - лабрадором Барселоною?
Костя: Мені здається, що Барселона любить Наталю більше за мене. Вона якось по-жіночому її зрозуміла. Я був здивований!
Народжувати разом?
Наталя, зараз багато курсів для вагітних. Ти відвідуєш такі заняття?
Наталя: Ось якось немає на це часу! Думаю, треба сходити на якийсь експрес-курс разом із Костею.
Нині популярні партнерські пологи. Ти думала про це? Плануєш народжувати сама чи разом із Костею?
Наташа: Чесно кажучи, я весь час про це думала, але поки не можу наважитися, знову ж таки до останнього відтягну. Костя каже, що ми разом маємо народжувати. Але я досі жартую, над ним, мовляв, ще не вирішила, чи будеш ти зі мною. Його це трохи обурює. У душі мені, звичайно ж, дуже хочеться, щоб зі мною був близький, рідна людина, щоби підтримав. Швидше за все, ми народжуватимемо разом. Моя мама, наприклад, говорила, що їй дуже хотілося, щоб із нею на той момент була мама чи чоловік. Але за часів СРСР це було неможливо.
Ви вже думали, чи запрошуватимете няню, коли малюк народиться?
Наталя: Я не хочу. Спочатку вже точно. Думаю, нас із Костею дитині буде достатньо!
Костя: Я за те, щоб батьки якнайбільше уваги приділяли дитині, особливо з перших днів життя. Але я не проти, якщо нам допоможуть наші батьки. І я вважаю нормальним делегувати технічну роботу, таку як прибирання, прасування, прання. Тому не знаю як няня, але помічниця буде обов'язково. Тим більше, що зараз ми переїжджаємо жити за місто, щоб дитина дихала свіжим повітрям з перших днів.
Костю, ти доглядатимеш малюка, вставатимеш до нього вночі?
Костя: Звісно! Більше того, я вже уявляю, що буду навіть більше часу з ним проводити, ніж Наташа. Це ж пацан! Уявляю, як ми засипатимемо разом, гратимемо у футбол, по-чоловічому тусуватимемося…
Думали, ким хочете виховати свого сина?
Костя: Звісно, ми говорили про це. Де дитина буде вчитися, як її виховувати… Я не хочу, щоб моя дитина була якоюсь розпещеною, гламурною… Думаю, десь у 9-му класі ми віддамо її до Суворовського училища, потім вона буде навчатися у Києво-Могилянській академії , як і я, щоб бодай бакалаврат там закінчив. Хочу, щоби син став юристом. Наталя хоче, щоб син став баскетболістом. Має мрію, щоб він став спортсменом. Думаю, одне одному не заважає.
Ольга Безсонова
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
