Життя українки у Нідерландах: особистий досвід переїзду

Якось 25-річна тележурналістка Олена на відпочинку в Болгарії познайомилася з голландським хлопцем Ніккі. Молоді люди два роки зустрічалися, літали один до одного у гості, а потім вирішили одружитися. Весілля зіграли у Нідерландах, а через рік – усією голландською компанією – вже у Києві, за українськими традиціями. Пара живе у невеликому містечку Спранг-Капеллі, за сто кілометрів від Амстердама. Для Ніккі це рідне місто, а ось Олені довелося все починати з нуля. Вчити мову, пристосовуватись до іншого менталітету, переймати нові культурні традиції. Але Олена – дівчина наполеглива. Через півтора роки після переїзду вона вже добре знає нідерландську, працює у великій міжнародній компанії, займається волонтерством і пише для місцевої газети. Я поговорила з Оленою про життя українки у Нідерландах. Скільки коштує житло та іпотека, їжа та одяг, який менталітет та особливості стосунків у Голландії – розмова вийшла дуже цікавою! Спранг-Капелле — скоріше не містечко, а село, — почала розповідь Лена. — Але його не можна порівнювати з українськими селами, це просто небо та земля. Тут є вся інфраструктура: медичні заклади, спортзали, супермаркети, перукарні. Це більше нагадує розвинене котеджне містечко. У нас десь близько 12 тисяч населення. Містечко маленьке, тихе, всюди затишні будиночки. Ми знаходимося зовсім недалеко від Бельгії: за 45 хвилин їзди — бельгійське місто Антверпен. Нідерланди взагалі маленька країна, я сприймаю її як Київську область! (Сміється.)

Кафе у церкві Тобі було важко звикати до нового місця? Кажуть, емігранти мають такий період у житті, коли в рідній країні ти вже чужий, а там — ще не свій… Звісно, ​​тут є особливості менталітету, традиції. Але з іншого боку — це не арабський світ і не Америка, де набагато більше за будь-які розбіжності. Нідерландці дуже доброзичливі, вони ставляться до всіх з однаковою повагою, приймають кожного зі своєю культурою. Ось це і стало для мене величезним плюсом. Щодо звикання, то для мене дивним став тутешній ритм життя. Коли я жила у Києві, то постійно кудись бігла, поспішала. А тут все по-іншому, спокійно, розмірено. Пам’ятаю, коли в мене ще не було роботи, я розплющувала вранці очі, і мені треба було кудись збиратися, поспішати… Здавалося, що якщо зараз чогось не зроблю, то Земля зупиниться. Але бігти було нікуди. Так що перші кілька місяців я за інерцією не знала, куди себе подіти (Посміхається). Адже тут навіть працюючі люди завжди спокійні та розмірені. Нідерландці мають слово «afspraak», яке означає, що все робиться за розкладом, за призначенням, все розплановане. Я прилітаю в Україну кілька разів на рік, і я завжди маю таке відчуття, що я вдома. Але коли стикаюся з хамством, з грубістю, то начебто «прокидаюся». Я прямо відчуваю психологічну пригніченість, весь цей негатив новин, пригніченість, особливо останнім часом. І тоді все чіткіше розумію, що в країні, де все гаразд, люди навіть дихають по-іншому. У Нідерландах дуже мало говорять про політику. За десять днів вибори (на момент інтерв’ю). Прим. ред.), а тут майже немає політичної реклами, говорять більше про погоду.Нідерланди – це та країна, де легко прижитися і знайти своє місце. Виходить ідеальна картинка світу. Ні, чомусь я, в силу свого виховання та традицій, дуже дивувалася. В Україні, наприклад, дуже багато віруючих, церков, які постійно будуються. Тут, навпаки, церкви зачиняються. На місці однієї з них зробили книгарню, поряд кафе, в якому можна випити чаю, кави. При цьому залишили стіл у вигляді хреста, все у церковному стилі… Це дуже незвичайно. Наскільки важко дається вивчення мови? Багато хто говорить, що ця мова важка. Але я так не сказала б, він швидше, специфічний. Тим більше, якщо ти вчив якусь іноземну мову, то мозок уже налаштований на потрібну хвилю. Нідерландська знаходиться десь між англійською та німецькою, багато слів запам’ятовуються на асоціаціях. У ньому строга граматика, її треба зубрити. Я почала вивчати мову за два роки до переїзду, бо в посольстві потрібно було проходити мовний тест, щоб отримати посвідку на проживання. У країну ти маєш приїжджати вже з мінімальними знаннями. Навчаю мову досі, займаюся по скайпу з викладачем із Києва. Але я відразу хочу розвіяти міф, що якщо живеш у країні, то мова якось сама вбереться тобі в голову. Ні, мозок – не комп’ютер, а мова – не файл на флешці, його не можна просто так перекачати. Все одно треба сідати і читати, писати, слухати, заучувати. У мене тут є знайомі з Литви, Латвії, Росії, України – вони вважають так само.До речі, у Нідерландах дуже багато діалектів, буває таке, що у сусідньому селі можуть уже по-іншому вимовляти звуки, використати інші слова. Мови іноді настільки різняться, що сусідні провінції можуть зрозуміти одне одного.Спочатку діти, потім – шлюб Ніккі – іноземець. Як розвивалися ваші стосунки у зв’язку із різними менталітетами? Жодних серйозних проблем у нас не було. Може мені просто з чоловіком пощастило? Але траплялися різні «приколи». Я звикла бути пробивною, самостійною, прямолінійною. Наприклад, якщо біжу до каси в магазині, то мені обов’язково потрібно бути серед перших, щоб не стояти в черзі. А тут усі такі ввічливі та виховані, навпаки, пропускають уперед. І кілька разів чоловік мене обсмикував, мовляв, спокійніше, це ж непристойно. (Сміється.) Ця вихованість у них у крові! До речі, коли він вперше прилетів до мене в Україну, і ми вирішили поїхати поїздом до Львова, для нього це стало справжньою пригодою. Адже в Нідерландах є тільки електрички, а тут — поїздка нічним поїздом. Купе, попереду ціла ніч дороги… А ще — залітає провідниця і питає: «Будемо ліжко?» і йде. Ніккі тоді так здивувався, питав, чому вона була такою агресивною, чому до нас так поставилася… А мені, яка звикла до такого сервісу, так усе окей, нормальне ставлення. (Сміється.) Взагалі, нідерландці більш щирі, вони живуть із широко розплющеними очима, їм все цікаво. Пам’ятаю, коли Ніккі знайомився з моїми батьками, більш затиснутими були саме вони. Але, незважаючи на те, що тато з мамою не розмовляють ні англійською, ні нідерландською, вони з чоловіком умудряються якось зрозуміти один одного. На мигах, на жестах… А ще Ніккі називає мою маму «теж мама» (за звучанням схоже на «теща»), а тата – «теж тато», бо йому складно вимовити, наприклад, Світлана Іванівна. А як справи з побутом? Чи відрізняються сімейні обов’язки там і тут? У Нідерландах – партнерські відносини, ви з чоловіком все ділите 50 на 50. І заробіток, і компанії та інтереси. Немає поділу на слабку та сильну стать. Немає того стереотипу, що жінка має більше часу проводити вдома з дітьми. Навіть декрет триває лише три місяці. Дуже часто тут тата сидять з малюками, а мама працює неповний робочий тиждень або неповний робочий день. Коли я розповідаю знайомим, що в Україні декрет триває щонайменше три роки, все шоковане. Вони просто не вкладається в голові, що можна робити стільки часу. Хоча я теж вважала, що через три місяці організм тільки відновлюється після пологів, а тут знову треба включатися в роботу.Але життя тут недешеве, тож треба заробляти гроші. До речі, ставлення до народження та дітей у Нідерландах зовсім інше, ніж в Україні. У нас багато хто приховує вагітність до останнього місяця, не розповідає про термін, поле, ім’я малюка, забороняє дивитися на дитину і показувати фото до хрестин… Тут все більш відкрито, ніхто нічого не ховає. Так про вагітність нідерландські дівчата повідомляють через Фейсбук, потім фотки знімку УЗД виставляють в Інстаграм, у чати у Вотсапі скидають фото новонароджених малюків. Тобто народила — і за кілька годин усім розіслала кадр з малюткою. Та й хрестять дітей тут дуже рідко. А ще тут є цікава традиція. Якщо у пари народилася дитина, то сім’я розсилає всім листівки, де повідомляє стать, вагу, ім’я дитини, а також запрошення у гості. І не важливо, ти прийдеш за день чи за місяць. Потрібно лише попередити час візиту. Тебе пригощають спеціальними ласощами, і буде неповагою, якщо ти відмовишся. А в якому віці в середньому народжують? Якщо брати батьків мого чоловіка, то вони заводили дітей о 20-22. Зараз все змістилося: народжують о 28-32. До цього віку ти міцно стоїш на ногах, живеш окремо від батьків, у тебе пристойний заробіток та інше. Причому, що цікаво, щоб народити дитину, не завжди треба бути одруженою. У тебе може бути просто бойфренд або партнер, з яким підписала контракт на партнерський союз. Цей контракт, наприклад, гарантує, що з розставанні нерухомість ділиться навпіл, а дитина має право носити прізвище. Це щось на зразок шлюбного контракту без шлюбу.У Нідерландах офіційне оформлення шлюбу – зовсім не обов’язково, більше того – останнім часом не дуже й популярне. Взагалі для всіх було шоком, що ми з Ніккі одружилися, ще й так швидко за тутешніми мірками. Хоча ми зустрічалися два роки. Весілля Олени та Ніккі в Нідерландах У нас є знайомі, які п’ять років разом, а про весілля і не думають. Тут часто таке буває, що зустрічаються довго, потім вирішуються на спільне проживання, купують будинок, народжують дітей і тільки після цього грають весілля. А можуть і без весілля прожити 20 років, а потім розлучитися. Ми, наприклад, коли тільки почали зустрічатися, приїхали до моєї бабусі, і її першим питанням було, звісно: «А коли ж весілля?». А коли пізніше знайомилися з бабусею Ніккі і повідомили їй, що збираємося одружитися, вона дуже здивувалася: «Одружитися? Але ви так мало знаєте один одного. У вас навіть немає власного дому». (Сміється). Тут інститут шлюбу якось нівельований, люди не вважають, що штамп у паспорті щось означає. Для них важливіше відчуття, ставлення один до одного. Автор – Олена Бутенко