Слово головного редактора

Перше, що я пам'ятаю в житті, – перев'язана мотузкою розлаписта ялинка, що стоїть у нас на балконі. Виходжу я вранці у вихідний із спальні – і бачу її. Мама каже, що мені було тоді три роки. Але досі, згадуючи цю ялинку, я начебто повертаюся того дня, в очікування свята та передчуття чуда… І ось я – вже не доросла тітонька, мама і редактор, а маленька незграбна дівчинка, яка стоїть перед балконними дверима і заворожено дивиться на щедрий подарунок Діда Мороза – ялинку.

Новорічні дива – це те, що наші діти запам'ятають на все життя. Ошатна ялинка та пряники, які ви разом розмалюєте цукровими олівцями, похід у цирк та сніговик, зліплений у новорічну ніч, – все це казка, яку ми пишемо своїми руками.

До Нового року залишилася всього кілька тижнів. Так давай же відкинемо лінощі, перестанемо відмовлятися тим, як ми страшенно зайняті і скільки бід впало на нас за цей рік. Хоч би як йшло життя – це життя. І наше, і наших дітей. Вона проходить – щодня, щогодини. Не можна просто «пересидіти», «перечекати» – щоб почати жити та створювати дітям гарні спогади колись, коли все налагодиться. Доведеться знайти час та сили. Прийде включити фантазію і дати волю рукам. В хорошому сенсі. І прикрасити будинок, і нарядити ялинку, і вигадати подарунки для великих і особливо маленьких. Нехай вони, коли виростуть, згадують не тільки батьків, які вічно поспішають і психують, а й ці маленькі чудеса.

Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.