
З 10 квітня в український прокат виходить біографічна драма «Киснева станція». В основі історії – знаковий фрагмент біографії лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, коли в часі збіглися найбільші випробування та загрози для його життя і паростки надій на крихке щастя в умовах тотальної неволі.
1980 рік, СРСР. Багаторічний політичний в’язень Мустафа Джемілєв відбуває заслання у селищі Зирянка в радянській Якутії. Тут він працює на кисневій станції: щоденно наповнює іржаві балони киснем. Його повсякденна монотонна праця нагадує долю міфологічного Сізіфа, героя міфу Альбера Камю.
Перед глядачами відкриються маловідомі сторінки історії кримськотатарського народу, обрамлені у сюрреалістичну притчу. Боротьба, спротив, кохання на відстані, життя у вигнанні, здобуття свободи попри все — універсальні теми, що розгортаються на тлі задушливого застою.
Кохання, якому не судилося бути – і все ж воно сталося
Їхні шляхи не мали перетнутися. Мустафа – дисидент, в’язень режиму, засланий за тисячі кілометрів від дому. Сафінар – молода вчителька, яка живе звичайним життям і має зовсім інші плани на майбутнє. Але доля розпорядилася інакше. Вона вирушає у подорож крізь країну, де страх сильніший за надію, а зустріч із Мустафою змінює її назавжди. Їхнє кохання проростає всупереч обставинам, як єдина справжня свобода у світі, що відчайдушно намагається їх розділити.
Символіка кисневої станції
Киснева станція – не лише місце роботи головного героя, а й глибокий символ у фільмі. У світі, де всі дихають страхом, Мустафа стає тим, хто наповнює життя людей навколо «киснем» – вірою у правду та справедливість. Його боротьба здається безнадійною, як праця Сізіфа, але саме в найтемніший момент у нього з’являється шанс на світло – любов, яка змінює все.
«Це історія про те, як любов стає викликом системі. Про кохання, що зароджується в умовах, де немає місця для людяності. І про вибір, який змінює не лише життя двох людей, а й історію цілого народу. Мустафа та Сафінар знаходять одне одного там, де немає ні надії, ні майбутнього – і це найсильніша історія, яку тільки можна розповісти», – коментує режисер фільму Іван Тимченко.