Віктор Логінов: “Не знаю, що зі мною відбувається, але я точно змінююсь!”

40 лет — своеобразный рубикон для мужчины. Виктор Логинов не так давно убедился в этом на собственном опыте — актер и телеведущий отметил 40-летие и перевернул новую страницу своей жизни. Мы были одними из первых, кто поздравил Виктора. В свой день рождения он прилетел в Киев на съемки программы «Хто зверху?» (Новый канал). 9 утра, гримерная, кофе — и мы начинаем разговор. А вопросов было много, ведь у такого мужчины есть что спросить: три брака, пятеро детей и безумное количество профессий — от строителя и шахтера до комедийного актера и телеведущего. «40 років – мізків немає і не буде» Вікторе, скажіть, святкувати день народження у відрядженнях — це традиція чи скоріше виняток із правил? Все залежить від обставин. Я ніколи не змінюю гастрольний графік через свій день народження чи інші свята. Більше засмучуюсь, коли їду кудись на день народження дітей. Але останнім часом ми знайшли вихід, як бути разом у такі важливі дати. Наприклад, тривале відрядження до Шотландії у мене збіглося з днем ​​народження сина, тому дружина з малим приїхали до мене до Англії, і ми відзначили свято у сімейному колі. Сьогодні, будучи в Києві, я планую підняти «кухоль чаю» зі своїми українськими друзями, яких через їхню зайнятість не можу витягнути до Москви. Ну а ввечері лечу до сім’ї. Так що все складається якнайкраще! Вважають, що у 40 років у чоловіків настає криза середнього віку. Вас це торкнулося? Бороду бачите? Торкнулося! (Усміхається.) Борода не є показником, адже вона може бути і у 20-річних… У мене показник (Посміхається). Не знаю, що зі мною відбувається, але я точно змінююсь. Якщо ще кілька років тому мені здавалося, що я завмер у 27-річному віці, часу «пізньої молодості», то зараз я відчуваю себе зрілим 40-річним чоловіком. Я почав по-іншому одягатися, думати… Знаєте, кажуть: «40 років — мізків немає і не буде». (Сміється.) Так ось, головне — усвідомити, що в моїх хоч якісь мізки є. А підбиваєте якісь підсумки, будуєте плани на майбутнє? Нет. Хочешь рассмешить Бога — расскажи ему о своих планах. Главное, чтобы дети были сыты и здоровы. «Всі проблеми вирішуються у ліжку» Тепер у вас третій шлюб. Чи вважаєте ви, що знайшли те, що шукали, у стосунках із нинішньою дружиною Ольгою? Третій, але невідомо, чи останній. Я ніколи не зарікаюся. Перший раз я одружився у 19 років і усиновив дитину. Вважав, що ця сім’я назавжди. А все склалося зовсім інакше. Тому я нічого не шукаю у стосунках, просто живу сьогоденням і не загадую на майбутнє. Одного разу ви сказали, що “любов приходить і йде”. А що треба робити, щоб кохання якомога довше не йшло? Слушайте человека, разговаривайте и смотрите друг другу в глаза. Выбирайте живое общение, а не гаджеты и социальные сети. Самое страшное, когда ты в один момент осознаешь, что лежишь с некогда безумно любимым и желанным человеком в одной кровати, а между вами огромное расстояние. Не хочется дотронуться до него рукой, посмотреть в глаза. Что-то где-то уже сломалось… Поэтому обязательно прислушивайтесь друг к другу! Если что-то не нравится — разговаривайте. Золотое правило отношений, которое, я считаю, должно быть написано в сердце большими буквами: «Все проблемы между мужем и женой решаются в постели». За пределы этой постели проблема не должна уходить. Как только мы начинаем искать ответ на стороне — у подружек, родителей, — мы разделяемся, ведь сколько людей, столько мнений. А проблема ваша, и только вы вдвоем знаете, как ее решить. А ви підтримуєте стосунки зі своїми колишніми? Я спілкуюся. Коли Нюська (дочка Віктора від першого шлюбу) Прим. ред. ) була маленькою, частіше спілкувалися з дружиною, зараз рідше … З Мітькіна (син Віктора від другого шлюбу. -) Прим. ред.) мамою теж спілкуємося. Це нормально. Чому ні? Якщо у вас залишилися добрі стосунки, то чому не спілкуватися? Взагалі, будь-яка дружба це добре. Тобто у дружбу між чоловіком та жінкою ви вірите? Ні (Посміхається). Якщо чоловік і жінка зустрічаються, кудись разом ходять, значить, у їхніх стосунках є симпатія, як мінімум. І хтось комусь небайдужий. Це може бути як завгодно завуальовано, але в цьому немає нічого поганого. Господь створив чоловіка та жінку, щоб вони щось відчували один до одного. А не цих бородатих, котрі на «Євробаченні» перемагають… А якою є ваша тактика спілкування з жінками, які явно вам симпатизують? У меня очень много друзей женского пола, и ко всем  я отношусь с глубочайшей симпатией. Говорю им: «Если что-то случится, то четвертой будешь ты!» (Смеется.) Главное — не врать самому себе: «Да я бы с ней никогда, даже окажись мы на необитаемом острове»! Ага, конечно! (Смеется.) «З хлопчиків виховаю чоловіків!» Чим займаються ваші діти? Старшій доньці, Ані, 21 рік, вона вже доросла. У нас з нею домовленість про те, що я не лізу до її життя (сміється). Але я завжди допомагаю. І ціную щохвилини, яку ми проводимо разом. На Новий рік ми були разом – Сашка, Ванька (сини від третього шлюбу. – Прим. ред.), Нюська. Мітьки тільки не було… І це таке щастя бути зі своїми дітьми! Найкращий був Новий рік! У Сашка та Вані є якісь творчі задатки? Так. Бандитизм (Сміється). А ще вони малюють, співають. Сашка захоплюється робототехнікою. Ванька поки що всім поспіль. Зростають хлопці… Моє завдання — виховати їх чоловіками, неважливо ким вони стануть: художниками, сталеварами, програмістами чи космонавтами. А для цього треба синів якось особливо виховувати? Для цього потрібно самому бути чоловіком. Мої хлопчики відчиняють жінкам двері, беруть у них важкі сумки. Вони розуміють, що краще за мами на світі немає нікого. А дідусем ви готові стати? Нет. Не готов и пока не хочу. Но если это случится, я буду всецело помогать, заботиться и, возможно, даже заберу ребенка к себе. Но я считаю, что в современном мире рано рожать в 20 лет. Мы с Нюсей договорились подождать хотя бы до 25. Но затягивать тоже не нужно. В мое время в Сибири, где я родился, были вполне понятные устои. Мальчик пошел в армию — девушка должна его дождаться. Он пришел из армии — они должны пожениться. Ему — 21 год, ей — 18. После свадьбы — сразу дети. Сейчас я бы на законодательном уровне запретил жениться до 25 лет. Многие не знают, что с этим делать. Прочитал однажды смешную фразу: «Порнофильм тоже должен заканчиваться свадьбой». В этом есть смысл! Ведь наши дети видят, что в кино показывают свободные отношения, без ответственности. И сами делают так же… Але ви у 19 років стали батьком… Я був із іншого покоління. І все одно я розлучився за 7 років. Але я ні про що не шкодую. Я взяв на себе відповідальність і пішов працювати до шахти. Кинув театральний інститут, щоби прогодувати сім’ю… Це мій шлях. Зараз ви досить затребуваний актор, але у своєму житті ви випробували себе у багатьох професіях. Можете порадити читачам, як не зневірятися, якщо їхня робота не приносить належного доходу або коли в сім’ї проблеми? По-перше, треба розуміти, що зараз у світі домінує споживча тенденція. Нас із вами змушують більше витрачати. Є один телефон – завтра випустять новий – і вже його треба купити. Адже це модно! І хлопець, який з відповідальністю завів сім’ю, у якої народилася дитина, вже замислюється над тим, як купити дружині цей новий телефон. Або візок з усякими наворотами. Раніше було простіше. Ми споживали речі, але речі не споживали нас. Головними було здоров’я та їжа, робота та розвиток. Тому мої батьки ніколи не жили на широку ногу, ми не мали машини, дачі. Але при цьому у нас був стабільний осередок суспільства. Ми періодично їздили на море. У нас стояв сервант. Висів килим. І це було добре. Тому не варто зациклюватися на матеріальному, краще просто жити та насолоджуватися тим, що маєш. Чи схильні ви взагалі до змін? Колись я робив це легко, міняв місця проживання. Нині складніше. До 40 років хочеться п’яту точку «присусідити» на одне місце, тому подорожую лише по роботі. Зараз знімаємо цикл програм для котів – їздимо по всьому світу. А оскільки я затятий кошатник, то для мене це найкраща робота у світі (сміється). Вдома, щоправда, поки що кота завести не можу — у молодшого алергія. “Зробив кухонний гарнітур своїми руками” Говорять, що творчі люди марні в побуті. Ви теж? Я маю середньотехнічну освіту. Я машиніст підземних установок, підземний гірник, прохідник, рятувальник 2-ї категорії. Так що руки у мене ростуть, звідки треба (сміється). Іноді, правда, лінуюся. Наприклад, уже тиждень, як у мене перегоріла лампочка у ванній. І замість того, щоб відкрутити чотири шурупи, зняти плафон і вкрутити нову лампочку, я просто переніс зі спальні у ванну бра. Щоправда, освітлення вийшло дуже тьмяним. (Сміється.) А коли я працював у шахті, за час відпустки сам своїми руками зробив кухонний гарнітур, з шафами, поличками та різьбленням. Була справа, ремонтував квартири… Зараз, після того як приїжджаєш із гастролей, буває, ліньки щось робити. А готувати любите? Люблю та вмію! Люблю готувати супи! Нещодавно донька приїжджала, то ми з нею могли цілими днями зависати на кухні — готували борщ, розсольник, гороховий суп. Пальчики оближеш! Я вважаю, що щодня перше обов’язково треба їсти. Але всі інші члени сім’ї так не думають і куховарство моє не їдять… Чому? Жена все время ни диете — ест брокколи и рыбу на пару, а дети, кроме макарон, гречки и сосисок, больше ничего не признают. Но я и тому радуюсь — гречка-то полезная (улыбается). Елена Панчоха