Переможець шоу “МастерШеф” Євген Клопотенко: я відчував, що щось станеться

23 грудня став відомим переможець шоу «МастерШеф» на каналі СТБ. Ним став 29-річний киянин Євген Клопотенко. Про дитинство, пристрасті до кулінарії та про участь Євгена у проекті, дізнався журналіст. Liza.ua   Ліза: Євгене, вітаємо з перемогою! Хочеться дізнатися більше про ваше дитинство, ніж годувала вас мати? Це якось вплинуло на вашу майбутню кулінарну дорогу? Євген Клопотенко (далі – Є.К.): Я народився в Радянському Союзі і харчувався, як і решта дітей. Зазвичай: макарони по-флотськи, олів’є, вінегрет, відбивні, гречка, рис… Звичайна їжа, яка зводила мене з розуму. Але мама робила дуже крутий сирний торт, його я міг їсти кілограмами. Ліза: Якщо так, то звідки бажання пов’язати своє життя із кулінарією? З чого почалося захоплення? Є.К.: Моя мама – потенційно добрий кулінар. Я впевнений, що вона хотіла б займатися кулінарії, але весь її час йшов на роботу. Мені доводилося готувати самому, і я почав експериментувати. Перші досліди проводив на яєчні, готував 50-70 видів цієї яєчні протягом 15 років. Я брав яйця як основу та кидав у них все, що було в холодильнику. Але все одно я не розумів, що їжа може бути якоюсь незвичайною. Ліза: І коли виникло розуміння? Є.К.: Після закінчення вишу вирішив піти працювати офіціантом, поки не знайду найкращу посаду. Влаштувався у звичайнісінький паб. Першого дня, коли відчинив двері на кухню, побачив там цілий новий світ. Тієї миті моє життя змінилося! У меню того паба був пункт «дорада з горгонзолою та руколою». Що то за літери? Хто ти, дорада? Хто ти, рукола? З того часу почав вивчати кулінарну літературу. Я побачив, що всесвіт насправді набагато ширший. Я почав щодня готувати собі, і за три роки вивчив усю гастрономію. Ліза: Чи є для вас табу у кулінарії? Є.К.: Навпаки, що більше табу, то більше хочеться їх порушувати. Але вся радянська їжа – це для мене табу. Гречка із цукром, майонезні салати, сосиски, переварена каша. Все, що страшенно приготоване – табу! Ліза: А що ви готуєте вдома? Є.К.: Вдома я відчиняю холодильник, дивлюся, які є сьогодні інгредієнти, і вигадую черговий новий рецепт. Щодня я експериментую, щодня. Якщо 10 років тому я мудрував із яєчнею, то сьогодні роблю щось дуже цікаве. Готую хорошу їжу, яка приносить мені задоволення. Їжа – сенс мого життя, мені від цього дуже круто. Ліза: Як ви оцінюєте свої сили після перемоги на «МастерШефі»? Чи було на проекті професійне зростання? Є.К.: Зростання було неймовірне, я дуже сильно змінився, почав приділяти увагу дрібницям. Раніше вважав, що дрібниці – це нісенітниця, а зараз розумію, що тільки дрібниці мають значення. Я дуже виріс у кулінарному плані, перейшов на абсолютно новий рівень. З тих самих продуктів я можу приготувати абсолютно інші страви іншої якості. Ще став психологічно стабільнішим, зрозумів себе як людину, бо прожив 76 днів стресу та провокацій… Ліза: Звідки таке сильне бажання потрапити на МайстерШеф? Адже ви приходили на кастинг ще першого сезону. Є.К.: Коли я йшов на перший сезон, я, звісно, ​​не розумів, куди йду. Тоді якраз набирало обертів моє кулінарне захоплення, і я жадібно хапав будь-яку інформацію. Мені сказали, що таке кулінарне шоу. Звичайно, я одразу захотів спробувати свої сили! Тим більше, що суддя американського «МайстерШеф» – Гордон Рамзі, а це мій бог! Загалом хотів просто взяти участь, не заради виграшу, а заради інтересу. Але мене не взяли, і я образився на «МастерШеф»… Але кастинг-група на СТБ завжди залишає контакти тих, хто не пройшов, і мені зателефонували знову перед п’ятим сезоном. Ну, гаразд, пішов знову на кастинг, але не вірив, що мене можуть взяти. І цього разу судді побачили, що в мені є щось. А далі, як уві сні… пам-парам-пам – і я в двадцятці. Ліза: Але ж ви розуміли, що можете виграти? Я зрозумів, що можу виграти, коли Ектор Хіменес-Браво відкрив конверт і в ньому було ім’я Євген Клопотенко. Я не розумів, що можу виграти, але відчував, що щось станеться! ЧИТАЙ ЩЕ: Ектор Хіменес-Браво розповів про переможця проекту «МастерШеф» МастерШеф Вікторія Резник, яка вибула учасниця: без сестри я була б жорсткіша