Олег Винник: «Очима я можу кожну жінку оцінити за 2 секунди»

Співак Олег Винник готує для своїх фанів великий сюрприз: цілих два концерти у київському палаці спорту! Вони відбудуться 7 та 9 листопада. Про те, чим радуватиме глядача і не тільки, Олег розповів в інтерв’ю «Відпочинь!» Олегу, що нас чекає на концертах у Палаці спорту?   По-перше, ми з режисером Сергієм Неклевою вирішили, що кожна пісня матиме свою історію і свою картинку. На 80% постановку кожного номера ми вже затвердили, і я зробив свої правки. Буде дуже цікаво та різноманітно, абсолютно не так, як зазвичай. Ну і феєричні спецефекти – куди ж без них!

Нові пісні будуть?  Поки що нічого не скажу, але натякну, що на глядачів чекає сюрприз… На 7 сільників поспіль, як деякі колеги, замахнутися не хочете?      У змаганнях не беру участі: я не за кількість, а за якість. Минулого року мені пропонували 5 концертів у НД «Україна». Я погодився тільки на три і, я вважаю, правильно зробив. Загалом 10 концертів в «Україні» — це близько 40 тис. глядачів, а для цього є «Олімпійський». До речі, мені та його пропонували! Але цього року я вирішив виступати у Палаці спорту. Хоча “Олімпійський” ще буде. Але у вас і так багато концертів щомісяця. Як бережете голос? Дехто ось у день концерту не розмовляє. Я не вмію не розмовляти! (Сміється.) Хтось навіть йогою перед концертом займається. Але не можу уявити себе в позі якогось звіра, на самоті… Люблю спілкування і перед концертом теж багато говорю. І не сказав би, що бережу чи не бережу голос – просто живу. Але ж напередодні концерту не п’єте? Алкоголь розслаблює зв’язки?  Я взагалі не п’ю. Ну, можу іноді трохи… Горілку — може, раз на рік. І то — під оселедце, картоплю в мундирі… або смажену таку, з грибочками! Але при цьому важливо не впасти «обличчям в олів’ї». Перед концертом можу прийняти 30 г коньяку в ложці для розігріву зв’язок. Але якщо це зробити під час концерту, голос буквально за 20 хвилин піде на спад, і «розбудити» його буде дуже важко. Я у цьому плані відповідальний! А траплялися випадки, коли у вас концерт, а ви застуджені?  Звісно! Якось навіть перше відділення відпрацював, а потім сказав: «Вибачте, далі співати не можу». Люди, забравши гроші, пішли додому, і ще 4 концерти довелося скасувати. Це був шок для мене: я завдав людям такої незручності! Тож бажаю всім колегам не хворіти. Ви ж розумієте, що хтось приходить на Винника просто подивитися. Для вас важливо, щоб на концертах була все ж таки ваша публіка? Траплялися випадки, коли у залі на 50% був не мій глядач. Але я артист. І навіть “не мій” глядач після мого концерту часто каже: “Респект!” Я вам скажу більше! Є думка: «Підеш на концерт Винника – вийдеш його представником». Що ви з людьми робите?    (Регоче.) Без Божого дару, звичайно, нічого не буває. Але це 1%. Для мене питання №1: “Чому ти виходиш на сцену?” Якщо людина каже: «Я мріяв, хочу бути зіркою, отримати кайф…» — це мені вже діагноз. Спершу має бути місія! Моя місія – дати людям любов, щастя та віру, надихнути. Якщо людина цього не приймає, значить, не побоюсь цього слова, вона втрачена. А якщо артист не зміг це донести, значить, він не артист. Ось і весь секрет. Ви навіть на зірок впливаєте! Раніше хтось міг про вас зневажливо висловитися, а тепер кожен хоче заспівати з вами дуетом. (Сміється.) Як співається у моїй пісні, «час лікує, час і калічить». Так, можливо, моя популярність була комусь незрозуміла. Може, людина мріяла про це, а це раптом сталося не з нею, а з Винником. «Чому він, адже я стільки років йшов до успіху? А він співає щось незрозуміле!..» Але ті, хто вміє думати, приймали мене по-іншому із самого початку. Таких колег небагато, і я їх дуже поважаю. З багатьма у шоу-бізнесі дружите? Вже так. Але в гості ходжу до небагатьох. До речі, Потап мав нещодавно. На корпоративи вас часто називають?    Не знаю що таке часто. Та й не хотів би, щоб це було надто рідко. Але мене не замовляють у обоймі артистів. По-перше, дозволити собі Винника на корпоративі можуть не всі, по-друге, ці люди на 100% знають, чому хочуть запросити саме мене, мають список пісень, які вони хочуть почути… Для них я не випадковий артист. А в яких випадках ви можете відмовитись від виступу?   Від усього, що пов’язане з політикою, відмовляюсь не роздумуючи. Були такі пропозиції, що можна було купити не одну машину. Я відмовився і не жалкую: гроші закінчаться, а відповідати за свої вчинки доведеться. Коли в нашому житті раптом з’явився Олег Винник, до Олега Винника прийшла мегапопулярність… Як вам випробування далося «мідними трубами»?    Ну, мені ж не вісімнадцять і навіть не тридцять, і популярність не прийшла до мене раптом: я йшов до неї усвідомлено, навчаючись усьому дорогою. Зірковість мені на голову не впала. Так, був ранок, коли я прокинувся знаменитим: після того, як зіграв Жана Вальжана в мюзиклі «Знедолені» на театральній сцені Німеччини. Вранці у всіх кіосках Берліна були газети з моїм обличчям на першій смузі, у кожному магазині мене впізнавали. Але я не захворів. Часто чую від молодих виконавців, як їм зриває дах від популярності. Але де ж тоді мізки? Отже, людина не розуміє, навіщо стоїть на сцені. Значить, він там випадковий. Зіркова хвороба не може вдарити раптово: отже, до сцени «било» щось інше і «зриватиме дах» і надалі. Я так радий, що переживаю цю популярність саме зараз, а не у свої юні роки, що таки прийшов до цього крок за кроком.Я вже настільки звик до цієї людської мови про Винника: «Хто це? Що це він таке співає? Модний – не модний, народний – не народний… Просто перестав цим цікавитись! Раніше переживав, чому люди не розуміють, кажуть якісь образливі речі, які можна сказати, тільки не знаючи людини… Я б, наприклад, перш ніж виносити артисту, якого взагалі не знаєш, вердикт, спершу просто поцікавився б тим, хто це , І прослухав хоча б пару його пісень, щоб скласти свою думку! Але зараз мене ці розмови взагалі не чіпають. Головне, що на моїх концертах ще жодна людина не вийшла із зали. І це прекрасно. А ті, хто каже, говоритимуть завжди… Моє життя від їхньої думки не залежить. До речі, бачили, в Інтернеті вже продають стілець, на якому сидів Олег Винник, та склянку, з якої він пив? І 2 гривні, які я тримав у руках! Я жартую: «Завдяки мені гривня стане дорожчою за євро!» Але зі склянками тепер доведеться бути дуже обережним! (Сміється.) Давайте про жінок…  Нарешті! (Сміється.) Як це для чоловіка, коли довкола стільки жінок, готових заради нього буквально на все? Жінок багато не буває! А я насолоджуюся жіночністю: якби не вона, не було б нас, артистів-чоловіків. Я радий, що в мене насамперед жіноча аудиторія. А божевільні вчинки заради вас шанувальниці роблять?    На балкон поки що ніхто не ліз. Хоча, можливо, після цього інтерв’ю вони замисляться… Я тоді графік складу, коли можна. (Сміється.) Але трусики на сцену вже летіли, червоні такі. Чи не долетіли: впали на пульт звукорежисера. Зараз у вас із жінками все легко. А раніше застосовували якісь прийоми, щоби зацікавити дівчину?   Не повірите: ніколи! Усі знайомства з дівчатами були успішними. Це потім я міг зрозуміти, що ми не підходимо одне до одного. Але щодо знайомств, все виходило без жодних «планів Барбаросса». Не знаю, чи це харизма, чи талант, але я завжди користувався попитом у прекрасної статі. А підрахунок перемог ніколи не вели?   Так роблять, мабуть, якісь ловеласи чи педанти, які знають, скільки пар шкарпеток лежить у них на полиці. Але всупереч чуткам, насправді я мала не так багато жінок, щоб їх довелося записувати. (Сміється.) Напевно, до кожного чоловіка-зірки одного разу приїжджає з іншого міста жінка з дитиною. І до мене приїжджали. Я дуже сміявся! Правда, згадував, чи був я на той час у тому місті… (Регоче.) Жартую! З такими випадками я знаюся швидко. Ви, до речі, погоджуєтесь з тим, що чоловіки полігамні? Ось вам складно зберігати вірність коханій?  Скажу відверто: непросто. Але коли ти любиш і дорожиш жінкою, ти замислишся, чи три хвилини стоять «походу ліворуч» зруйнованих стосунків. Очима я можу кожну жінку оцінити за 2 секунди, помилуватися… Будь-який чоловік так дивиться на жінок: з цікавістю, що оцінює. Але це не зрада. Так, ти можеш фантазувати про щось – думаю, це багато разів на день роблять як чоловіки, так і жінки. А ось відповідати за свої вчинки — велика справа. З віком змінюється те, на що чоловік звертає увагу у жінці? Коли ти молодий, дивишся, звичайно, на зовнішність, поставу, можливо, на молодість. Хоча я навіть у юності дивився не лише на юних дівчат. Бачачи гарну жінку набагато старше за себе, ніколи не думав: «Ой, вона ж стара!» А зараз… звертаю увагу на все те саме, що й раніше… Плюс — розум, мудрість, глибину в очах… На те, щоб можна було мовчки дивитися жінці у вічі, знаючи, що вона тебе розуміє. Ще звертаю увагу на рухи, міміку — такі тонкі речі. Ви якось сказали в інтерв’ю нам, що одного разу розкриєте ім’я своєї коханої…  Якось усе стане явним. Але поки я можу це тримати в таємниці, це робитиму. Я дорожу своїми рідними, і іноді мені буває страшно за них: усілякі люди у світі є. Якщо вже я покажу найпотаємніше, що тоді залишиться? Звісно, ​​люди хочуть усе знати. Але поки у мене є що сказати своєю творчістю, я це робитиму. А коли вичерпаюся… Буде вже нецікаво показувати особисте. Ви щедрі по відношенню до коханої? Ось приклад: вона довго хотіла сумочку. Купила. Приходить щаслива! А я кажу: “А чому ти не купила ще пояс і взуття до неї?” Має шок! І це так круто! І якщо в мене є час, ми того ж дня це все докуповуємо. Мені дуже подобається оцінювати одяг на дівчат! І інколи її підбирати. Я готовий купити все, на що вистачить грошей, щоб кохана була щасливою, і не думати про те, що буде завтра. Якщо я можу сьогодні за це заплатити, чому ні? Це ж таке щастя! Ви цього року відпочивали у Домінікані. Це в мене була перша за довгий час така довга відпустка — 15 днів! Чесно кажучи, раніше я на 3-4 день вже не витримував. А тут буквально з першого дня розслабився та всі 15 днів був задоволений. Навіть не хотів відлітати: ще б два тижні… Зрозумів, як це здорово: релаксувати і нікуди не бігти! У Домінікані немає лакшері-умов, де можна відчути себе «що відбулася людиною». Але я в цьому плані простий: люблю ходити в одних, максимум двох шортах два тижні, бути вільним. Бо протягом року вдається максимум у Трускавці побувати, від печії підлікуватися. Доводиться розплачуватися за неправильне харчування у дорозі. Ви ж ще рибалка затятий! Яким уловом можете похвалитися?  На останній океанічній рибалці впіймав золоту дораду — близько метра завдовжки. Хотів тунця спіймати, але заради нього треба було кілька днів плавати. Приніс радість місцевому кухареві, і він зробив мені сашими — давно хотів спробувати сиру рибу. В результаті з’їв цілу тарілку! Відчуття незабутні: дуже багато заліза! Але взагалі я люблю рибку, смажену в борошні, з скоринкою. Ви так само любите готувати? Так! Навіть сьогодні зварив щось середнє між солянкою та харчо: туди потрапило все, що було в холодильнику. Можу о 2-й годині ночі приїхати додому після концерту та консервувати гриби… Або огірки солити. Який ви господарський!  Та ні! Просто ковбасить мене! (Сміється.) Ніколи не забуду, як перед концертом у Черкасах приїхав додому, робив собі салат із сиром і… відрізав частину пальця! І аж до виходу на сцену робив перев’язки: кров била фонтаном! Навіть концерт затримав на 15-20 хвилин. Поїв салат. А от зізнайтесь чесно: картоплю цього року копали?  Ні. Багато років уже не копав. І мамі щороку казав: «Не роби цього, я тобі все куплю!» — «Ні, синку, як це я не посаджу картоплю? Щоб у мене город заріс бур’яном? Ну, вони так звикли. Я ж виріс у селі і знаю, що таке картопля, як її посадити, викопати, перебрати… До речі, дуже гарна заспокійлива терапія! Ось поїду навесні в село і садитиму! (Сміється.) Автор: Вікторія Аронова