Помер актор Олексій Булдаков, зірка “Особливостей національного полювання”

На 69 році життя помер знаменитий актор Олексій Булдаков. Глядачі запам’ятали його за ролями у фільмах про “Особливість національного полювання”, “Ширлі-мирлі” та багато інших. Відомий голос і крилаті фрази Булдакова у ролі генерала Іволгіна давно стали народними. Актор театру та кіно Олексій Іванович Булдаков помер 3 квітня у віці 68 років.«Олексій Іванович Булдаков помер, докладної інформації ми не маємо, знаємо тільки, що він був на гастролях», – таке повідомлення ЗМІ отримали від офіційних представників Булдакова у прес-службі Гільдії акторів кіно Спілки кінематографістів. Причиною раптової смерті знаменитості став тромб, що відірвався. Відомо, що Олексій Булдаков перебував на зйомках у Монголії. У готелі міста Улан-Батор, перед вильотом до Москви, Булдаков викликав таксі. Однак до машини тривалий час не спускався і на дзвінки не відповідав. Стурбований таксист звернувся до персоналу готелю. Олексія Булдакова знайшли мертвим у номері. Олексій Булдаков втілив на сцені і в кінофільмах десятки різнопланових ролей, проте насамперед запам’ятався глядачам за роль Іволгіна з “Особливостей національної…” – до речі, саме завдяки цьому персонажу у фільму з’явилися продовження. Всенародна любов до героя спонукала творців першої картини про полювання дізнатися також “Особливості національної риболовлі, політики, зимового полювання”. Коронні фразочки з характерною інтонацією у виконанні Булдакова знають, здається, усі. Тост “Ну, за красу!” (а з ним та інші – “За розуміння!”, “За розум!”, “Ну, за мистецтво!”) став атрибутом кожного застілля. А нічим по суті не примітна фраза “Ну ви, млинець, даєте” – чи не головним слоганом усієї серії фільмів про “національні особливості”. Саме після виходу першого комедійного фільму цієї серії в 1995 році Булдаков, за його спогадами, прокинувся по-справжньому знаменитим. За словами самого Булдакова, популярність стала для нього і радістю, і горем – актор завжди боявся застрягти, подібно до багатьох, в одному амплуа, завдяки якому і запам’ятався глядачеві.”Роль генерала мене одночасно звеличила і підставила мені підніжку, бо склалося враження, що я дійшов до творчого піку. Я знімався у багатьох чудових режисерів, які, слава Богу, бачили в мені не лише генерала. Отже, є ролі, якими я пишаюся “, – зізнавався Булдаков в інтерв’ю. У послужному списку Олексія Булдакова – понад сотня ролей, зіграних у кіно з 1982 по 2017 рік. Крім того, актор брав участь у озвученні фільмів та мультфільмів. Після виходу “Особливостей національного полювання” Булдаков також випустив 4 альбоми з власними піснями. Олексій Булдаков був двічі одружений, мав 1 позашлюбну дитину – син Іван народився 1988 року від жінки, з якою Булдаков перебував у нетривалих стосунках. Зараз він живе на Мальті разом із матір’ю та вітчимом. З батьком зідзвонювався і періодично зустрічався – Булдаков завжди казав, що дуже пишається сином.

Олексій Булдаков: цитати з інтерв’юСлава, гонорари, шанувальники – це все наносне. Або, як говорив Жан-Жак Руссо, «метушня і зневіра духу». Коли був молодий, мені це подобалося, але поступово дійшов висновку: головне – у тому, щоб отримувати задоволення від своєї професії та бути впевненим у правильності свого вибору. Коли я опановував акторську спеціальність, у нас кожен навчальний рік починався з того, що керівник курсу запитував: «Чи ви вибрали ту професію? Впевнені у цьому?» За що я йому вдячний. Курс у нас був досить великий – 26 людей. А випускалося лише шестеро. Це я до того, що, можливо, хтось і приходить у професію за славою, гонорарами, але ці люди поступово відсіваються. Адже сказати правду самому собі завжди важко. Навіть у подушку. Хоча говорити треба.Професія артиста схожа на професію спортсмена – потрібен постійний тренінг. Чи не фізичний, природно, а внутрішній. Потрібно сидіти над роллю, читати, промовляти, філософствувати. Робота над роллю – це дуже серйозний і водночас цікавий процес. Саме у театрі. А в кіно – це експлуатація твого таланту, зовнішності тощо.Мені, як то кажуть, гріх скаржитися на якісь творчі незручності. Не можу сказати, що мені не щастило, не давали ролей, що було важко. Ні. Що давали, те й грав. Причому грав у різних жанрах – драми, трагедії, мелодрами, комедії. У мене був глядач. Це дуже важливо, коли в актора у театрі формується свій глядач. Адже йдуть найчастіше саме на акторів.На жаль, у нас професія така, де ми не обираємо, а нас обирають. Про які творчі плани можна говорити? Ось я, наприклад, із задоволенням зіграв би Понтія Пілата, але ж ніхто не пропонує. “Майстер і Маргарита” – моя улюблена книга. Я її постійно перечитую. Щоразу знаходжу в ній щось нове. Мені цікава внутрішня боротьба у людині, рух її душі.Якось ми сиділи з дружиною, вона каже: «Олексію, якби раніше мені хтось сказав, що я кину Москву і поїду жити в село, ніколи не повірила б!» Зараз її до Москви трактором не затягнеш, клянусь! У нас тут поруч узлісся, навколо берізки, пташки співають. Краси! Але найголовніша моя гордість – дерев’яний рубаний будинок, який я вісім років будував власними руками. Я одразу сказав — жодного каменю та цегли в мене не буде. І російська лазня у мене двоповерхова, на другому поверсі кімната відпочинку. Ось найголовніше багатство! Попарився – пішов, полежав, знову попарився. Цілий процес! З віником, все як належить. Після лазні почуваєшся іншою людиною. Вся ця метушня, в якій ми живемо, йде.Не люблю цього слова – «благополуччя». Не люблю благополучних, ситих людей. Я завжди цього боявся. Хоча я мав далеко не сите дитинство. Потім теж було несолодко – дві, а то й три чверті життя я прожив у гуртожитках. Був період, коли я взагалі пішов із театру та працював на павлодарському тракторному заводі в обрубувальному цеху, обточував відлитий метал – по 16 тонн за зміну. Потім туга за сценою взяла за горло, і я повернувся. Все було в житті – акторська біржа, безробіття. Коли приїхав до Пітера, бувало навіть п’яти копійок на метро не було, щоб доїхати до кіностудії. Пішки йшов кілометрів з десять, а то й більше. І на вокзалах ночував, і в аеропорту Пулково, міліція мене забирала… На останні копійки купиш пиріжок у буфеті, чай – і на диван. Усі бомжі мене впізнавали, артистом називали. Не подумайте, що скаржусь, у жодному разі – так розпорядилася доля. Але мені щастило на добрих людей. У той період вони мені допомагали, ночував у них, мене годували, напували, зігрівали. Я їм вдячний на все життя. Я беззахисний, якщо мені починають хамити, пасую у таких ситуаціях, не знаю, що відповісти. Я так не вмію, хоч іноді й хочеться. І “по сопаточці” врізати – теж. Але чоловік має себе стримувати. Я не вмію мститись. Якщо людина мені зробила підлість, все – вона викреслена з мого життя. Ненавиджу фамільярність, коли мене ляскають по плечу: «Привіт, Михалич!» А бажаючих зі мною посидіти, випити та закусити – натовпи. Буває, погоджуся з кимось випити з чемності, а він починає мені дзвонити додому, як близькому другові. У таких випадках я чемно відмовляю і вішаю слухавку з почуттям сорому за співрозмовника.Василь Шукшин, великий мій земляк, царство йому небесне, у своїх щоденниках писав: «Люди, не метуштеся! Суєта загубить нас». Ми дуже багато почали метушитися. Душа починає повільно, але впевнено завертатись у доларовий кокон. І куди ми прийдемо?Хтось із великих сказав, що всі великі люди створюють собі постаменти, а ось пам’ятник ставить час. Ще невідомо, чи поставить мені час пам’ятник і чи це треба взагалі.Особливості національного полювання: дивитися онлайн https://www.youtube.com/watch?v=T1V_k61HPWo Висловлюємо співчуття сім’ї, близьким та шанувальникам Олексія Булдакова.