Наталя Сумська: «Доля завжди підкидала мені гарні ролі»

Народна артистка України актриса Наталя Сумська 22 квітня святкує свій ювілей. Ми зустрілися з Наталею біля стін її рідного театру і розпитали про те, чим вона живе і як збирається відзначати свій день народження.

Артист — як солдат: має бути на сцені в будь-якому стані за будь-яких обставин», – каже Наталя Сумська. І не шартує. Здається, що зараз на сцені Театру ім. Івана Франка вона проводитиме більше години, ніж удома! І не жаліється, бо для неї театр — другий дім, тим більше що поряд завжди коханий чоловік, актор Анатолій Хостікоєв. Давайте дізнаємось більше!Комедія та лірика Наталю В’ячеславівно, як ви ставитеся до днів народження? Можливо, підбиваєте в цей день якісь підсумки, складаєте список справ на наступний рік? Мені здається, що слідкувати за днями народження якоїсь особистості — це прерогатива ЗМІ, а сама людина часто згадує власні дати в останню чергу. (Усміхається.) Для мене важливіше виконувати свою роботу, якою я займаюсь усю свою життя. Наразі головна мета — скласти добрий репертуар. Тому що всякий жанр потрібний: і трагедія, і драма, і комедія.А вам який жанр більший до душі? Останнім часом я зауважила, що більше тяжію до комедії. Не чистий регіт, як це буває на телебаченні, а із вкрапленнями лірики. А саме, наприклад, «Кайдашева сім’я». Цього року ми граємо цю виставу вже дев’ятий сезон. Через шутку, через сміх людині легше сприймати драматичні моменти частки. Я це бачу за своїми чисельними шанувальниками… А як прихильники вітають вас зі святом? Чи не заважають репетиціям, не намагаються увірватися у гримерку після спектаклів? Саме так вони і роблять, і не тільки на свято, а після будь-якої вистави. (Усміхається.)) Мене це так дивує, що кожного вечора, кожної вистави ті самі люди приходять до театру, як діти до школи. Я дуже це ціную, бо такі шанувальники завжди помічають найменшу зміну в тобі і завжди про це говорять. І ця увага… Хтось із одним квіточкою, а хтось із величезним охапцем. Це ті життя, без яких театр неможливий. Зазвичай день народження у мене дуже гарячий! Була така історія, що саме цього дня я мав два прогони. Роботу ж ніхто не відміняв, а артист як солдат: має бути на сцені в будь-якому стані за будь-яких обставин. І я бачу, що телефон весь день спалахує, і так було прикро, що не можеш відповісти, бо ще подумають, що це ігнорування. Тож потім довелося всіх по черзі обдзвонювати та дякувати. (Усміхається.)Чоловік і друг До ювілею свого чоловіка ви написали книжку! А на свій чекаєте якихось сюрпризів від близьких? Анатолій Георгієвич зараз робить велике справу, він взявся за створення вистави. Але я не вважаю це подарунком, бо на сцені ми побратими, для нас це спільна праця. Анатолій мені завжди допомагає, дає якісь поради. Сьогодні мені дуже цікаво працювати, за це я безмежно вдячна моєму дорогому соратнику, другові, чоловікові. У виставі Анатолій гратиме пожежника, який не полишає мрії стати актором та зіграти на одній сцені з моєю героїнею.Не важко бути із чоловіком так багато часу: ви разом і вдома, і в театрі? Як вдається зберігати гармонію у взаєминах? О, ну це найголовніше питання – як уживаються актори. Акторських сімей та династій дуже багато, і секрет у тому, що тільки актор може по-справжньому зрозуміти актора, бо нашу роботу не кожен може витримати, особливо ці нелюдські режими. Буває, перед прем’єрою зрання на репетиціях, потім увечері — вистава, а потім ще на телебаченні запис, бо його було заплановано ще півроку тому. І коли вдома у тебе є плече, яке може тобі підтримати, і людина, яка може тобі зрозуміти, – це дуже цінно. Але все одно, мабуть, трапляються якісь гострі моменти, конфлікти, через що можете посваритися. У такому разі хто йде першим миритися? Знаєте, з віком, з досвідом людина вже більше опановує собі. Навіть на собі я дивлюсь і розумію, що стала більш стримана, раніше я більше собі дозволяла. Хоча я можу і помилятися. Якщо бачу, що йде якась неправда, то чого лукавити? Ми ж не в політичному театрі, тож я можу наполягти на своєму, відстояти своє діло.Спортивна юність Ви зіграли безліч ролей і в театрі, в кіно, чи є якісь ролі, які б вам ще хотілося зіграти? Знаєте, ніколи про це не мечтала, бо доля завжди підкидала мені гарні ролі. Бувало, що мені подобалася якась тема, яку я побачила в іншому театрі, і я пропонувала її в нашому, часто її погоджували. Так було з рок-оперою Біла ворона, хто ж не мріє зіграти таку роль? (Наталя зіграла Жанну Д’Арк. – Прим. ред.) Чим ви ще займаєтесь крім акторства? У вас є якесь хобі? Я дуже люблю господарювати, вишивати, займатися спортом, подорожувати, але щиро зізнаюся: на це зовсім немає часу. Коли йдуть репетиції, людина має бути повністю віддана їм, а у допрем’єрні дні взагалі нічим не можеш займатися. Нам навіть захворіти по-людськи не можна, бо все вже розплановано! (Усміхається.) Ви згадали про спорт, а як вам вдається зберігати собі у такій формі? Адже ви маєте чудовий вигляд! Цим, мабуть, треба завдячити ще своїй спортивній юності. (Сміється.) Тоді фізкультура була нарівні з математикою, діти боялися її пропустити! І я завжди чекала, у щоденнику дивувалася, коли там уже наступний урок, бо для мене це була подія. І як я любила той запах спортзалу та гумових кедів… У юності я займалася і легкою атлетикою, і гандболом, і трохи баскетболом, в інституті було фехтування, кінний спорт, що, до речі, потім згодилось у кіно. Навіть їздила на олімпіаду з шахів! (Сміється.) І зараз я така вдячна своїм вчителям та педагогам, навіть за математику, яка мені не давалася, а я сиділа над нею до другої ночі. Бо всі успіхи даються нам через зусилля і кропітку працю… Фото: архів Наталії Читайте також: Ольга Сумська та Віталій Борисюк розкрили сімейні таємниці