За лаштунками ігрового шоу для всієї сім’ї «Хто зверху?» на Новому каналі відомий український кухар та ресторатор Євген Клопотенко розповів, що не користується послугами стилістів і проти дорогих речей. Читай більше про стиль Клопотенка.
Кофтина в сітку, штани-кльош з розрізами до стегон та рожевий оверсайз-светр з яскравим салатовим принтом – це все можна знайти в гардеробі екстравагантного українського шеф-кухаря та ресторатора Євгена Клопотенка. А ще безліч яскравих аксесуарів та якась нереальна колекція кроксів на будь-яку пору року. Носить він лише їх. Якщо вам здається, що образи Жені підбирають спеціалісти, то це міф. Стиль Клопотенка – абсолютна випадковість!
– Раніше я звертався до стилістів, одягався за певними правилами, переймався, чи все гарно підібрано в образі. А потім сталась переломна ситуація. Якось їхав за кермом, роздивлявся людей навкруги. І помітив по ліву сторону від себе на вулиці безхатька. Він був одягнений, як то кажуть, «у що попало!» Ну, як звичайний безхатько. А потім повернув голову праворуч, зі мною в машині їхав друг, і зрозумів, що він одягнений просто ідентично, – розповідає Євген. – Кажу йому: «Глянь, ти одягнений стильно! А це безхатько. І look’и схожі». Тоді усвідомив, що потрібно відпустити все, що знаю про стиль, припинити хвилюватись, і просто купувати собі речі, які подобаються. Також зрозумів, що важливі деталі! На цьому побудований тепер мій підхід до вибору одягу.
Клопотенко розповідає, що єдиним важливим моментом під час вибору образу дня є погода. Важливо просто розуміти – холодно чи спекотно за вікном. А все інше – виключно по відчуттях! Він відкриває шафу й бере те, що хоче. А гардероб у Євгена чималий.
– Я купую речі за принципом: побачив в інтернеті, заскрінив, скинув помічниці, і вона це замовила. Все, – ділиться він. – Єдине правило: не купувати дорогий одяг. З дитинства маю суперсилу – легко та швидко бруднити речі. Я настільки активний, що за хвилину можу бути весь у каві, морозиві чи кетчупі. Тому не бачу сенсу купляти щось нове та псувати. Одяг для мене – ніби розхідний матеріал. Тож краще придбаю три речі вартістю в тисячу-півтори, ніж одну за десять тисяч. Мені не треба відчувати: «Подивіться, я в дорогому та брендовому!» Це не про мене. Мені байдуже (усміхається).