Ірина Дюденко та Андрій Бурлуцький про проект «Від пацанки до панянки-3»

Ось уже менше ніж за два місяці на Новому каналі стартує популярне реаліті-шоу “Від пацанки до панянки” 3 сезон. Заступники директора “Школи леді” Ольги Фреймут Ірина Дюденко та Андрій Бурлуцький розповіли нам подробиці майбутнього третього сезону. Поговорили про “Школу панянок”, предмети, складнощі на проекті, і про учасниць…  Як ми пам’ятаємо, нещодавно відбувся бал проектуВід пацанки до панянки» – 3 сезон, де «Ліза» впізнавала поробки реаліті! Цього разу ми поспілкувалися із заступниками директора Ольги Фреймут Іриною Дюденко та Андрієм Бурлуцьким. – Ірино, у попередньому сезоні проекту «Від пацанки до панянки» Ви були запрошеною гостею, а цього року – викладачем. Розкажіть про Ваші враження? – Першого разу я прийшла на проект як запрошений педагог, і тоді побачила дівчат на якійсь стадії перетворення. А у третьому сезоні пройшла весь шлях разом із учасницями. Психологічно це було тяжко. Адже я розуміла, моя місія – передати дівчатам, які мають багато життєвих проблем, своє тепло, увагу, знання. Протягнути їм руку допомоги та витягти з форс-мажорної ситуації, показати різні вектори та можливості для самореалізації. Я пишаюся, що стала частиною цього соціального та дуже необхідного проекту. – Третій сезон заявлений як прогресивніший і сучасніший. Які нові предмети з’явилися у Школі? Що дівчатам було найцікавіше вивчати? А які уроки були найскладнішими? – Нашим завданням було показати різницю між умовами, в яких вони перебували, та умовами, які вони можуть мати, якщо докласти зусиль. Для цього ми знайомили їх із такими складовими успішного людського життя як спорт, мистецтво, література, економіка. Намагалися пояснити елементарне: як приймати гостей, готуватися до вечірок та свят, як поважати свою та чужу культуру. Це було непросто – розжовування правил етикету, етики чи естетики… Багато уваги приділяли їхньому зовнішньому вигляду та мовленню. Після занять з Андрієм Бурлуцьким деякі дівчата почали говорити українською мовою красиво і без нецензурних слів. Це робилося для того, щоб у майбутньому вони могли презентувати та реалізувати себе. Були й дуже складні для них уроки, на яких пояснювали, що таке виборна кампанія, ринок, виробництво, як користуватись грошима, як їх економити, щоб жити відповідно до своїх можливостей. Пропонували дівчатам певну літературу…

– Багато учасниць відзначили, що саме Ви були найчутливішими та чуйнішими викладачами на проекті серед інших… – Мені це дуже приємно! Я спілкувалася з ними не просто як педагог, а намагалася ставитися уважніше – запам’ятовувати, наприклад, якісь нюанси з їхнього життя, співпереживати, допомагати подолати труднощі. Дівчатам не вистачало елементарної уваги людей. Безумовно, багато хто спочатку відмовлявся, коли ми намагалися витягнути їх з колишнього середовища. Але вони просто перевіряли, чи можуть нам довіряти. Їм не вистачало позитивної енергії та особистісної підтримки. Погодьтеся, кожен із нас у важких ситуаціях шукає людину, з якою можна поговорити, порадитися. З іншого боку… Може, через те, що я ніколи не дозволяла собі зриватися на емоційний негатив, а намагалася вислухати та проаналізувати їхні проблеми та навчити ставитися до них з гумором, вони й назвали мене найчутливішим. Щиро кажучи, і я прив’язалася до багатьох. І з деякими підтримую контакт досі. Також «Ліза» Андрієм Бурлуцьким з приводу нового сезону, про складнощі в реаліті, а також про спільну роботу з Ольгою Фреймут: — Цього сезону маю більш відповідальну роль завдовжки цілий проект — заступник директора. А також я викладав сучасні комунікації для того, щоб дівчата могли володіти повною мірою мистецтвом самопрезентації, мистецтва переговорів, щоб їхнє мовлення було культурним, красивим, а голоси – поставлені. Щоб вони могли вийти і уявити себе якнайкраще. Зрозуміло, що дівчина, яка доглядає себе, може справити враження на чоловіка, поки не відкриє рота. І тут важливо, щоб вона доповнила свій візуальний образ аудіальним. Щоб усе це було гарне. Думаю, що нам це вдалося принаймні у трійці фіналісток. Що Ви можете сказати про учасниці проекту? — З такими дівчатами спілкування важко будується! Особливо перша зустріч, коли вони п’яні завалилися до хати, і стояв триповерховий мат. Здавалося, ніколи вже не можна вичистити ці тонни нечистот і сміття, якими засмічена їхня мова. Але, ви знаєте, той, хто з них дійсно вірив, що зміниться на краще, намагався і працював над собою, вони поступово відмовлялися від неправильного спілкування і намагалися триматися пристойно! Особливо коли були випробування світськими раутами, вечірками, моїми уроками — вони одразу перед камерами ставали культурними (сміється) та вихованими, наскільки це у них виходило. Як Вам працювало на одному майданчику з Ольгою Фреймут? — Оля підкорила всіх на майданчику своєю появою. Я пам’ятаю, що в день, коли ми почали зйомки, стояла неймовірна спека, понад 40 градусів. Ми були у гримі, у костюмах. Грим тече, його треба коригувати кожні 5 хвилин, якщо не 3. Оля, яка недавно народила дитину, вразила мене своєю самопожертвою та самовідданістю. Адже коли ти розумієш, що їй важко стільки годин вистояти на ногах, складно бути у знімальному процесі. Але вона, як кішка, стрибнула в кадр, і в емоційному сенсі її появу я пам’ятаю й досі. Мені запала в душу сказана нею фраза. Коли ми всі були втомлені, знесилені після 12-годинного знімального дня, Оля раптом каже: “Якщо треба, я можу спати в гримі, ви мене розбудите, і я увійду в кадр”. Оля має величезний досвід роботи на телебаченні. Вона сама зробила себе і є прикладом для багатьох! Які складнощі були у проекті? — Не можу сказати, що були якісь труднощі. Наша директорська трійка була об’єднана лише однією метою, і ми йшли разом до мрії – побачити сьогодні і надалі результат своєї роботи. Нам – лікарям людських душ – вдалося підлікувати, направити на правильний шлях дівчат. Сподіваюся, вони таки знайдуть себе в новому житті, дорогу в яку для більшості з них ми тільки прочинили. Для фіналісток, думаю, ми її сповна відкрили за ці місяці. Вони побачили, що таке найвище світло, що таке пристойне суспільство, яке воно – життя без наркотиків, цигарок та алкоголю. Вони побачили, що таке правильне спілкування, стиль, етикет, п’ятизіркові готелі. Вони багато чого переосмислили, будучи в нашій Школі та проходячи всі випробування. Думаю, що для них цей досвід однозначно той, що змінює життя – і завдяки Школі Панянки, завдяки викладачам, завдяки знімальній групі – долі цих дівчаток однозначно змінилися. Усіх без винятку! Але ж немає гарантії того, що дівчата не повернутися до свого колишнього способу життя. — Звичайно такий ризик є. І ми про це постійно говоримо. Наша дирекція вірить, що це буде успішний експеримент, тому що в нього багато вкладено! Є велика різниця між тим, де вони жили раніше і тим життям, яке показали їм ми. Дівчата по-справжньому хотіли змінюватися, вірили у свої зміни та проходили випробування, доводячи, що вони мають бути тут і вчитися бути леді. Мені здається, що здебільшого вони візьмуть це, як закон, як правило, і змінять власні долі. Тому що повернутися до свого середовища та знову з ним злитися – це найлегший варіант! Наші дівчатка, які були відібрані на кастингу, таки відрізнялися тим, що мали в душі поштовх до змін, мали мотивацію та хотіли йти до кінця. І в результаті ми бачимо, що три найсильніші учасниці дійшли! Тому, спілкуючись з ними, вислуховуючи їхні сповіді, можна сказати, що здебільшого – вдасться змінити долі! Наш проект – це соціальний ліфт, який дає можливість піднятися на багато поверхів вгору, вийти на сотому поверсі хмарочоса та подивитися навколо. Вони побачили, що життя набагато яскравіше, набагато багатше, цікавіше, ніж те, що за пляшкою чи наркотиками, яке вони звикли бачити у своїх локаціях, де вони жили до цього. Тому я щиро вірю у те, що цей проект змінює долі. Крім того, ми вже бачимо зміни за першими двома сезонами. Наприклад, учениця першого сезону Вікторія Зубрейчук наразі вже відома радіодіджею. Ми нещодавно їхали з учасницями, слухали її в ефірі та обговорювали, що це наша робота! Це наша випускниця, вона дуже популярна і ми дізнаємось її за голосом – про що це говорить? Це означає, що мої старання та зусилля команди не марні!