Григорій Решетник: «Для повного щастя нам не вистачає доньки»

Ведучий романтичного реаліті «Холостяк», 34-річний Григорій Решетник, на відміну від героїв проекту, давно знайшов своє кохання. Про дітей Ваню та Діма, правила виховання та життєві цінності ми поговорили з Гришею та його дружиною Крістіною, влаштувавши їм сімейну фотосесію. Гриша, це вже другий досвід батьківства. Як вам бути дабл-татом? Чи доводилося винаходити щось нове чи просто згадували добре забуте старе? У баскетболі є поняття трипл-дабл, тож бути дабл-татом легше. (Усміхається.) Але складніше, ніж коли є лише одна дитина. Нещодавно у наших друзів почали народжуватися перші діти, а ми вже просунуті хлопці — з двома дітьми подорожуємо, завжди скрізь з коляскою… І ось я дзвоню вітати одних, других, питаю, як вони. А у відповідь: «Гріше, чому ти не казав, що це так складно? Я відчуваю, що залучений до якогось нескінченного неконтрольованого процесу». Мені здається, більшість чоловіків саме так почуваються спочатку в ролі батька. Я ж дуже люблю свою сім’ю – вона займає більшу частину мого життя. Великий респект дружині, тому що вона дуже сильна, сучасна і просунута мама, і праця батьківства здебільшого лягає на її плечі. І як справляєтесь із дітьми?    Христина: Якби не постійне відчуття, що Гриша поруч і підтримує, то я б, напевно, збожеволіла. А так я знаю, що в мене завжди є опора і допомога: він і підгузник поміняє, і спатиме, і погуляє. Загалом, корисний тато. (Усміхається.) І так, із двома маленькими дітьми можна справлятися без няні — доведено на власному досвіді. Гриша: Так, поки ми обходимося без няні: Ваня в садку, а Дімку Христина ще годує грудьми, тому він майже весь час із нею. А я іноді почуваюся водієм: відвіз, привіз, з’їздив по продукти… Але я все одно закликаю всіх народжувати дітей — бути батьком дуже цікаво: не просто нові люди на очах ростуть, а ти ростеш разом із ними. Ваня вже зараз може мені заявити, що я чогось там не розумію. Я так відчуваю, ще 10–15 років, і вони вже будуть самостійними хлопцями, котрі іноді приходять за порадою. Ну, я сподіваюся. А то ще не вистачало їх утримувати до сорока — це дорого! (Сміється.) Але ще дітей хочете?  Гриша: Так, обов’язково! За дівчинкою точно підемо. Щоправда, якщо буде ще один хлопчик, то вже подумаємо, але третій у планах є. А ревнощів між дітьми немає?  Христина: Ні, але ми працювали над цим, я ходила до психолога. Коли тільки завагітніла, ми почали розповідати Вані, що у животику його братик, незабаром він з’явиться на світ і принесе йому подарунок. Так що раз на тиждень Іван підходив до живота і замовляв братові новий подарунок: то робота, то трактор. (Усміхається.) Тобто дитина була довгоочікуваною не тільки для нас, батьків, а й для першої дитини, між ними потім одразу встановився якийсь зв’язок! Гриша, зізнайтеся, ви балуєте синів чи намагаєтеся бути з ними суворим? Я більше добрий та балуючий тато, бо менше часу проводжу з дітьми. Але у нас із Крістінкою є правило, що ми завжди граємо в одній команді, не ділимося на доброго та поганого поліцейського. Лише виступаючи єдиним фронтом, батьки можуть захистити свої позиції. Іноді я можу бути навіть нервовим татом, можу прикрикнути. Але ми ніколи не б’ємо дітей. Мені здається, що фізичне застосування сили – це слабкість батьків. Хоча моє дитинство пройшло інакше. Мене мама могла вдарити всім, що під руку потрапить: перенесення, мокра кофта із залізною змійкою. Але тоді не було часу замислюватися про правильне виховання, у 90-ті треба було дітей хоч прогодувати. А дівчинку, мені здається, я не виховав би. Мені друг недавно сказав: «Гриша, тобі доля не дає дівчинці, бо ти її залюбиш і зіпсуєш дитину». (Сміється.)Усі рівні «Ми не поділяємо дітей на старшого та молодшого, — розповідає Григорій Решетник. — Правила у нашій родині однакові для всіх. Діма вже чудово розуміє батьківські інтонації, він хитрунок у нас. Зараз різниця у чотири роки досить відчутна, але колись вона нівелюється, і я не хочу, щоб у Діми були якісь комплекси. А у Вані не повинно бути диктаторських амбіцій. Тому в цьому плані у нас все жорстко — якщо винні, то обидва винні!»Мрії про відпочинок Увага треба приділяти не лише дітям, а й один одному. Як проводите час, коли не проводите його з дітьми? Христина: Після народження Вані я зовсім не знала, що робити, і повністю пішла в материнство, забувши про Гриша. І одного разу, другого, п’ятого я не приготувала вечерю, ще щось забула, не спитала, як справи. І в якийсь момент Грицько сказав: «Так, дружина… Є дитина, але є і я. Ми не можемо створювати сім’ю, руйнуючи пару». І тоді я зрозуміла, що жити виключно для дітей неправильно. На цей раз я врахувала попередні помилки. Гриша: Наш час починається пізно, тому що і діти люблять допізна потусити-погуляти, і специфіка роботи на телебаченні дається взнаки. Зазвичай Христина укладає Діму, а я Ваню, і якщо ми з дітьми не засинаємо, то вже йдемо вдвох пити чай, можемо спокійно поговорити. Ось зараз зрозумів, що ми в кіно давно не ходили, але в ресторани чи кафе вибираємося. Один для одного ми знаходимо час, це обов’язково. Тому що сім’я – це чоловік і жінка. А діти це такі хлопці, вони прийшли, з вами до 18–20 років побули і пішли свої сім’ї будувати. А чоловік із дружиною мають зберегти інтерес один до одного. Зараз у нас є мрія поїхати кудись лише вдвох. Залишити дітей бабусям-дідусям і просто насолодитися один одним.Допис, поширення Григорій Решетник (@grisha_reshetnik) 10 Кві 2018 р. o 12: 48 PDT Чи часто ви сваритеся? Гриша: Через те, що з кількістю дітей зростає кількість питань та проблем, які треба вирішувати, то збільшується і кількість сварок. Проте тривалість сварок дуже скорочується. У тебе просто немає часу довго ображатись, миритися. Це о 18-й ти можеш три дні не дзвонити, трубку не брати. Або дівчина чекає, вважає, що він має першим зробити крок, і потім йшов третій місяць, а він усе не дзвонив. Зараз посварилися, а за 15 хвилин треба миритися, бо фотосесія для «Відпочинь!» і треба їхати! (Сміється.) В одному з інтерв’ю ви говорили, що важливо не переплутати швидкоплинну закоханість із великим почуттям. Пам’ятаєте момент, коли зрозуміли, що з Крістін — ваше велике почуття? Гриша: Так я майже відразу це зрозумів. Їй було 19, мені 25, і мені здавалося, що я можу вже все, тільки сім’ї мені не вистачає. Наше перше побачення було в неділю, ми грали в боулінг, сиділи в кафе, а потім я завіз її на роботу – їй потрібно було готуватися до ранкового випуску новин. Але номер телефону не взяв і зник. Чотири дні я думав: доля це чи мить? А потім покликав Христину на побачення, ми зустрілися і більше вже не розлучалися. І ще жодного разу я не пошкодував і не засумнівався у тому рішенні, яке прийняв тоді. Хто з вас більший ревнивець? Христина: Гриша завжди оточений гарними жінками, але я теж працювала на телебаченні, я знаю цю специфіку — це допомагає мені справлятися з якимись уколами ревнощів. Я знаю, що він є відповідальним батьком, який любить чоловік. Довіра має бути обов’язково, інакше я взагалі не уявляю, як можна будувати стосунки. Гриша: Ревнощі – це нормальне почуття. І звісно, ​​я ревную. В ідеалі потрібно трансформувати це почуття на мотивацію, щоб ставати краще з кожним днем. Я навіть радий, що я ревную, але без дурниць, щоб це не було штучним підігріванням почуттів. Слава богу, дружині вистачає мудрості не давати приводів для ревнощів. Іноді я в собі це почуття гашу, іноді можу чесно сказати, що мені щось неприємне. Спочатку, звичайно, заводжуся, а якщо якийсь хам або чоловік, що випив, почне якось порушувати кордони, то дуже різко можу висловитися або не тільки висловитися.Допис, поширення Григорій Решетник (@grisha_reshetnik) 9 Кві 2018 р. o 11: 56 PDT Що, ви б’єтеся?! Гриша: Це сьогодні в мене образ інтелігентної людини, а в юності інша справа. (Сміється.) Свою позицію обстоювати я навчився. Щоправда, зараз уже навряд чи «закатуватиму рукави», постараюся пояснити словами. Ви вже багато років разом, збоку виглядаєте зразковою родиною. А чи є щось, чого вам не вистачає для повного щастя? Для повного щастя нам не вистачає доньки, будинку, літака та ще якихось проектів. А взагалі, думаю, що повного щастя немає, як і сенсу життя. Це потрібно відчувати у кожному дні та кожній хвилині, не хочу щось все життя шукати. Я ось сьогодні впіймав себе в момент щастя. Ми якраз збиралися на зйомку: Ваня заліз мені на одне вухо, бо йому так зручно, Діма заснув на іншому плечі та залив мене слинами – і це було щастя! (Сміється.) Аріна Федорових