Олена Великанова знялася у новому серіалі

У суботу, 6 травня, о 17 на каналі «Україна» відбудеться прем’єра 30-серійної картини «Вірю. Люблю. Сподіваюся». Це історія про трьох жінок, життя яких кардинально змінює сімейну трагедію. Головну роль картині виконує актриса Олена Великанова. Образ Справжньої жінки Олена, телеглядачі каналу «Україна» знають та люблять вас за серіалом «Умови контракту». Скажіть, у цьому фільмі у вас теж роль жертви та всевіддаючої дівчини? Не зовсім. Знову ж таки, тут історія пов’язана з дітьми – це вічна тема, і мені здається, що це моя кармічна тема. Мабуть, така у мене доля – зніматися з маленькими дітьми чи вагітними жінками. Це історія вибору, коли жінка вагітніє та вирішує: залишати їй дитину чи не залишати? Якими наслідками загрожують молоді та необдумані вчинки? Адже так чи інакше все несе за собою наслідки. Насправді історія стосується не тільки мене, тут три головні героїні: Оксана Дорохіна, Даша Сазонова та я, три долі, три лінії та три історії. Спільного із серіалом «Умови контракту» лише те, що у нас із Катею теж є діти. Ваші героїні часто жертвують собою, ставлять чиїсь інтереси понад свої власні. Як ви вважаєте, жінка повинна заради когось жертвувати своїми інтересами? Я думаю, що це особистий вибір кожної людини у кожній окремо взятій ситуації. Тут справа стосується моральності тієї чи іншої персони, якою задається питання: чи повинна чи не повинна? Я вважаю, що в житті ніхто нікому нічого не винен. Людина чинить, як вважає потрібним у той чи інший момент, з обставин. Немає жодних обов’язкових догм. Ви ж чудово розумієте, що немає конкретно чорного та білого, одні й ті ж люди протягом дня можуть випадково врятувати комусь життя, а потім спеціально зробити боляче та прикро іншій людині. Незвичайні історії зі знімальних майданчиків Багато акторів кажуть, що якісь фрагменти долі їхніх героїв повторюються потім у їхньому власному житті. У вас було щось подібне? Ой, дякувати Богу, ні, я навіть думати про це не хочу. Єдине, що я може повторюватися, це схожі сцени з картини в картину (сміється). Але це і мій вибір також, тому що я отримую величезне задоволення, працюючи з дітьми. У фільмі «Вірю. Люблю. Сподіваюся» я граю виховательку дитсадка, і у нас нерідко на майданчику було десять дітей! Вони всі обіймалися і грали зі мною. Я взагалі завжди ходжу на роботу як на свято, а коли у мене на майданчику діти… Знаєте, я знімалася у фільмі «Ванечка», там у мене була дуже складна роль, то була моя друга робота взагалі. Так от там була зовсім маленька дитина, до якої треба було звикати. Перед зйомками я місяць сиділа з ним, щоб він до мене звик у кадрі. Цілий місяць? Так, я була як няня. Звичайно, весь час була його мама – Таня, але час з Максимом, так його звуть, проводила я, щоб він у кадрі йшов до мене від інших артистів. Звичайно, була зроблена велика робота, було важко, страшно, але результат того вартий. Сьогодні у мене в кадрі місячна дитина, але я вже знаю, як її тримати, тим більше, я сама мама (моєму синові шість років), я вмію це все робити і робити з дітьми. Тому робота приносить мені дедалі більше задоволення. Робота та сім’я Син не ревнує, коли бачить вас у кадрі з іншими дітьми? Не запитує: мамо, а чому ти тримаєш на руках іншого хлопчика? Якщо чесно, мій син особливо не дивиться кіно, тому що у нього немає на це часу, він багато займається спортом, а ще в дитячий садок пішов минулого року. Тож мені поки що не спадало на думку щось йому показувати, якщо він і бачив, то випадково. А взагалі він у мене хлопчик ревнивий, але в міру. Ви ніколи не брали сина на знімальний майданчик? Минулого року, коли ми знімали «Громадянин ніхто», що йшов телеканалом «Україна». До речі, він не так сподобався глядачам, як «Умови контракту»? Не так, ось “Умови контракту” – це звичайно хіт, його всі полюбили, моя мама його разів дванадцять дивилася і багато хто його кілька разів переглядає. Ви серйозно кажете? Так. Треба ж, дякую за ці слова. Тому що в цей фільм багато душі було вкладено і багато крові там залишено. Ну, повернемося до питання, торік син приїжджав до мене до Києва на тиждень. А зараз тато залишається із сином, поки мама на зйомках. А тато справляється там сам? Чому сам? Там є няня, мама. У них там своя кухня. Тобто мама теж приходить на допомогу? Ми ж сім’я, живемо всі разом, на дачі буваємо у вихідні. Спілкуємось, намагаємось дотримуватися старих традицій. У вашій сім’ї існують свята, які обов’язково ви проводите всі разом і навіть робота не може цьому завадити? Чи є у вас подібні табу? Завжди є такі речі. У Новий рік, звичайно, мало хто зі знімальної групи працює. Безперечно, є якісь табу, просто зараз мені складно їх сформулювати. Але я вже навчилася говорити слово «ні» і тепер завжди залишаю за собою право вибору.Плани на майбутнє Що б вам ще хотілося зіграти? Мені хотілося б якусь серйозну роботу, де все було б побудовано на драматичній лінії головного персонажа. Це може бути жанр не мелодрама, а, наприклад, фантастика, хорор чи ще щось, головне – щоб я могла повноцінно розкривати себе як драматичну артистку. Я за драматизму сумую, тому що це моє, я отримую задоволення від таких ролей. У мене ж школа переживання, мене так вчили, тому хочеться якоїсь серйозної історії. Але також я не відмовлюся від бойовика, хорошої фантастики. Ви знаєте, що я просто люблю роботу. Мрії я не буду розкривати, а то вони не збудуться, але точно вам можу сказати, що зараз я намагаюся кожну свою роль робити добре і отримувати задоволення саме від цього, а не літати в хмарах або сидіти рахувати птахів. І мене взагалі не напружують якісь моменти повторення. Почасти я навіть тішуся з того, що асоціююся у людей з вічною кіно-мамою. Тому що я зрозуміла, що це не найгірша асоціація. Ось, наприклад, грати весь час якихось стерв, негідників і так далі – це зовсім інша річ. Так чи інакше, ми все одно заручники якихось характерів, образів, персонажів, яких ми граємо, і потім із ними асоціюємося у людей. Ви ж одна з небагатьох наших акторів, які знялися у Голлівуді. Розкажіть, наскільки все там відрізняється? У них зовсім інший робочий процес – технічне оснащення та багато інших моментів. Ось, наприклад, у мене була дівчинка – дублер, такого ж зросту, як я, з такою ж зачіскою і взагалі досить схожа на мене, вона всі технічні моменти в кадрі проходила замість мене. Тобто на майданчику виставляють світло, репетирують і розводять мізансцени, а я в цей час відпочиваю у грим-вагоні і, коли мене звуть на майданчик, я вже ходжу за заздалегідь підготовленими мітками. Але знову ж таки, у всьому є свої плюси та мінуси. Тому що у нас під час репетиції з камерою по точках і світлі, навіть мовчки без партнера, я можу для себе заздалегідь акторськи розподілити, де у мене якісь акценти, і потім йти вже з натхнення. Завдяки цим репетиціям тіло запам’ятовує, і ти вже пливеш, як риба у воді. А тут я ніби стрибала відразу у воду, тому що мене буквально ставили і говорили: «Ліно, ось дві точки, пройдіть по них, будь ласка, і зробіть те й те». Тому доводилося дуже швидко розуміти та реагувати. Так, ти як би більше відпочиваєш, зате, коли виходиш, ти повинен дати стовідсотковий результат. Це був незабутній досвід для мене. Я довго чекала, що буде продовження, воно мало бути, але доля розпорядилася по-іншому. Звичайно, працювати іншою мовою, з іншою ментальністю… Там люди дуже відповідально підходять до роботи. Я маю на увазі, що у нас на майданчику іноді буває складно досягти тиші, там це виключено, люди завмирають. Ось коли ми знімали в павільйоні, там взагалі включалася сигналізація – зачинялися всі двері, сигналізація звучала, як виття сирени, і люди в буквальному значенні слова завмирали. Я не жартую, вони не доходять і не сідають, вони зупиняються там, де їх застала сигналізація. Розумієте, тут трохи інший розмах кіноіндустрії, плюс я знімалася у великобюджетному проекті, тому порівнювати виробництво досить важко. Але досвід був отриманий незабутній плюс спілкування з людьми, з якими я там познайомилася: мій коханий з дитинства Кевін Костнер, прекрасна актриса Кіра Найтлі, чудовий режисер Кенн, ми порозумілися. Я навіть не знаю, як висловити словами, це дуже добрий спогад у моєму житті – незабутній і ні з чим незрівнянний. цікаві особливості Я чула, що ви не їсте картоплю. Так, є просто деякі продукти, на які я маю алергію. Я ще не їм яйця, наприклад. Тобто це не така дієта? Ой немає. Ви знаєте, я ніколи не сиджу на дієтах, тому що я так багато рухаюся і взагалі намагаюсь активно чимось займатися весь час. Не знаю, чи просто я люблю жити із задоволенням. Якщо мене починають чогось позбавляти, якщо я хочу їсти… У мене був досвід вегетаріанства 1 рік, але це не пішло: я почала дуже сильно мерзнути взимку і з’явилися проблеми зі здоров’ям. Я вважаю, що це все індивідуально, до цього потрібно підходити серйозно, не різко, а потихеньку. А я не зовсім вірно до цього підійшла. Зараз я намагаюся їсти все, за винятком тих продуктів, на які у мене просто алергія, бо позначаються на обличчі. Дивіться прем’єру серіалу «Вірю. Люблю. Сподіваюся» у суботу, 6 травня, о 17 на каналі «Україна». Читай також: Лана Дель Рей – біографія, творчість, особисте життя Євробачення 2017: оголошено членів журі