Ектор Хіменес-Браво: “Аня – моя пристрасть!”

Возлюбленная знаменитого шеф-повара управляет его кулинарной академией в Киеве. И похоже, этой паре отлично удается совмещать работу и любовь! Эктор и Анна откровенно рассказали «Отдохни!» о чувствах, разнице менталитетов и планах на будущее.

«Між нами «хімія» Екторе, чим вас зачарувала Аня? Ектор: Мене підкорила посмішка Ані, її очі, і … її зріст Мені завжди подобалися високі жінки (Посміхається). А ще я зачарований її простотою та легкістю. Вона вміє радіти простим речам та насолоджуватися кожним моментом. Неважливо, куди я її запрошую — до шикарного ресторану або до звичайного кафе, — вона завжди щаслива. Між нами «хімія» вона завжди відчуває, в якому я настрої, і знає, як знайти до мене підхід. Як же не закохатися в таку прекрасну жінку, яка робить мене щасливою?! Аня: Я знаю його звички, погляди, жести… Ми познайомилися на роботі майже 5 років тому. Я знаю, коли він дуже злий і ось-ось вибухне, тоді краще замовкнути. Команда в «Академії» до цього не завжди готова. Ці хвилини я кажу: «Тихіше, все нормально, все вирішимо». (Усміхається.) Запрошуючи Аню на роботу до «Академії», ви вже знали її? Чи не боялися, що службовий роман зашкодить бізнесу? Ектор: Коли я запрошував її на роботу, взагалі не думав, як це вплине на бізнес (Сміється). Вона мені подобалася давно. Я просто хотів бачити її кожен день і знати, що вона поряд. Хоча зараз я розумію, що абсолютно не ризикував щодо бізнесу, — Аня — справжній професіонал! Аня, а ти знала, що подобаєшся Ектору? Аня: Ні! Я тоді звільнилася з попереднього місця роботи і відлетіла відпочити від усього. А Ектор мені написав, що в нього є бізнес-пропозиція. Після прильоту в Україну ми зустрілися, я пройшла стандартну співбесіду. Ми з ним обговорювали ділові моменти, він показав проект «Академія». Я навіть не підозрювала про його наміри. Хоча, зізнаюся, коли ми тільки познайомилися, у нас виникла сильна симпатія один до одного, але ми її швидко погасили, бо і в нього, і в мене тоді були серйозні стосунки. І лише через деякий час роботи в «Академії» я дізналася, чому він насправді покликав мене… До речі, як це сталося? Аня: Одного разу Ектор запросив мене на ділову вечерю. Ми сиділи за столиком, я щось записувала в блокнот, запитувала Ектора і раптом зрозуміла, що він мене не чує, — просто зачаровано дивиться і посміхається! Того вечора ми по роботі більше не спілкувалися — говорили про життя, почуття. Хоча Ектор все одно не одразу розколовся – його залицяння були дуже акуратними. А потім я раптом зрозуміла, що ми разом уже поза роботою. І нам так добре! Так кохання і зародилося. Чи був у вас у відносинах етап притирання характерів? Ви представники різних країн, у вас різний менталітет. Ектор: Думаю, Ані довелося більше пристосовуватися до мене та мого способу життя. Я жив у багатьох країнах світу і легко звикаю до чогось нового. Але в той же час Аня довго прожила в Північній Америці, тому вона може мислити ширше. У нас скоріше було звикання до внутрішнього світу одне одного. Аня — українка, а українські жінки мають дуже сильний характер (Посміхається). Я латиноамериканець, у мене теж сильний характер. Тому іноді ми просто вибухаємо (сміється). Але за кілька хвилин заспокоюємося. Аня: В українських та латиноамериканських чоловіків різні темпераменти. Другі владніші. Вони власники у всьому. Але виявляють це дуже тонко. Наші чоловіки різкіші, категоричніші. А хто з вас ревнивіший? Ектор: Хм… Я стежу за своєю жінкою (Сміється). Наприклад, коли ми на пляжі, на Аню чоловіки звертають увагу — ще б пак, у неї така гарна фігура! Я помічаю всі ці погляди в її бік і … дуже пишаюся, всім своїм виглядом показуючи, що вона моя, так що заздріть все! А Аня дивиться мені в очі і поводиться так, ніби нікого у світі, крім мене, не існує. І я від цього ще щасливий! Вона належить мені, а я їй. Аня: На початку наших стосунків я дуже ревнувала. Ектор — людина публічна, і має багато прихильниць. Вони навіть знайшли мене в соцмережах, впізнали мої особисті контакти та почали писати мені, мовляв, «хто ти така, та ми тобі…» Але зараз усі заспокоїлися. А ми з Ектором впевнені одне в одному. Ектору – 43, Ані – 24. Різницю у віці відчуваєте? Ектор: Ні. Робота за кордоном допомогла Ані набути зрілого мислення. Так, вона іноді веде себе як маленька дівчинка — в магазині або в кафе у неї буває таке дитяче захоплення! І я закохаюсь у неї ще більше! Аня: Ектор іноді каже, що моя улюблена фраза – «Я хочу танцювати!». А ще він любить жартувати, примовляючи: «Ось, Аня, доживеш ти до моїх літ і тоді й зрозумієш…» (Сміється.) Так, Ектор мудріший і досвідченіший. Він дуже добрий порадник. І, напевно, тільки в цьому і відчувається різниця у віці. Досвід ваших попередніх стосунків допомагає вам у коханні чи заважає? Аня: Наші погляди тут є різними. Для мене спілкуватися з колишнім якось неприйнятно, байдуже, добре чи погано ти з ним розлучилася. Я можу зрозуміти, коли люди спілкуються, тому що у них є спільна дитина чи бізнес. Але просто так – ні. Якщо мене колишні вітають із якимось святом, я напишу: «Спасибі!» – але не більше. Для Ектор це нормально. У нього добрі стосунки із колишньою дружиною. Ектор: Я считаю неправильным приходить в новые отношения с какими-то призраками прошлого. Я был женат, развелся. И мне потребовалось время, чтобы приготовить себя к новой любви. Но для меня общение с бывшей женой — нормально. Сложно представить, как после нескольких лет совместной жизни можно просто не разговаривать с человеком. Да, что-то не получилось, но если эти отношения были зрелыми, то вполне логично, что они могут перерасти в дружбу. Я уверен в себе и в Ане. Считаю, что нельзя ложиться спать с мыслью о том, разговаривала ли моя девушка с бывшим сегодня или нет. В отношениях нужно наслаждаться, а не искать проблему. «У мене тепер дві мами» Ви недавно повернулися з Колумбії, де познайомили сім’ю Ектора з Анею. Аня: Так, і я зрозуміла, у кого Ектор такий емоційний (Сміється). У них у сім’ї всі так спілкуються. Якось побачила здалеку, як Ектор із братом кричать один на одного, а мама спостерігає та посміхається. Думала їх рознімати, а виявилось, що це у них така манера спілкування (Сміється). Екторе, як ваша мама сприйняла Аню? Ектор: Вони багато спілкувалися по Skype Але особисто зустрілися вперше. Звичайно, Аня трохи хвилювалася під час зустрічі з моєю родиною. Але ми, латиноамериканці, всіх любимо. Мати схвалила ваш вибір? Ектор: Мама щаслива! Вони з Анею багато часу проводили разом. Якось ми втрьох йшли супермаркетом. Я відійшов на хвилину, а коли повернувся, бачу вони сміються. Виявляється, мама розповіла Ані жарт іспанською, а та її зрозуміла! Аня: Мама Ектора – світова жінка. Вже в день приїзду я почувала себе її дочкою. І це було щиро, а не тому, що я обраниця її сина. Вона моя друга велика любов, після мами. Тепер у мене їх дві! Аня, а як твоя мама сприйняла Ектора? Аня: Ще до знайомства з ним вона була його великою шанувальницею, адже Ектор був суддею шоу «МастерШеф». Мама прийняла Ектора з відкритою душею. Вона за мене дуже рада і каже: «Кожного божого дня я бачу, як ти по-жіночому щаслива. Тобі пощастило!” На батьківщині Ектора ви відзначили його день народження. Як усе пройшло? Ектор: Коли я вранці розплющив очі, перше, що побачив, – обличчя Ані. Вона знає, що я люблю аксесуари зі шкіри, тому подарувала мені браслет, який тепер ношу. До речі, мама, яка зазвичай першою говорила мені «З днем ​​народження!», навіть трохи ревнувала, що цього разу була другою. (Сміється). А чим ви ще займалися у Колумбії? Аня: Повністю поринули у культуру країни! До нас приєдналися колеги Ектора з «Все буде добре»: вони давно знайомі з мамою Ектора, вона була у них у студії. Ектор: Ми потрапляли у незвичайні ситуації, знаходили екстремальні продукти. Усі подробиці ви зможете побачити у проекті «Все буде добре» на телеканалі СТБ, де ми також приготуємо колумбійські страви з використанням українських інгредієнтів! Як ви відсвяткуєте День святого Валентина? Ектор: Я готую Ані особливий сюрприз. Звісно ж, буде білизна. Це, до речі, чудовий подарунок і для мене, бо я єдиний, хто його побачить. (Сміється). Все, що ми їстимемо цього дня, буде приготоване мною. Також я планую відпустку у квітні, а у День закоханих вона отримає квитки. Це буде святкування, яке розпочнеться у День святого Валентина, а закінчиться десь у травні. Аня: Ми намагаємось бути романтичними. Дуже багато часу пропадаємо на роботі, але неділя для себе. Хто з вас готує вдома? Аня: Ектор. Але я намагаюся чимось його здивувати. У таких випадках зачиняю двері на кухню та не впускаю його. Він нервується, кидається по дому, хоче зайти, а я йому: «Навіть не подумай». Можу десять разів переробляти рецепт, щоб страва вийшла ідеальною. А що саме готуєш? Аня: Він любить українську кухню: борщ, вареники зі шкварками. Після поїздки на батьківщину я надихнулася колумбійською кухнею. Ектор обожнює емпанадас – це їхні національні пиріжки з начинкою. У вас на пальцях кільця – ви заручені? Ектор: Я щасливий і закоханий. У мене є власний секрет, і всі дізнаються про нього, коли настане час. Аня, а для тебе важливе офіційне укладання шлюбу? Аня: Раніше я вважала так: до 25 років потрібно одержати штамп у паспорті. Зараз я до цього спокійніше належу. А коли кажуть, що діти мають народжуватися у шлюбі, відповідаю, що насамперед вони мають народжуватися у коханні. Мокра печатка не повинна означати все, хоча … зі штампом теж цікаво. У якій країні вам найкомфортніше жити? Де ви хотіли б створити сім’ю? Ектор: Будинок – це те місце, де знаходиться кохання. Не має значення, це місце, де ти народився, громадянином якої країни є чи де працюєш. Можу сказати, що коли я востаннє повертався з Борисполя до Києва, я почувався вдома. Аня: А ще Ектор замість «доброго ранку» може сказати «слава Україні!». Олена Панчоха