Дмитро Комаров поділився серією архівних фото

Найвідоміший тревел-журналіст України розповів про своє велике кохання… до фотографії. У своєму Інстаграм-акаунті Дмитро Комаров поділився серією смішних архівних фоток, привітавши всіх фанів із Міжнародним днем ​​фотографа.

Дмитро Комаров у день фотографа привітав шанувальників із цим дуже важливим для нього святом, а також розповів у величезному пості про те, як почав свій шлях у журналістиці і з чого взагалі почалася його любов до фотографії :«Для мене це професія доленосна, саме вона нерідко спрямовувала по життю в потрібні сторони, і, наприклад, частково призвела до створення «світознавця». [Artlabel id=”260166″] Ведучий розповів, що це передалося йому від батька. Батько Дмитра Комарова теж любить фотографувати і мав серйозну на той час колекцію фотоапаратів: у них було їх сімнадцять штук. Улюбленим Дмитром був мініатюрний «шпигунський» фотоапарат Київ Вега, з міні-плівкою.«Ми з друзями влаштовували «спецоперації» та чатували з цим фотиком вчителів, друзів, недругів та однокласниць, яким симпатизували. По школі в 1991 ходили легенди про «червону плівку», якщо дістати яку, то на фотографіях людина виходитиме оголеною. Про те, що це вигадка, я дізнався 1995-го, коли мені було 12 років», – пише Дмитро Комаров, згадуючи перші досліди у фотогафії. Починав він з фотокружка і саме там намагався самостійно виявляти плівку та друкувати чорно-білу фотографію. Це йому дуже сподобалося, як згадує журналіст: «Це була магія: світло червоної лампи, ванни з проявником і фіксажем, у яких я полоскав пінцетом десятки кілограмів фотопаперу і не міг зупинитися. Зробив лабораторію із фотозбільшувачем УПА вдома. Коли я друкував у ванній – сім’я не могла їй користуватися. Тому зазвичай робив це ночами. Загалом це був діагноз, від якого я так і не зміг вилікуватися». Саме завдяки фотографії Дмитро потрапив на свою першу роботу у 17 років і відкрив для себе світ журналістики: він почав працювати у редакції газети. І працював він вкрай хитро:«Просто придумав спосіб, як відкрити для себе, неповнолітнього пацана, якого тоді серйозно не сприймали, двері редакцій. Став чатувати та фотографувати зірок біля службових виходів із концертних залів. Мене, як юнкора, охоронці та самі зірки сприймали з гумором. Ракурси виходили незвичними. Наступного ранку я роздруковував фото та дзвонив у редакції, пропонував. Так одного разу я випадково потрапив зі своїм портфоліо на зустріч із головним редактором Телетижня і мене вперше запросили на роботу, відкривши двері в журналістику». Насамкінець журналіст привітав усіх любителів фотографії зі святом. Розкажи у коментарях, що ти любиш більше: фотографувати чи фотографуватися?