Велике інтерв’ю: Катерина Кухар та Олександр Стоянов знайомлять із дочкою

Донька зірок українського балету Катерини Кухар та Олександра Стоянова, Настя, народилася 5 років тому, але й досі дитину захищали від публічності. Зіркові батьки вирішили, що першими Настю побачать читачі «Відпочинь!» Катя, Олександре, чому ви наважилися показати Настю тільки зараз? Олександр: Ми трохи забобонні. Напевно, через нашу професію: артисти часто вірять у прикмети. Ось і вирішили, що, поки Настінці не виповниться 5 років, ми її ніде показувати не будемо. Хоча вона цього дуже хотіла. Якби ви бачили, як ця маленька принцеса готувалася до зйомки, підбирала вбрання, як світилися від щастя її очі… Вона всім сусідам розповіла, що матиме фотосесію і вона буде з мамою на обкладинці журналу! Катерина: Напевно, якби Настя так сильно не засмучувалася, що ми її не беремо на фотосесії чи заходи з пресою, ми й надалі зберігали б для неї непублічне дитинство. Але ще минулого року Настя дуже хотіла піти з нами на новорічні шоу, на презентацію мультика разом із братом, і ми зрозуміли: настав час відкрити завісу. Коли Катя завагітніла Настею, кого кожен із вас хотів?   Катерина: Я хотіла здорову дитину, це було для мене головним завданням. Незабаром чітко зрозуміла, що це дівчинка. Ну і, звісно, ​​хотілося комплектик. (Усміхається.) Хлопчик уже був, треба було задовольнити велелюбного тата рожевими бантиками. Олександр: Я дуже хотів дівчинку! Але був би так само радий, якби народився хлопчик. Люблю спостерігати дітей, вони як маленькі дорослі. Настя — справжня вибаглива і ніжна дівчинка, а Тимур — щедрий, дбайливий і поблажливий чоловік… Але нехай Катя не розслабляється: я не проти ще одного маленького синочка. (Усміхається.) Щоправда, що Катю довелося вмовляти на другу дитину? Олександр: Вона довго чинила опір. А я дуже люблю дітей, сам із багатодітної сім’ї. Тому для мене це питання було принциповим. Катерина: Спочатку Сашко мене вмовляв, потім перейшов на мову ультиматумів. Дізнавшись, що вагітна, вже я поставила ультиматум: «Сашенько, я виношу дитину, але вночі до неї встаєш виключно ти». І він як вставав ночами, так і досі встає. Я розуміла, що дітки вимагають дуже багато сил, часу і якщо балерина вирішує завагітніти, це завжди ризик не повернутися в професію. Олександр: Але вже за 3 місяці ти танцювала в Італії «Лебедине озеро»! Катерина: Мені це вдалося через мій характер. До того ж у мене було розписано концерти та підписано контракти. У цій ситуації я не могла сказати: «Я не можу». Було лише «треба». У балеті слабкі не виживають. Татова донька На честь кого назвали Настю? Катерина: Я в дитинстві любила фільм “Гардемарини, вперед!”. А ім’я Анастасії Ягужинської асоціювалось у мене з аристократичною кров’ю. Коли ж я повернулася з пологового будинку з рожевим конвертом у руках і почула від сина: «Настасся, голубонько моя!» – Зрозуміла, що зробила правильний вибір. Олександр: Ми довго сперечалися. Я уявляв собі доньку чорнявим малюком зі східним темпераментом. І тиснув на те, що їй підійде Карина. Дочка народилася темненькою зі східною зовнішністю, але згодом виявилося, що мамине чуття було правильним: Настенька — ніжна, як квіточка, ласкава, як кішечка і світлошкіра. Ім’я Настя ідеально їй підійшло. Настя – донька мамина чи тата?  Олександр: Вона на 100% татова донечка! Щоправда, з огляду на наш графік не можу приділяти їй стільки уваги, скільки хотілося б. Катерина: Спочатку здавалося, що Настя більше тата: Саша в ній душі не чує і грає з нею набагато частіше, ніж я. Але ми неодноразово помічали, що вона тягнеться більше до мене: з мамою цікавіше займатися дівчачими справами. Тимур не ревнував до сестрички?  Олександр: Дещо ревнував: адже до появи Насті я весь вільний час приділяв йому. Але сестру він обожнює! Належить до неї як до кришталевої статуетки. Тіма з Настею поводиться як хлопчики в школі: то за кіску смикає, то за попку вщипне … Йому подобається її діставати, дражнити. А Настя як справжня жінка дметься, ображається, щипає його, кусає… Натомість Тимур із дитинства чітко знає, що жінки — з іншої планети: у них часто бувають перепади настрою, вони тендітні, і їх треба балувати. Діти мають різні характери?   Катерина: Тіма – більш імпульсивний, він як сірник. У нього постійні перепади: то він галантний та шовковий, то може «одягтися какашкою та зіпсувати всім свято». А Настенька — незворушна та спокійна, татко дочка. Вони з Сашком – вода, а ми з Тімою – вогонь. У кого Настя зовні? Катерина: Сашко каже, що дочка дуже схожа на мене. Справді, схожа, якщо подивитися на мої дитячі фотографії. Але мені здається, вона все-таки гарніша. (Сміється.) Ви взагалі суворі з дітьми?  Катерина: Ну, дітей більшою мірою, звичайно, виховують бабусі та дві няні, бо 6 місяців на рік нас у Києві немає. Наприклад, зараз ми відлетіли до Бельгії, звідти до США, повертаємось на 3 дні до Києва, потім летимо до Китаю, з нього на 2 місяці до Франції, і лише після Франції повертаємось на кілька тижнів додому. Так що тато лає дітей вкрай рідко, я тільки коли вже виходжу з себе. З Настенькою все простіше, а Тіма іноді – упертий баранчик. Доводиться підключати тата: він ніколи не карає: за весь час тільки раз дав Тімі ременем по попі, то психологічна травма потім була у нього. А так Сашко може забрати планшет та телефон на тиждень, а потім… бачу його у сина в руках через 3 дні. Але все-таки діти дуже прислухаються. Олександр: На Настю навіть крикнути неможливо: вона вже спіткала стільки жіночих хитрощів! Щойно образа, сльози, ігнорування, правильні не за роками слова… З Тімою я суворіший: у хлопчика має бути дисципліна. Але мені здається, що я виховую за принципом свого батька. У 15 років я розбив тато авто. Дві двері та бампер… У мене був день на ремонт, поки батько не повернувся з відрядження. Разом з другом затер наждачним папером бік машини, після чого вона стала виглядати гіршою, ніж до аварії. Але тато повернувся на день раніше… Зайшов у гараж, жодного слова не сказав… А потім просто заборонив мені півроку сідати за кермо. Катерина: Сашко може грати з дітьми цілий день. Коли я після цих ігор переступаю поріг будинку, у мене волосся стає дибки! Раніше я дуже емоційно реагувала, а тепер як Будда: «Відірвалися шпалери? Ну і гаразд», «Обірвали карниз? Слава Богу, що самі цілі». «Баліти – нема!» Ростіть доньку принцесою або так, щоб вона могла здачі дати і конструктор полагодити?  Катерина: Настя — дівчинка-дівчинка: решти ніколи не дасть, хіба що в сльози вдариться. Конструктор лагодити не пробували (сміється) – все-таки в будинку є чоловіки, та й я не бачу свою дочку пацанкою. Хоча не бачу в цьому нічого поганого. Олександр: Настя любить і зі мною щось лагодити, клеїти. Та й на турніку позайматися вона лише за. І водночас вона надзвичайно ніжна та жіночна. Балуєте її? Катерина: Особливо її балують Сашко та Тимур. Причому якщо тато ще може сказати: «Доцю, навіщо тобі 125-й собачка?» — то Тімі просто подобається робити подарунки. Він взагалі чоловік-свято, феєрверк, йому подобається, коли у жінки загоряються очі. Я говорю: «Настенька, тобі буде складно знайти чоловіка» — розумію, що стандартом справжнього чоловіка для неї будуть батько та брат, а це дуже висока планка! Катю, як вас саму виховували батьки? Мене пестили і плекали як кімнатну квіточку, допомагали робити уроки і масажували ноги, штопали пуанти, привозили і відвозили в училище і з училища, але вселяли, що, якщо хочеш чогось у житті добитися, треба працювати. І я тепер ніколи не скажу своїм дітям: “Зайчик, ти втомився, давай не підемо на тренування” або “Можеш не робити домашнє завдання”. Уміння долати труднощі — навичка, яка закладається у дитинстві. Діти вам уже допомагають у чомусь? Катерина: Настя не лише мені допомагає, а й Тимура намагається розуму навчити: контролює, щоб Тіма зробив уроки і не сидів за планшетом більше, ніж треба. А у будинку вона відповідає за квіти. Понеділок, мій вихідний, у нас день квітів: я їх поливаю, обрізаю сухе листя, пересаджую, переставляю, щоб світло падало рівномірно. Коли їду, цим займається Настенька з нянями. А Тіма — справжній хлопчик: якщо він, прийшовши з тренування, витягнув свої кросівки та кинув у прання форму, то це вже досягнення. Олександр: Ну чому, він і прибрати у хаті може. Щоправда, його треба мотивувати. А нещодавно діти під моїм наглядом приготували млинці, які ми вплели за 15 хвилин. Настя вже вибирає собі одяг? Катерина: Її відірвати від дзеркала неможливо: вона приміряє вбрання, обручі, сережки, браслетики, кільця — справжня жінка! Тіма теж любить стильно одягатися. Каже мені: “Це – стильно, а це – відстій!” Діти відвідують ваші вистави? Оскільки Настеньку ми ще нікому не показували, до театру ми її ще не наводили: вона дивилася на наші виступи по телевізору. Та й удома, коли ми репетирували, з цікавістю спостерігала. А Тимур на спектаклі із задоволенням ходить і наводить своїх подружок, яких з гордістю та апломбом виводить на сцену: вміє вже користуватись своїми перевагами. (Сміється). Катя, ви казали, що Настя має балетні дані… Це правда. У Тіми, наприклад, хороша координація, але дуже сухі жилаві м’язи, які важко піддаються розтяжкам. Щоразу, бачачи, як на футболі його намагаються посадити на поперечний шпагат, я червонію, блідну і тікаю. А Настенька, щойно навчившись сидіти, за іграшками тяглася через поперечний шпагат: це в неї в крові! Вона з дитинства піднімала ногу в алесгон, любить робити арабески… Думаю, з 5 років можна буде починати її поступово розвивати в цьому напрямку. Поки що вона до балетної школи не ходить: ходить до театральної, де є танці, розтяжки, акторська майстерність, малювання, співи… Бажаєте для неї долі балетної танцівниці? Для мене важливо, чого хоче сама дитина. Якщо Настя захоче піти в балет, я буду тільки щаслива. Для жінки це гарна професія. І однаково чудово, якщо жінка працює артисткою кордебалету або якщо вона веде спектакль: це все одно постава, легкість, грація. А Тимур не виявляє творчих нахилів? Ще в 3 роки, коли я привела його на балет, він обернувся до мене: «Мамо! Балеть — нема!» А потім він поліз на крижану гірку, і я в паніці почала кричати: «Тімур, ти розіб’єш ніс!» Він повернувся і спокійно сказав: “Мамо, я знаю, що я роблю!” І вже тоді я зрозуміла, що він завжди чітко знатиме, чого хоче і куди йде. Знову “Лускунчик” Як плануєте зустрічати Новий рік? Готуємось до нього всією сім’єю: разом вбираємо ялинку, упаковуємо подарунки. Зранку діти насамперед мчать під ялинку: знають, що подарунки чекають на них там. Ми з Сашком спеціально прилітаємо з Америки до Києва, щоб станцувати новорічний «Лускунчик» о 17.00 год. Щоправда, минулого року нам довелося танцювати 2 спектаклі поспіль і ми були досить вимотаними. Цього року після «Лускунчика» поїдемо додому різати салати, накривати на стіл та дивитися мій теледебют: я разом із Володимиром Остапчуком буду обізнаною з новорічним шоу. Купили подарунки дітям? Ще ні: завжди купуємо подарунки в Америці. 26 грудня ми летимо до Сіетлу, там і купимо. Тимур просить останній iPhone, але Дід Мороз на нього поки що не заробив. (Сміється.) У Насті поки що запити скромніші: іграшки, собачки, будиночок Барбі, єдиноріг… Олександр: Настя цього року замовила ведмедя, що говорить, а Тіма поки не визначився. Думаю, попросить ноутбук. (Усміхається.) А собі чого просите у Діда Мороза? Я ще не вирішила. Думаю, прогулянка американськими моллами мені в цьому допоможе. Мені, наприклад, все не вистачало часу купити собі сумочку. Та й чоловікові ще нічого не підібрала. Думаю, в Америці ховатимемося один від одного і купуватимемо подарунки-сюрпризи. (Сміється.) інтерв’ю – Вікторія Аронова