Біографія легендарної актриси Марлен Дітріх

Марлен Дітріх – німецька та американська актриса та співачка. У 30-ті роки ХХ століття Марлен стає справжнім секс-символом та втіленням епохи. Усі жінки від Берліна до Лос-Анджелеса мріяли бути як Марлен. ім’я: Марія Магдалена Дітріх Дата народження: 27 грудня 1901 р. Рід діяльності: актриса, співачка Знак зодіаку: Козеріг Сімейний стан: вдова Дата смерті: 6 травня 1992 р.

Дитинство і юність Марія Магдалена Дітріх народилася у Шенеберзі, Берлін, 27 грудня 1901 року. Батько Марлен Луїс Отто Дітріх до народження дочки служив у уланському полку, а потім був лейтенантом поліції. Мати Йозефіна Фельзинг була дочкою відомих підприємців, її батьки мали магазин ювелірних та годинникових виробів. Марія Магдалена мала старшу сестру Лізель. У дитинстві сестри були дружні, але коли за фашистської Німеччини, Лізель зі своїм чоловіком відкрили кінозал з кафе для працівників концтабору, Марлен перестала називати її своєю сестрою. Але, незважаючи на це, сестри Дітріх завжди спілкувалися. Сім’я Дітріх були люди далеко не бідні, тому з раннього дитинства Лізель та Марія Магдалена вивчали іноземні мови та гуманітарні науки. Мама дівчаток, Йозефіна, була дуже суворою і не давала дочкам жодних поблажок. Але, як і будь-яка мати, вона хотіла найкращого для своїх дітей і тому виховувала дочок за правилами вищого суспільства. Коли Марії Магдалені було 6 років, від сифілісу помер її батько. Через кілька років її мати вийшла заміж вдруге за вчителі з гімназії, де навчалися доньки. Цей шлюб виявився недовгим, за два роки Йозефона знайшла собі нового кавалера – обер-лейтенанта Едуарда фон Лоша. Навчаючись у гімназії, майбутня актриса всерйоз захопилася музикою. Дівчинка освоїла гру на фортепіано, лютні та скрипці. Там Марія Магдалена вирішила скоротити своє ім’я і стала Марлен. Звичне життя сім’ї змінила Перша світова війна. На час війни Йозефіна з доньками переїхала до невеликого містечка Дессау, де дівчата стали ходити до ліцею. У цей час на фронті загинув третій чоловік Йозефін – Едуард. Після закінчення війни, Дітріх знову почали жити у Берліні. У 16 років Марлен вирішила піти зі школи, тож атестат вона так і не отримала. Мати вирішила, що дочка має присвятити своє життя музиці і була не проти, коли та поїхала до пансіонату Шарлотти фон Штейн і брала приватні уроки музики. У 1921 році Марлен повернулася до Берліна і стала грати в оркестрі. Кар’єра скрипальки закінчилася через запалення сухожиль пальців. Але для Марлен це був чудовий шанс розпочати нове життя. Через рік Марлен почала брати приватні уроки у директора акторської школи Макса Рейнхарта при Німецькому театрі Бертольда Хельда. Через півроку Марлен опанувала хореографію і вирішила займатися вокалом.Марлен Дітріх у кінематографі та музиці Марлен часто виступала на сцені зі скрипкою, іноді співала. Уроки танців дозволили їй трохи підзаробити танцівниці в одному з клубів Берліна. Акторський дебют Марлен Дітріх стався на сцені Німецького театру у п’єсі «Скринька Пандори». У кіно Дітріх з’явилася не без сторонньої допомоги. У її дядька був добрий друг режисер, з яким він її познайомив. Так Марлен отримала маленьку роль у фільмі «Такі чоловіки». Потім акторка отримала ще одну епізодичну роль у фільмі «Трагедія кохання» (1923). У зв’язку із заміжжям, Марлен зробила перерву в акторстві на два роки. 1925 року актриса знову з’явилася на театральній сцені і з невеликими ролями в кіно. Першу головну роль Марлен Дітріх отримала у фільмі «Кафе Електрик» (1927), а за нею пішла ще одна у картині «Цілу вашу руку, мадам» з актором Гаррі Лідтке. В 1928 голос Марлен Дітріх прозвучав з її першої платівки «Це витає в повітрі». Режисер Джозеф фон Штернберг побачив Марлен Дітріх в одній із кінострічок та запропонував їй співпрацю. «Блакитний ангел» 1930 року відчинив їй двері у велике кіно. Кінострічка знімалася двома мовами – німецькою та англійською та готувалася для світового прокату. Марлену вдалося затьмарити всіх і стати родзинкою картини, а пісні, виконані нею у фільмі, стали хітами. Після виходу «Блакитного ангела» Марлен їде до Голлівуду. Там вона укладає контракт із відомою компанією Paramount Pictures і продовжує працювати з режисером Штернбергом. Її першою голлівудською картиною стала мелодрама “Марокко”. Після виходу фільму на екрани всі були в шоці – на екрані Марлен з’явилася в чоловічому костюмі брюки. На той час це було справжньою революцією. Багато жінок наслідували приклад актриси і теж стали впроваджувати у свій гардероб чоловічі речі. За роль у фільмі Марокко Марлен Дітріх отримала свою єдину номінацію на премію Оскар. Після Марокко Марлен і Штенберг зняли ще 5 фільмів. Усі вони отримали хороші оцінки критиків та глядачів. Останній спільний фільм актриса та режисер випустили у 1935 під назвою «Диявол – це жінка». Поки Марлен сяяла в Голлівуді на її батьківщині, у Німеччині розпочиналося правління Третього Рейху та активна пропаганда націонал-соціалізму. Адольф Гітлер бачив у Марлен Дітріх обличчя Третього Рейху. Міністр пропаганди Німеччини Йозеф Геббельс запропонував актрисі 200 тисяч рейхсмарок за фільм за її участю. Марлен сама могла обирати якийсь фільм знімати і хто буде режисером. Дітріх відмовилася та подала документи на американське громадянство. У 1937 році Марлен Дітріх знялася в картині «Ангел». Фільм виявився провальним і актриса вирішила зробити перерву в кар’єрі на 2 роки. 1943 року Марлен Дітріх знову зробила вибір не на користь кіно. Акторка протягом трьох років співала для солдатів Антанти від Франції, Африки та Італії. За це Марлен Дітріх отримала почесні нагороди: медаль Свободи, звання кавалера, а потім офіцера і командора ордера Почесного легіону. Після роз’їздів із концертами, Марлен повернулася до кіно. Її найуспішнішою роллю після повернення стала головна роль у фільмі «Закордонний роман». Колишня популярність Дітріх повернулася – її голос слухали по радіо, а глянсові журнали видавали її статті. У 50-х Марлен все ж таки вирішила виступати, як виконавиця. Вона їздила з гастролями Америкою, а потім приїхала до рідної Німеччини. Там артистку зустріли із ворожим настроєм. У ФРН Дітріх вважали зрадником батьківщини через те, що вона так демонстративно відмовилася від громадянства Німеччини. Марлен пройшла крізь приниження – у неї кидали яйцями під час виступу, а після одного з концертів якась дівчина плюнула прямо в обличчя співачці. Проте тепло Марлен Дітріх прийняли в СРСР. Вона приїжджала з концертами до Москви та Ленінграда. Під час виступу в Москві Марлен зустрілася зі своїм улюбленим письменником Костянтином Паустовським. Свою останню роль у кіно Марлен Дітріх зіграла після 16 років перерви у фільмі «Прекрасне жиголо, бідне жиголо». Але критики вважали роль провальної. 1982 року Максиміліан Шелл зняв про Марлен Дітріх документальний фільм «Марлен». Актриса відмовилася з’являтися у кадрі, але погодилася на закадрове інтерв’ю.Особисте життя Марлен Дітріх Марлен Дітріх мав лише один шлюб. На зйомках фільму “Трагедія кохання” Марлен познайомилася з адміністратором майданчика Рудольфом Зібером. У травні 1923 року пара одружилася, а вже через рік у них народилася донька Марія Елізабет. Відносини Марлен і Рудольфа фактично тривали всього 5 років, після чого подружжя перестало жити разом, але так і не розлучилося. Вони підтримували спілкування, Марлен навіть допомагала Рудольфу матеріально, коли він боровся із раком. На жаль, хвороба перемогла і чоловік помер 1976 року. Отримуючи американське громадянство, Марлен також вказала прізвище чоловіка – Марія Магдалена Зібер. Дочка Марлен і Рудольфа пішла стопами матері і стала актрисою. У всьому світі вона відома як Марія Ріва. У 1934 році Марлен познайомилася з відомим письменником Ернестом Хемінгуеєм. Це був справжній роман з листування, який тривав з першого дня знайомства до смерті Ернеста в 1961 році. Зворушливі рядки їхніх листів увійшли до історії.«Не можу зрозуміти, як це виходить, що кожного разу, коли я обіймаю тебе, я почуваюся вдома». – З листа Ернета Хемінгуея Марлен Дітріх. У 1941 році в житті актриси з’являється ще один чоловік – Жен Габен, французький актор. Відносини тривали 6 років, але їх не можна назвати щасливими, вони принесли багато страждань обом закоханим. Марлен Дітріх із Жаном Габеном[/ Caption]Останніми роками Жахлива травма поставила крапку у кар’єрі актриси. На концерті в Сіднеї в 1975 Марлен Дітріх впала, стався перелом шийки стегна. Артистку терміново госпіталізували до Нью-Йоркської лікарні, де вона провела майже рік. Після виписки Марлен приїхала до Парижа у свою квартиру на авеню Монтень. Там актриса почала жити в самітництві. Вона не хотіла, щоб її бачили з палицею, тому не з’являлася на публіці та спілкувалася з усіма, окрім найближчих, телефоном. Щоб впоратися з болем у нозі, Марлен пила багато знеболювальних, а через депресію – багато алкоголю. Це спричинило порушення роботи нирок та серця. 6 травня 1992 року у віці 90 років Марлен Дітріх померла у своїй паризькій квартирі. Попрощатися з коханою актрисою прийшли тисячі шанувальників. На труну актриси поклали 2 прапори – американську та французьку, а поховали її в рідному місті Шенеберзі, поряд з могилою матері. Фільмографія Марлен Дітріх1922 – Такі чоловіки1923 – Трагедія кохання1923 – Людина в дорозі1924 – Стрибок у життя1926 – Манон Леско1926 – Сучасна Дюбаррі1926 – Вище голову, Чарлі!1926 – Мадам не бажає дітей1927 – Його найбільший обман1927 – Кафе Електрик1929 – Цілу вашу руку, мадам1929 – Жінка, яка бажана1929 – Небезпеки шлюбного періоду1930 – Блакитний янгол1930 – Марокко1931 – Знечещена1932 – Білява Венера1932 – Шанхайський експрес1933 – Пісня піснею1934 – Розпусна імператриця1935 – Диявол – це жінка1936 – Бажання1936 – Сад Аллаха1937 – Лицар без обладунків1937 – Ангел1939 – Дестри знову у сідлі1940 – Сім грішників1941 – Енергія1942 – Так хоче леді1942 – Негідники1942 – Піттсбург1942 – Нью-орлеанський вогник1944 – Кісмет1944 – Ідучи за хлопцями1946 – Мартін Руманьяк1947 – Золоті сережки1948 – Зарубіжний роман1949 – Головоломка1950 – Страх сцени1951 – На небі немає шосе1951 – Горезвісне ранчо1956 – Навколо світу за 80 днів1957 – Монте-Карло1957 – Свідок звинувачення1957 – Друк зла1961 – Нюрнберзький процес1962 – Чорна лисиця. Правдива історія Адольфа Гітлера1964 – Париж, коли там спека1978 – Прекрасне жиголо, бідне жиголо1984 – Марлен