Анна Клинська: “Негативні установки завжди можна поміняти”

Сьогодні на каналі «Україна» о 21 відбудеться прем’єра 00-серійної мелодрами «Ти мене ніколи не забудеш». Зірка серіалу Ганна Клинська розповіла, як батьки сприйняли її вибір вступити до театрального, чому заняття йогою вплинули на раціон, і що думає про акторську професію кохана людина. Анна, хто ваш персонаж у серіалі “Ти мене ніколи не забудеш”? Я граю дівчину на ім’я Жанна. Вона досить чесна і, на перший погляд, тендітна та наївна, але насправді це людина з сильним характером. Моя героїня каже, що її назвали на честь Жанни д’Арк, тому її випало дуже багато випробувань. Коли ви вирішили, що хочете стати акторкою? Ще навчаючись у школі, я вісім років займалася журналістикою, а в 11 класі зрозуміла, що хочу стати акторкою. Для моєї сім’ї таке рішення виявилося несподіваним. До того ж серед моїх рідних немає нікого, хто був би пов’язаний із творчою сферою. Батьки підтримали вас? Коли я зібралася вступати до театрального, вся моя сім’я була проти. Батькам здавалося, що в цій професії неможливо чогось досягти. Коли мені не вдалося пройти з першого разу, мама сказала: «Як добре, що ти не вчинила. Іди до іншого інституту». І мені довелося не погодитись із рідними. Я відповіла, що піду працювати, а потім знову спробую. Я працювала офіціанткою, весь рік читала необхідну літературу, доки не було клієнтів, і врешті-решт надійшла. Ви завжди відстоюєте своє рішення? Я багато займалася спортом. Мені здається, що це теж свідчить про характер. Яким саме видом спорту? Мене в дитинстві віддали на танці, а потім я подорослішала та сказала, що хочу грати у футбол. У молодших класах я була високою, тому тренер узяв мене до секції волейболу. У мене із цього приводу навіть з’явився комплекс. (Усміхнулася.) Справа в тому, що мені подобався один хлопчик, а вчителька якось пожартувала, що він по зросту годиться мені в сини, тому я дивлюся з ним як мама з дитиною. Коли я лягала спати, то перед сном просила: “Будь ласка, нехай я буду маленького зросту”. І в результаті тепер я маленького зросту. (Розсміялася.) Бажання збуваються. Потім я почала займатися скелелазінням і карате.

Чому тоді пізніше обрали йогу? Я зрозуміла, що всі ці залізниці в залі – якось не по-жіночому. Коли я вступила до театрального інституту, то не відчувала себе дівчиськом, бо раніше займалася карате, футболом, волейболом та скелелазінням. У мене був ідеал – симпатична дівчина у кросівках та в рваних джинсах. Я почала читати книги, як стати жіночною і в цьому плані дуже сильно себе переробила. Відмовившись від «залізок», я вирішила піти у йогу. Вона має багато плюсів. Вона більш духовна і пов’язана з енергією. Що стосується раціону, відомо, що ви відмовилися від м’яса та молока. З чим це пов’язано? У мене був складний період у житті: і у навчанні, і у стосунках виникли проблеми. Я дуже переживала і не знала, як з цього стану вийти. Мені потрапила книга «Йога щастя» Стіва Росса. Але я ні від чого не відмовлялася, а просто вирішила провести експеримент. Я взагалі вважаю, що нічого собі не можна забороняти. Організм сам знає, що йому потрібне. Це була не заборона, а проба: «Як я житиму, якщо не стану їсти м’ясо?» Тобто, якщо захочу, можу знову вибирати м’ясні страви. Але за два тижні без м’яса я так класно почувалася, що в результаті відмовилася і зрозуміла: «Навіщо я його взагалі їм? Мені після такої їжі стає тяжко». Через кілька місяців я провела такий самий експеримент із молоком і потім теж відмовилася від нього. Зараз багато різних майстер-класів, пов’язаних із розкриттям свого внутрішнього «я». Чого ви навчилися під час їхнього проходження? Я зрозуміла, що переконання – це лише думки в нашій голові, і негативні установки завжди можна поміняти на позитивні. Ви зараз у стосунках? У мене є хлопець, але я незаміжня. Як коханий чоловік ставиться до вашої професії? Він не з акторського середовища, і йому досить складно зрозуміти всі нюанси моєї роботи, але ми вчимося радіти один за одного. Тому намагаємось у всьому підтримувати і не ускладнювати собі життя. Записала Вероніка Кирилюк