5 питань до акторки Олени Лавренюк про театр та акторське життя

До Всесвітнього Дня театру ми поспілкувалися з акторкою театру та кіно Оленою Лавренюк, про значення театрального мистецтва сьогодні, її особисті ритуали перед виставою та виклики гастрольного життя. Наші редактори поставили п’ять важливих питань про театр, життя актора – і отримали щирі відповіді від Олени.

Наскільки, на вашу думку, важливий театр у наш час?

Театр завжди був і залишається дзеркалом суспільства. Особливо зараз, коли люди потребують емоційного зв’язку, живого мистецтва та можливості зануритися у справжні історії. Театр – це момент тут і зараз, який неможливо перемотати чи відредагувати, і саме в цьому його унікальність.

Як проходить ваша особиста підготовка до вистави “Егоїстки”?

Для мене важливо максимально вжитися в образ ще до виходу на сцену. Це включає перечитування тексту, занурення в емоційний стан героїні, а також певні фізичні вправи, щоб розслабити тіло. Перед виставою я завжди намагаюся відключитися від буденних думок і повністю сфокусуватися на виступі.

Як ви переносите вистави в інших містах та активні театральні тури?

Це, безумовно, виклик, бо постійні переїзди, нові сцени, інша енергетика залу – усе це впливає. Але водночас це можливість відчути нову публіку, отримати свіжі емоції, які надихають. Головне – підтримувати себе фізично, достатньо відпочивати та берегти голос.

Чи маєте якісь особливі ритуали перед виходом на сцену?

Так, у мене є кілька звичок, без яких не виходжу на сцену. По-перше, завжди торкаюся декорацій – це допомагає відчути сценічний простір. По-друге, кілька хвилин тиші перед виходом, щоб зібратися з думками. І, звісно, глибокий вдих і видих – це завжди допомагає налаштуватися.

Чи є щось, що з університетських років досі залишається для вас важливим у роботі?

Безумовно! В університеті Карпенка-Карого я навчилася дисципліни, роботі над собою та постійному пошуку нових глибших сенсів у ролях. Те, що здається технікою на початку, згодом стає другою натурою. І головне – ніколи не зупинятися в розвитку, бо актор має зростати все життя.