Я не прихильник теорій «без праці не витягнеш і рибку з ставка» і «якщо довго мучитися, щось вийде». Якщо витрачати занадто багато зусиль на отримання однієї маленької рибки, то виникає велика кількість питань щодо ефективності праці та тайм-менеджменту. А якщо довго мучитися, то вийде лише геморой та купа інших болячок. 
Зусилля, витрачені отримання будь-чого, мають бути рівноцінні результату. Або результат повинен трохи перевершувати зусилля. Тоді баланс «віддати-отримати» дотриманий і життя гармонійне Однак ми перестали вкладатись зовсім. Ми поспішаємо. Життя різноманітне і різноманітне. Потрібно встигнути зібрати якнайбільше бонусів за одиницю часу. Зустрілися – переспали. Попереписувалися на “Фейсбуку”, зафрендилися, зустрілися – розійшлися. Але продовжуємо на “Фейсбуку” гордо іменуватися “друзями”. Познайомилися на тусовці, душевно побалакали, душевно випили, обмінялися контактами. Далі можна переспати та розійтися. Або одразу розійтися. Залежно від сексуальних уподобань одне одного. Бо якщо не розійтися, треба дзвонити, питати як справи, загалом якось підтримувати контакт. А потім інша людина може захотіти щось більше. Ми також можемо захотіти більше. А далі… Більше вимагає великих зусиль. А результат не гарантовано. Загалом, «воно мені треба?». Читай також: Чому жінки часто скандалятьМи не даємо навіть шансів один одному розвинути щось більше, ніж один оргазм або приємна світська балаканина. Краще я піду далі верхи, не напружуючись і не вкладаючись. Не отримуючи також
Shutterstock
Але ми спочатку не думаємо про недоотримання. Ми фантазуємо про те, що десь і колись ми зустрінемо велике справжнє кохання, або відданого друга, або вірного партнера, і ось тоді почнемо віддавати. Але тут і криється найбільша пастка життя сучасної людини. Ні справжнє кохання, ні відданий друг, ні вірний партнер не ходять із табличкою «Я твій той самий». Вони приховані серед звичайних людей, яких ми зустрічаємо щодня. Але щоб розглянути, хто є хто, – потрібен час. А щоб дізнатися, що вийде зі стосунків із тим, кого ти розглянув, – потрібні зусилля. Поспіх знецінює, і тоді сам себе вмовляєш «та це ж порожнє, нісенітниця, просто переспали, просто побалакали, це випадкова людина, немає сенсу вкладатися». Читай також: Секс по дружбі: плюси та мінусиПоспішати ми стали навіть щодо себе. Скільки разів усі наші імпульсивні «хочу», «давай», «поїхали», «звільнилася», закінчувалися розчарованим «навіщо?». – “Навіщо я це купила”?, “Навіщо я це зробив?”, “Що я тут роблю?”, “Чому я поспішила звільнитися з такої гарної роботи?”
Fotolia
Ми не даємо собі час зупинитися і подумати, чого ми насправді хочемо, куди ми поспішаємо, що буде, якщо ми не зменшимо темпу. І в результаті, як стара з казки, сидимо біля розбитого корита. А френди з “Фейсбуку” втішають: «Та не дуже воно тобі й було потрібне». Це ви мені не потрібні, френди з “Фейсбуку”, мені б із реальною подругою неспішно побалакати за чашкою гарячої ароматної кави: «Як ти? Чим живеш? А пам’ятаєш, як ми…». І посміятися над цим «пам’ятаєш» щиро та весело. І тепло. Читай також: Залежність від чоловіка: як її позбутися Це не означає, що будь-який імпульс, будь-яка спонтанність – це зло. Хороші імпульси, які дозріли. Як черешня. Ми ж не їмо зелену та кислу черешню. Ми даємо їй почервоніти, налитися соком та смаком і лише потім зриваємо з дерева. Спокійний рух назустріч дає можливість розглянути мету. Спробувати. Посмакувати. Зрозуміти чи тобі сподобалося. Подумати, чи треба йти далі та пробувати ще.До будь-якого великого і чистого кохання веде дорога. І ця дорога зіткана з кроків та зусиль. Запитай пари, які разом 10, 20 або 50 років, чи прийшли б вони до цих дат, якби поспішали і не працювали У природі є метелики-одноденки. Або поденки. Термін їхнього життя не більше доби. І цієї доби їм потрібно встигнути народитися, залишити потомство і померти. Ми встигаємо за добу лише зустрітися та попрощатися. Але ми не живемо лише добу. То, можливо, не варто так поспішати прощатися? ЧИТАЙ ЩЕ: Як вийти із любовного трикутника? Поради психолога Топ-10 жіночих помилок у флірті
Поділись з друзями корисним!
