Зоя Литвин розповіла про національну премію Global Teacher Prize

Чому вчителі не повинні боятися інновацій, а теорія про те, що учень – порожній глечик, уже не працює. Засновниця громадської організації «Освіторія» та ініціатор премії Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин поділилася з «Лізою», чому педагогам варто виходити із зони комфорту, кого зі шкільних викладачів вона досі згадує та що надихає її працювати у цій сфері. – Яка головна ціль премії Global Teacher Prize?-Наш національний Global Teacher Prize має три важливі завдання. По-перше, ми хочемо порушити тему важливості вчителів у суспільстві, згадати наших найкращих викладачів, які нас надихали. Згадати про вчителів з посмішкою та подякувати тим, з чиєю допомогою ми досягли наших сьогоднішніх цілей. По-друге, підтримати позитивні зміни, що зараз відбуваються у вітчизняній освіті, розповівши історії успішних викладачів. Надихнути вчителів по всій Україні наслідувати їх приклад, не боятися інновацій, експериментів та використовувати найкращі міжнародні практики. І по-третє, зробити наших українських вчителів частиною міжнародної педагогічної спільноти, щоб вони могли обмінюватися досвідом, ідеями та збагачувати одне одного. – Що означає девіз премії «Учителі мають значення»?Цей девіз – Teachers matter! або «Вчителі мають значення!» – виник у засновника всесвітнього конкурсу, індійського мільярдера Санні Варки. На церемонії вручення Нобелівської премії його здивував розмах, ступінь визнання, з якого говорять про лауреатів призу: літераторів, дослідників, учених. Однак при цьому дуже мало йшлося про вчителів, які допомогли розкритися талантам цих людей, адже вчителі колосально важливі. Ця ідея стала девізом Global Teacher Prize та її місією. – Для багатьох вчителів подати заявку означає вийти із зони комфорту. Які аргументи за? Напевно, найголовніший аргумент за те, що зона комфорту є прекрасним місцем, але в ній, на жаль, нічого не росте. Ми шукаємо саме тих учителів, які готові виходити із зони комфорту, постійно рости, розвиватися та відкривати для себе щось нове. Адже для того, щоб цією здатністю мали діти, щоб вони були готові постійно вчитися і рости, їм потрібні саме такі вчителі. – Що надихає вас займатись питаннями у сфері освіти? Чи мріяли ви в дитинстві бути вчителем?Мене надихають багато речей. Наприклад, мій досвід у ролі учениці, спогади про те, що допомагало зростати чи, навпаки, відбивало бажання. Також надихає те, що я сама вже мама школяра і хочу для нього правильної освіти, яка буде на радість і допоможе йому розкрити і реалізувати. Надихає мій досвід у сфері бізнесу, адже саме завдяки йому я зрозуміла, що радянська школа була ефективною 40-50 років тому, але для сучасних умов вона не підходить, оскільки не розвиває найважливіших навичок: відповідальності, критичного мислення та командної роботи. Я патріот і розумію, що сьогоднішні проблеми України можна вирішити правильною освітою. Це дуже довга, але найприбутковіша інвестиція у суспільство. Мені подобається фраза, що діти – це лише 15% нашого населення, але 100% нашого майбутнього. І це найсильніша мотивація займатися освітою. – Якими якостями, на вашу думку, повинен мати хороший вчитель?Найголовніше – це любов та повага до дітей. Тобто не стояти над дитиною, а вміти бути разом із нею, поважати її особливості, її думку. Також не варто забувати, що будь-який вчитель є рольовою моделлю для учнів, тому він в ідеалі має горіти своєю роботою, любити життя. – Розкажіть про вчителя, який вплинув на ваше життя?Мені пощастило, у моєму житті було багато вчителів, які надихали та допомагали розвиватися. Іноді це були вчителі, які показували протилежний приклад – те, якою мені не хочеться бути і як працювати з людьми. Найбільше запам’яталися вчителі, які дозволяли бути собою, ті, хто не судили про учня лише з того, як знає їх предмет. Як приклад одразу згадується Аліна Юріївна, вчителька математики, яка вірила у своїх учнів та дозволяла кожному рости у своєму темпі. До того моменту, коли вона почала вести математику в нашому п’ятому класі, я вже мав розуміння, що я гуманітарій і математика мені «не дається». Однак завдяки пані Аліні я з’ясувала, що математика мені таки по зубах. Наприклад, вона дала мені роль у математичному спектаклі про Софію Ковалевську, але репетирувати ми могли тільки після того, як підтягнемо всі «хвости» і виконаємо домашні завдання. Це дуже мотивувало. Аліна Юріївна показала, що до кожного учня можна знайти підхід, просто вчитель має цього захотіти. Зараз канадський директор одного з наших проектів (Новопечерської школи) пані Ірена так і каже: «Якщо дитині не цікавий ваш предмет, ви ще не знайшли ключик до цієї дитини. Шукайте! – Як ви вважаєте, якою має бути сучасна українська школа? Які світові тренди в освіті варто враховувати? Потрібно відійти від ідеї, що школа повинна дати дитині фіксований обсяг книжкових знань або підготувати до іспитів. Натомість слід зрозуміти, що основне завдання школи – це розвинути в учні важливі навички та риси характеру. Перше, що школа має робити, – це виховувати вміння критично та креативно мислити, працювати в команді, бути відповідальною та оптимістичною людиною. Адже саме таких людей нам хочеться бачити поруч із собою, бачити своїми клієнтами, колегами, і саме такі люди можуть успішно реалізувати себе у суспільстві, а не ті, хто добре запам’ятав формулу дискримінанта та дату Куликівської битви. Хоча одне одного не виключає. Багато шкіл досі сприймають дитину як порожній глечик, який потрібно наповнити знаннями, а правильніше, як у метафорі Сократа: сприймати кожну дитину як діамант, якій просто треба дати огранювання, щоб вона засяяла ще яскравіше. Читай також: Літнє сонцестояння 2017: як провести стародавнє свято природи Тантра, мантра, три стовпи: що таке тантра і що робити не можна