Як з ним жити?

Хто такий перфекціоніст, котрий усе прагне довести до досконалості, всі знають. Деякі собою. Але в чому його головні переваги та недоліки – і чому він іноді так заважає і тобі, та іншим?Що таке перфекціонізм

У житті це може виглядати по-різному і виявлятися навіть у пранні білизни. Головне – зводити її (або будь-яку іншу справу) у космічний абсолют. А ще про цю якість сигналять такі прикмети: ● У школі дівчинка ллє сльози, якщо отримала оцінку хоча б на бал нижче за максимум. ● Якщо вже вирішила щось зробити – не відмовиться ні за які пряники. Навіть якщо всі умови є абсолютно несприятливими. ● У переконаної супер-розумниці є Високі Авторитети. «А ось Олександр Македонський до 25 років вже завоював півсвіту!», «А ось Дженніфер Еністон заради ролі схудла на 12 кілограмів!» При цьому не особливо враховується, що кожен має свої індивідуальні особливості. ● Від оточуючих потрібна така ж бездоганність. Супутника життя вимоглива панночка буде шукати ідеального. І не дай Бог ближньому раптом виявити слабкість. Це непробачно!Звідки береться перфекціонізм Якість ця хоча б частково передається нам від предків, генетично. Але потім його, звичайно, потрібно ще успішно виростити – та більше! Стимулює його марнославство батьків, які часто ставлять за мету неодмінно виростити зі спадкоємців рекордсменів (не замислюючись, а чи зробить це їх щасливими). Або якщо вчитель трапиться – той, хто вміє захопити, але вимагає стільки, що в голові не міститься. Знову ж таки, вміння знаходити великі приклади для наслідування… Поступово виробляється установка: коли щось просто добре – то це не добре! Потрібно, щоб чудово! Перфекціоніст здається, що він не має права розслабитися ні на хвилину. Що про нього можуть подумати? І чи зможе він себе шанувати? Тож за гордо піднятою головою найчастіше криється мільйон сумнівів і мук. Удосконалення, якщо його так плекати, стає головним змістом. І самоціллю заразом. Адже навіть макіяж можна покращувати нескінченно. Реальна мета всіх цих священнодійств – припустимо, сходити в гості за порцією гарного настрою – втрачається за Великою Метою: досягти зовнішнього вигляду на дванадцять із плюсом.Плюси перфекціонізму по-перше, такі люди організовані та дисципліновані. Над ними не потрібно стояти з ціпком, щоб чогось від них досягти. по-друге, вони – як орієнтир, яким можна підводити прилади. Вони приносять людству користь, причому навіть більше, ніж треба. Але погодьтеся, коли ми сідаємо в літак чи стоматологічне крісло, віддаємо дитину до школи чи табору, нам би хотілося, щоб фахівці, яким ми довірилися, були виключно максималістами та відмінниками! Але чому тоді не потрібно намагатися двірнику чи дизайнеру? А то, судячи з того, що ми бачимо довкола себе, багатьом трудящим варто було б видавати дози перфекціонізму у вигляді пайка… А ще поборник досконалості може бути дуже цінний у скрутну хвилину. Наприклад, на тому етапі проекту, коли колектив вже видихся і добиває справу абияк. Або коли потрібно справді створити щось ексклюзивне.Мінуси перфекціонізму Будь-який ідеалізм має справу з роздвоєнням. У дзеркалі бачиш реальну живу Машу з непередбаченим прищиком, а в умі тримаєш лицаря у спідниці без страху та докору. Джерело постійної муки! Ті самі бойові дії поширюються і на ближніх. Перфекціоніст здатний загризти за справжню дрібницю. Він і сам, може, не радий бути тираном, але пробачити чиюсь помилку йому важко. Принципи тиснуть! І, нарешті, є ще як мінімум три типові неприємності відмінників. ● Вони не вміють вчасно зупинитись. Надмірно старанні в кілька разів частіше за інших схильні до всіляких розладів – і емоційних, і фізичних. ● Вони не здатні відрізнити головне від другорядного. Так що на обробку деталей може піти стільки часу, що можна було б встигнути ще дві роботи зробити – нехай не неперевершених, але добротних. ● Їм загрожують часті розчарування. По-перше, ідея фікс може набриднути або виявитися неспроможною. А в неї вже вкладено стільки! По-друге, навіть якщо зчепити зуби і вперто довести справу до кінця – неодмінно виявиш, що щось могло б бути краще! Замість задоволення – один розлад.Як лікуватися від перфекціонізму Правило № 1. «Закон першої емоції»: якщо при загальному погляді твоя доповідна (пов’язана кофточка, прополота грядка…) справляє хороше враження, не роздумуй про можливе «якби та якби». Навколишні знають про твою роботу набагато менше – значить, вони побачать її в ще вигіднішому світлі. Правило № 2. Якщо сама не можеш поставити крапку, залучай оточуючих. Признач когось із близьких відповідальним експертом. Йому подобається? Всі! Є об’єктивна думка збоку. Правило № 3. Спробуй змінити свій погляд на користь та продуктивність. Для тебе “корисно” або “креативно” – це коли є результат, який можна помацати та порахувати. Але творчим і насиченим може бути навіть на вигляд безрезультатний час. Це може бути те, що тішить. Те, що заспокоює. Не заради «галочки», а заради інтересу, заради задоволення для душі. Велосипедна прогулянка. Спостереження захід сонця над річкою. Споруди сніговика. Якщо навчишся отримувати насолоду від речей, які не дають реальної практичної віддачі, отримаєш головне – уміння бути з собою в ладу. А досконалість всього швидше вдасться відчути не тоді, коли за ним женешся. А тоді, коли розслабляєшся і довіряєшся світові – і він на подяку повертається до тебе сонячною стороною! Рада редактора. Якщо звикла жити по будильнику, постав його сигнал собі на службу: заведи його на певний час і нехай дає відбій, після якого – відпочинок! Якщо дуже хочеться “перестаратися”, згадуй мудре правило: “Не просити більше, ніж необхідно, але не давати більше, ніж просять”. І нарешті, якщо без надусилля почуваєшся «нехорошою», підключай логіку. «Я сумлінна?» – “Ще й як!” – «Здаю роботу першою?» – “Ще б!” – «Тоді навіщо я псую собі здоров’я постійною внутрішньою напругою?!» Читай також: Формула успіху: що заважає досягти мети? Психологічний тест: хто ти характером?