Софія Коломицева про конкуренцію, розподіл ресурсів, сімейний бізнес та стереотипи

Софія Коломицева – відомий організатор освітніх заходів для рестораторів та успішна бізнес-леді. Софія поділилася власними секретами поєднання суспільної діяльності та особистого життя, розповіла про пошук балансу, взаємини в сім’ї, якості для успішного початку кар’єри та про позицію “жінки в бізнесі”. – Софіє, розкажіть, як вам вдається стільки років займати лідируючі позиції у консалтингу ресторанного бізнесу? Це особлива ніша, яку ви змогли повністю заповнити чи все-таки питання наполегливої ​​роботи в умовах жорсткої конкуренції? – По-перше, я б не сказала, що у нас лідируючі позиції у консалтингу. Ми маємо лідируючі позиції в наданні інформаційних розвиваючих продуктів для ресторанного бізнесу. Коли ми починали працювати у 2002 році та випускати журнал для рестораторів у форматі b2b, на ринку не було нічого подібного взагалі. Тоді не було ні книг про ресторанний бізнес, ні журналів, і навіть в інтернеті інформації не було. У 2003 році ми випустили перший номер журналу, де почали допомагати рестораторам дізнаватися більше про ресторанний бізнес. Я не можу сказати, що ми відчуваємо жорстку конкуренцію. Згодом наші продукти трансформувалися – сьогодні це більше івенти, робота в онлайн та спілкування з іноземними колегами. Таким чином, ми переносимо закордонний досвід та знайомимо українських рестораторів із трендами в інших країнах. Так, наприклад, у період COVID-19 ми створили антикризовий центр рестораторів, у якому від початку пандемії почали ділитися матеріалами зарубіжних колег, які опинилися у цій ситуації трохи раніше (азіатські країни та США). Вони напрацювали велику кількість систем безпеки з нормами за умов пандемії. Цим усім ми ділилися з ринком, і саме в цьому бачимо наше завдання: підвищення загального рівня ресторанного бізнесу в Україні. – У вас досить насичене життя: фестивалі, заходи, освітні проекти та свій бізнес, як вдається правильно розподіляти час та ресурси між роботою та сім’єю? Чи допомагає в цьому те, що у вас із чоловіком спільна справа чи, навпаки, додає складнощів? – Життя дійсно насичене та графік дуже напружений, але я отримую величезне задоволення від того, чим займаюся. Ось зараз минуло всього три дні з грандіозного фестивалю InRestFest – 200 осіб на майданчику, багато активності та практично цілодобово щось відбувається. Наприклад, о 2-й годині ночі всі спілкуються в пляжному ресторані, а о 7-й ранку вже приходять на йогу на березі моря. І тому ти як організатор дуже зайнятий, але отримуєш величезне задоволення та заряд енергії від усіх учасників, спікерів та інших людей. Все тому, що для мене InRestFest – це завжди місце сили, де ми зустрічаємося з однодумцями, з людьми, яким також не байдуже розвиток ресторанного бізнесу, які прагнуть дізнаватися про нове, впроваджувати тренди та ефективні підходи в управлінні та менеджменті. Тому проблеми розподілу ресурсів як такої немає. Ми часто залучаємо дітей до нашої роботи. Старшому синові 16 і він допомагає з проведенням онлайн-заходів, повністю бере на себе роботу зі спікером, технічні питання, роботу з Zoom, розсилки та інше. Це величезна допомога, яку ми оплачуємо за ринковими цінами так, якби ми найняли незалежного від нас співробітника. Щодо спільної роботи з чоловіком, спільна справа безумовно має плюси та мінуси. Плюси в тому, що ми чудово розуміємо, чим кожен з нас зайнятий і у чоловіка не виникає питань, чому в конкретний момент я більше зосереджена на роботі, ніж на веденні домашнього господарства чи дітях. При цьому я точно розумію, що його підтримка дорогого коштує і дуже мені допомагає. Мені здається, якби ми працювали з різними проектами, то з цим було б складніше. Безумовно, у роботи разом є й мінуси – періодично складно переключитися між робітниками та особистими відносинами, хоча за 25 років спільного життя ми навчилися справлятися з цим. Я думаю, питання балансу хвилює кожного – воно постійно виникає і в мене. Це одна з топ-тем на жіночих тренінгах та майстер-класах. У чоловіків мабуть із цим простіше, тому що я не пам’ятаю таких конференцій, де чоловіки шукали б відповідь на питання «як знайти баланс між бізнесом, дітьми і часом на себе». Я прочитала книгу Від термінового до важливого. Система для тих, хто втомився бігти на місці» і виявляється, що проблема пошуку балансу не є надуманою. Автор книги Стів Макклетчі наводить результати дослідження, згідно з яким 88% людей стикаються з труднощами вибору між роботою та особистим життям, 57% вважають це серйозною проблемою, а 64% після роботи почуваються фізично виснаженими. Тому втомлюватись і метатися між різними сферами життя – фактично норма. Я в якийсь момент просто прийняла факт, що конкретного балансу не існує і рівновага кожної людини поняття дуже індивідуальне. У різні періоди життя пріоритети можуть кардинально змінюватись, як і уявлення про баланс. Я маю на увазі, що, наприклад, після народження дитини, баланс жінки зрушується в цей бік, вона приділяє дитині багато часу і дуже залучається до цього процесу. Також на прикладі нового проекту чи заходу всі акценти та увага зрушуються в цю зону. Але після того, як захід закінчується, можна знову перефокусуватися і приділяти увагу іншим зонам. Тут дуже важливо навчитися усвідомлювати себе, оцінювати свої пріоритети, потреби та вже відповідно до них розподіляти власні ресурси. Наприклад, існує такий підхід: можна виписати всі завдання з різних сфер життя і ранжувати їх виходячи із терміновості та важливості (терміново, важливо, терміново та важливо). Мені здається дуже важливо робити те, що справді цікаво і те, що хочеться. Але й тут є пастка, адже на перший погляд здається, що ти маєш робити лише те, що хочеться робити у моменті. Але тут далеко не про це, маються на увазі глобальніші цілі, наприклад, бути спортивним і здоровим. І саме відштовхуючись від цієї великої мети, ти йдеш до спортзали, навіть якщо тобі сьогодні і не хочеться. Потрібно робити тільки те, що хочеться – це зараз дуже популярний та розтиражований постулат, але для мене він трохи про інше. – Чи існує у вас із чоловіком особиста конкуренція у роботі? Як вдається її перемогти? – Ми не маємо особистої конкуренції в роботі і, напевно, це було б дуже непродуктивно. Ми чітко розуміємо, що кожен з нас має свої сильні сторони і тому ми чудово працюємо разом, посилюючи один одного. – Ваші діти вже залучені до індустрії, якою займаються батьки? Чи хотіли б вони піти вашими стопами? Як я вже говорила вище, так, діти нам допомагають. Старший допомагає вже на рівні повноцінного працівника. Молодшій дочці 10 років, але вона чудово справляється з невеликими завданнями, на кшталт видачі бейджів учасникам, роздачі подарунків та сувенірів, формуванні вмісту подарункових пакетів та інше. Старший син не хоче йти нашими стопами – він пережив період, коли хотів бути шеф-кухарем, а ми, завдяки своїм можливостям, могли забезпечити йому стажування в українських шеф-кухарів та на кухнях мішленівських шефів, наприклад, у Римі та Барселоні. Він був дуже захоплений цією ідеєю, але останні кілька місяців він зацікавлений розвиватися в архітектурі та урбаністиці. – Навколо “жінки у бізнесі” існує безліч стереотипів. Чи часто вам доводиться доводити своє право на лідерство серед чоловіків? Як це вдається робити? – Ресторанний бізнес – це бізнес, у якому часто керують жінки, що особливо традиційно для України. Тому я не відчуваю особливих проблем чи необхідності доводити своє право на лідерство серед чоловіків. При роботі з нашими брендами-партнерами, такими як METRO, Nestle та іншими, також не виникають подібні проблеми. Всі великі компанії сьогодні прагнуть гендерної рівності та принципів diversity. До того ж, мені напевно дуже пощастило з чоловіком, тому що він ніколи не поводився за принципом “я чоловік, я вирішую” – ми завжди домовляємось і я почуваюся рівноправним партнером, думка якого є цінною. Але питання скоріше в іншому: якщо ти хочеш досягти ґендерної рівності у партнерстві чи кар’єрі, то ти й відповідальності на себе маєш брати рівно стільки ж, скільки її беруть колеги-чоловіки. Адже визнаємо чесно, і такі ситуації часто-густо, поки все добре – жінка хоче бути партнером і рівноправним учасником процесу, а в критичні моменти стає в позицію “я ж дівчинка, я не знаю, виріши ці моменти”. – Які 5 порад ви дали б собі на початку кар’єрного шляху? – Це досить складне питання. Я скоріше назвала б речі, які мені потрібно було б посилити на початку кар’єри. Це:Бути командним гравцем. Важливо вміти працювати у команді, помічати та використовувати сильні сторони людей, які перебувають з тобою разом. Тому що лише синергія дає класні результати.Не боятися казати. Потрібно ставити запитання та отримувати зворотний зв’язок, бо грамотні комунікації – це запорука успішних процесів.Знаходити роботу, що подобається. Це та робота в яку ти можеш залучитися на 100% і це буде приносити задоволення. Знову ж таки, це ще одна пастка, бо, якщо зараз якийсь молодик прочитає цю пораду, він подумає, що робота 24/7 має приносити задоволення. Насправді так не буває, бо є рутинні моменти, які можуть бути нудними, неприємними чи складними. Але в цілому, те, що ти робиш, однозначно має тобі подобатися, ти повинен цим пишатися. Наприклад, у моїй справі мені допомагає бачення якоїсь місії у розвитку ресторанної справи в Україні, коли ми привозимо сюди закордонних спікерів або ж привозимо закордонних рестораторів, щоб показати їм українські ресторани, познайомити з українськими шеф-кухарями та рестораторами. Це було круто, але сказати, що мені сподобався абсолютно весь процес із підготовкою та якимись деталями, я не можу. Звичайно, моментами було складно або мало цікаво, але в цілому результат і те, що ми зробили – мені дуже сподобалися.Не чекати надто багато уваги. Потрібно намагатися самостійно просити про допомогу, бути готовим докласти зусиль, щоб інтегруватися в процеси компанії та не чекати, що твої нові колеги зупиняться і подумають “о, у нас нова дівчинка, треба її швидше інтегрувати”. Зрозуміло, що в компаніях є і адаптаційні механізми, і механізми наставництва, але вони далеко не скрізь і навіть якщо їх впровадили, це ще не означає, що вони правильно і повноцінно реалізовані.Не зупинятися. Бути цікавим та цікавитися людьми по-справжньому. Коли людина відчуває, що ти в ній справді зацікавлена, слухаєш її історії з інтересом і включена до розмови, це приносить дуже великі бонуси. Також потрібно бути цікавим до інших сфер бізнесу, тому що завжди у суміжних і навіть у найнесподіваніших напрямках можна почерпнути щось корисне, цікаве та незвичайне для твоєї сфери. І взагалі, мені здається, що коли людина перестає дивуватися, у цей момент вона перестає розвиватися, а якщо вона перестає розвиватися – вона стає неактуальною.