Ту бі-шват - що це за свято і які традиції йому притаманні

З вечора 12 лютого до вечора 13 лютого 2025 року євреї святкують настання Нового року дерев. У чому сенс цього свята, як його заведено відзначати, що подають на стіл і як найкраще привітати тих, хто відзначає це свято, – читаємо у нашій статті.

Unsplash

12 лютого в Ізраїлі настає Новий рік плодових дерев – Ту бі-шват. На той час в Ізраїлі зазвичай закінчується сезон дощів, природа відроджується, і люди радісно зустрічають настання нового періоду в житті. У чому ж суть цього свята і які традиції його святкування?

Ту бі-шват – про що це свято?

“Ту бі-шват” у буквальному перекладі означає 15 число місяця шват за єврейським календарем.

В давнину в єврейській державі було прийнято, як наказує Тора, щорічно відокремлювати десятину від урожаю плодів на користь священиків і левітів, зайнятих службою в Храмі, які не мали земельних наділів, і десятину на користь бідних. Свято Ту бі-шват встановлено мудрецями для відокремлення врожаю одного року від урожаю іншого, щоб не виникало плутанини, коли і за який рік сплачується десятина.

Щодо дерев є ще й додаткова обставина: закон забороняв використовувати плоди рослини протягом перших трьох років її плодоношення, а для того, щоб знати вік рослини, необхідно встановити день його народження. Спільним «днем народження» всіх плодових дерев став Ту бі-Шват.

Новий рік дерев – гарна легенда

Переказ свідчить, що коли дерева дізналися, що Всевишній дав людям Новий рік, то заздрили їм. Дерева стали просити Всевишнього, щоб Він і їм встановив свято. Всевишній спитав: “Коли ви хочете це свято?” Дерева відповіли: “У місяці шваті”.

Всевишній погодився і хотів призначити свято на 1-е швата, але дерева попросили Його перенести Новий рік на середину місяця, оскільки 1-е швата – це свято – Рош Ходеш. І до цього дня відзначається свято дерев 15-го швату.

Unsplash

Ту бі-шват — як виникла традиція саджання дерев

Попри багатовікову та різноманітну історію свята Ту бі-Шват, звичай посадки дерев та чагарників на Новий рік дерев з’явився лише наприкінці ХІХ століття.

Профспілка вчителів та вихователів дитячих садків землі Ізраїлю офіційно проголосила Ту бі-Шват святом посадки дерев лише у 1908 році.У більшості шкільних підручників буде згадано ім’я людини, яка запропонувала ще 1890 року в Ізраїлі вважати Ту бі-Шват днем посадки дерев. Це Зеєв Вольф Явіц, рабин, педагог та історик родом із Польщі, який приїхав на землю Ізраїлю у 1887 році.

Зеєв Явіц був призначений у 1890 році директором школи та рабином у місті Зіхрон Яаков. Пропрацював він там лише рік, але його ідея вийти з учнями до Ту бі-Швату для посадки саджанців стала досить відомою. Сам Явіц був знавцем єврейської літератури і йому було добре відомо про звичай садити дерева в Ізраїлі.

При народженні хлопчика садили кедр, а коли народжувалась дівчинка — акацію.

Як рабин і історик Зеєв Явіц добре розумів значення дерев і чагарників землі Ізраїлю, на той час повної пустель і боліт, бо як педагог він бачив необхідність у вихованні учнях любові до природи.
Квітне мигдальне дерево вже на початку поселенського руху перетворилося на символ свята.

Зараз займається посадкою дерев Єврейський національний фонд (ККЛ — Керен Кайємет ле-Ісраель), в основному дерева садять нові репатріанти та діти.

Unsplash

Ту бі-шват – традиції святкування

Цього дня немає заборон на роботу, він не відзначений закликом до святкових веселощів, і він ніяк не згадується у молитвах. Але це свято припало до душі людям, за багато років склалися деякі традиції його відзначення.

Наголошуючи на Новому році дерев, євреї згадують сказане в Торі про фруктові дерева: не можна не тільки зрубувати, а й ламати їх, бо вони дають плоди людині. Склалася традиція: у Ту бі-шват тисячі людей, діти та дорослі, беруть участь у масових посадках дерев.

Згодом це свято по-новому переосмислили каббалісти Цфата, у результаті з’явилися нові традиції. Так, у це свято прийнято ставити на стіл найкращі фрукти – як свіжі, так і сухі чи зацукровані. Кількість видів фруктів варіюється від громади до громади.

Так, у Європі прийнято їсти п’ятнадцять різних видів фруктів, часто після кожного виду фруктів вимовляють один із п’ятнадцяти псалмів.

Східні євреї слідують думці каббалістів Цфата і раббі Іцхака Лурії, згідно з яким потрібно їсти п’ятдесят видів плодів.

В Ізраїлі на стіл зазвичай ставлять як мінімум сім видів плодів та злаків, які згадуються в Торі як ті, якими славиться Земля Ізраїлю. Це гранати, фініки, оливки, інжир, виноград, ячмінь та пшениця.
Святкування Ту бі-шват набуло додаткового сенсу. Тиждень, на який випадає свято, став часом походів та екскурсій, покликаних будити в людях любов та дбайливе ставлення до природи.