Монстри – це не страшно, а не закриті збори – так

Фасади закладів мережі Escobar перетворились в “дошки оголошень” із найважливішою інформацією – актуальними незакритими зборами, щоб показати, чого варто боятись по-справжньому.

Коли весь світ прикрашає міста, вулиці, будинки вирізаними гарбузами, павутинням, кажанами та іншою моторошно-лякаючою символікою Гелловіну, київська мережа закладів харчування Escobar перетворили фасади своїх кафе на дошки оголошень для не закритих зборів на ЗСУ, кількість яких дійсно лякає.

“Кожен день до нас звертаються за допомогою в закритті збору: гості, команда, їхні близькі чи рідні. І ми завжди намагаємось допомогти – в поширенні та донаті, – розповідає авторка соціальної акції, співвласниця закладів мережі Escobar, Юлія Панець. – Проте список зборів, яким ми не встигаємо допомагати, росте з такою швидкістю, що нам стає дуже страшно. Ми боїмось не встигнути допомогти – так з’явилась ідея”.

Щоб обклеїти фасади, знадобилось 7000 листівок з донатами на не закриті актуальні збори і, хоч збори на листівках повторюються – їхня кількість вражає. 

“Кожен не закритий збір – це чиєсь життя, яке може обірватись будь-якої миті. Чи може бути щось страшніше?”, – говорить Юлія. 

Простежується тенденція на втому людей від війни в Україні та всьому світі: донати на збори йдуть все повільніше, люди все частіше проходять повз такі новини.

“Наша ідея – не просто налякати людей. Ми хочемо сколихнути їх, пробудити нагадуванням про те, що дійсно страшно та мотивувати діяти щодня: не тільки задонатити на ті збори, які знаходяться на фасадах закладів, а і на інші, які вони бачать щоденно.”, – ділиться співвласниця. 

Фасади в листівках “лякають” гостей та прохожих всього кілька днів, але вже викликали чимало постів, реакції гостей та їхніх донатів на збори. Ініціатори соціальної акції сподіваються, що ще більше людей в Україні, та й в усьому світі, згадають: війна досі в нашому домі, а закриття зборів – необхідність, побачать, проникнуться і захочуть діяти активніше щоденно. Адже, не зробити все для врятування життя, доки не пізно – ось, що дійсно страшно.