Хороші дівчатка потрапляють до Раю чи як не стати Дженніфер Еністон?

Дженніфер Еністон знову розлучається. Заголовки повідомлень сповнені співчуття «Самотня Джен хоче познайомитися», «Не щастить у коханні», «Дженніфер Еністон переслідує примару 7-ї річниці». Навіть Пітта знову приплели сюди «що сказав Бред про розлучення Джен, можливо зірки знову зійдуться». Здавалося б, що у цій таблоїдній новині цікаво для психолога? Цікавим є образ хорошої дівчинки, який несе Джен вже цілих 49 років. І все ніяк не втомиться. І те, як цей образ впливає на життя, бо таких «гарних дівчаток» можна зустріти всюди. Але чи щасливі вони? Спробуємо розібратися. Джен «вистрілила» далекого 1994 року, коли пройшла кастинг на роль у серіалі «Друзі». Сподобалася вона глядачам насамперед тим, що була схожа на дівчисько із сусіднього будинку чи однокласницю. Така типова американська милота – блакитні очі, густе волосся, трохи пухкі щоки, білозуба, трохи сором’язлива посмішка. Такі дівчатка всім подобаються, бо милі та сором’язливі. “Хороша дівчинка” подумає кожен, хто з нею зіткнеться. У 1995 році Джен було 25, але вона все одно виглядала як підліток. У 25, як і в 18, далеко кожен з нас ризикує пред’явити світові свою «погану» частину. Хоча б тому, що з нею ще не знайомий. Під «поганим» я розумію вміння бути різним, не зручним, не милим і не приємним робити те, що хочеш ти, а не те, що від тебе чекають. Помилятися, пробувати, знову помилятися і знову йти вперед, незалежно від того, що тобі говорить соціум. Але ось Джен виповнилося 35, 45 і тепер 49. І що ми бачимо? Все ті ж блакитні очі, волосся посвітлішало, але та ж зачіска вже 20 років, щоки, засмага і сором’язлива посмішка. Ні пікантних фото папараці, ні скандальних ситуацій, ні гострих інтерв’ю, ні виразної громадянської позиції, ні якихось помітних людських вчинків нічого. Адже вона актриса, можливо, навіть хороша, але я не пам’ятаю жодної її ролі. Тому що все одноманітно як єдина нота, хай навіть зіграна зовсім. Але вона сама, далі мелодія не звучить. Як довго цікаво буде слухати одну єдину ноту? Навіть у розлученні з Піттом, коли Дженніфер Еністон була явно постраждалою стороною, вона не зробила нічого, що робить будь-яка жінка, не важливо зіркова чи ні, чоловік якої йде до іншої. Чи можна назвати це самовладанням чи самоконтролем? Не знаю, для мене в цьому є якась вихолощеність, як і в цих однакових посмішках із зачіскою. Зрозуміло, що всі відомі персони по-різному ставляться до своєї публічності: хтось вибудовує імідж «хороших», хтось «поганих», але про багатьох з них ми дізнаємося і погане і добре. Ось хтось п’яний скандалить із офіціантом у клубі та жертвує гроші на будівництво лікарні для бідних. Ось визнана красуня, але і її папараці підловили у «некрасивому» вигляді. Ось талановитий актор, лауреат, оскароносець, який звинувачується у сексуальних домаганнях. Такі різні вчинки роблять усіх звичайними людьми, незалежно від статусу. І тільки Джен на тлі всіх свята. Навіть у Вайнштейн гейте вона не помічена, хоча відлуння його досі лихоманить весь Голлівуд.

Думаю, їй постійно приписують цю примару Пітта просто тому, що про неї нічого більше сказати. Не писати ж про те, що вона підрізала волосся на 2 см або засмагла на 2 тони темніше. Тепер ось розлучення із Джастіном Теру. І знову цей співчутливо-поблажливий тон преси: бідолаха Джен, нещасна Білосніжка Голлівуду знову одна. Тільки «дівчинці» вже півтинник майже. Мені і після 40 не хочеться такої поблажливої ​​поблажливості. А вже під 50 і поготів. Та й «дівчинкою» бути не хочеться. Кожному віці свій статус. Є гарна книжка Уте Ерхардт «Гарні дівчата вирушають на Небеса, а погані куди захочуть» про те, що жінкам з дитинства нав’язують роль хорошої. Згадаймо наші інтроекти – не кричи, не розмовляй голосно, будь охайною, будь милою, не бійся, будь поступливою і бажаною, вийди заміж вчасно, будь доброю дружиною, будь гарною мамою, якщо раптом не вийшло – ех, щось ти не хочеш намагатися. Ми спочатку виростаємо в цій клітці, а потім все життя намагаємося її якщо не розламати, то хоч би розсунути. Джен схоже не намагалася. І може бути на цих Небесах вона й отримає свій Оскар «Краща хороша дівчинка», але для мене краще вона отримала б Оскар від кіноакадемії якщо не за яскраву роль, то хоча б як визнання заслуг у кіно. А поки що вона лише тінь Бреда Пітта, який хоч і теж вибрав імідж гарного хлопця, але якось у ньому еволюціонував до чоловіка. Не бійтеся бути різними. Може це і не завжди принесе вам приємні емоції та похвали, але точно буде цікавіше, ніж за життя надіти на себе німб святий.