Павло Вишняков про режисуру, кар’єру та новий серіал “Місце під сонцем”

25 жовтня о 21 відбудеться прем’єра серіалу «Місце під сонцем», який стане справжнім проривом цієї осені! Актор Павло Вишняков розповів, чому ця роль справила несподіваний ефект на його життя, а також про дружбу у проекті, впізнанні, невдачах та успіхах у роботі. Павле, було щось нове для вас в образі героя, якого ви зіграли в серіалі «Місце під сонцем»? Мого персонажа довелося боротися із самим собою. Відштовхувати своє кохання і те, що мені дорого, заради мети. І потім порозумітися, чому я так роблю. Мій персонаж робить вчинки, які можна охарактеризувати як брехню на спасіння. Тобто Санніков чудово розуміє, що його дії не можна назвати добрими. Але з їхньою допомогою мій персонаж іде далі і робить добру справу. У реальному житті є така людина, дії якої ви ніби повторюєте у цій ролі? (Задумався.) Ух, як ви своїм питанням несподівано поставили мене в глухий кут! Тому що у мене зараз відбувається саме та ситуація у житті, що й у мого персонажа. Треба ж! Адже я навіть не замислювався над цим. Заради добрих стосунків, любові та благополуччя мені довелося розлучитися. Тобто у вас у кіно відбулося віддзеркалення того, що трапилося у житті? Так, і ось я тепер сидітиму і думатиму про те, чому так співпало. Можливо, роллю я притягнув саме таку ситуацію. Ви мене справді спантеличили. (Розсміявся.) За сценарієм ви знаєте, що буде з вашим героєм. У житті вам уже відомо, що буде далі? Зрозуміло, що я думаю наперед і щось планую, але в даному випадку не один приймаю рішення. Чоловік-режисер та жінок-режисер відрізняються у чомусь один від одного? Режисер-чоловік, як правило, працює набагато швидше і не буде чіплятися до якихось дрібниць. Він не ретельно розглядатиме костюми, реквізит. А жінка дуже ретельно підходить до деталей. І найчастіше саме у жінки красивіша картинка. Я навіть днями спитав Аліну Чеботарову: «Чому в моніторі така яскрава і насичена картинка? Приємно дивитися. А на вулиці в цей момент все інакше? Вона відповіла: «Тому що кіно – це чаклунство». – Ти хочеш жити постійно в казці? – “Ні, я просто люблю створювати цю красу”. Які якості ви цінуєте в людях і хто може стати вашим другом? Давайте відверто, ви багатьох людей можете назвати своїми друзями? Швидше за все, що ні. Нам у житті достатньо лише кілька людей, які справді близькі. Ось так і в мене дуже багато знайомих і мало друзів. І в людях я ціную чесність та відвертість. Чи було так, що у якомусь із проектів партнер став вашим другом? Коли ми почали працювати з Юлею (українська танцівниця та хореограф Юлія Сахневич; прим. ред.), то дивувалися з того, наскільки внутрішньо були схожі один на одного. Ми не розуміли, як таке може бути! (Усміхнувся.) Обидва – придурки, які дуже люблять роботу, готові з ранку і до вечора щось робити! Чесні, відкриті і вічно страждають від цього. Після участі у проекті ми стали друзями та продовжуємо спілкуватися. Впізнання та популярність змінили вас? Я став закритішим. Мені незрозуміло, навіщо брати автограф на якомусь клаптику паперу, який потім викинуть. Навіщо робити мимохідь селфі зі мною? Я такий самий, як і всі. З тієї ж крові та плоті. Можливо, для когось здасться дивним подібне ставлення до себе та своєї професії. Але мені шкода гаяти час на безглузді дії, я не люблю, коли хтось порушує мій особистий простір. Звідси й закритість. Але якщо я бачу, що людина потребує моєї допомоги, то їду і роблю все від мене залежне. Не тому, що я актор, у мене велика фільмографія, затребуваність та впізнаваність. Я в житті звичайна людина. І мені приносить задоволення не автограф чи селфі, а можливість принести комусь користь. Про що не знають актори-початківці, які прагнуть на сцену і хочуть стати відомими? Усі не так просто, як вони бачать на екрані. Причому не в професії, а в тому, щоб досягти того рівня, коли актор стає пізнаваним, затребуваним і отримує хороший гонорар за свою роботу. Насправді, це дуже важко. Мало того, так само непросто потім утриматись і продовжувати професійно рости. У нашій професії велика конкуренція. Тому необхідна щоденна робота над собою, у своїй сфері та у комунікаціях. Що ви відчуваєте, коли ніхто не дзвонить, чи не надходять повідомлення від кастинг-директорів? Я маю можливість залишатися довгий час без роботи за акторською професією. До того ж, я дуже люблю самотність. Як ви сприймаєте помилки та невдачі? Я ставлюся до них набагато легше, ніж до перемоги, тому що внутрішньо вона мені нічого не дає. Я сприймаю успіх як належне. І це дійсно жахливо, тому що я не вмію радіти перемогам і не можу себе в цьому випадку перебудувати. «Знову удача? – Кажу собі. – Добре, пішли далі». А якщо я припустився помилки, то відразу зрозуміло: треба попрацювати і зробити щось інакше. Чому глядачам варто переглянути серіал «Місце під сонцем»? Щоб, спостерігаючи історію наших героїв, вони зрозуміли: краще жити чесно. Адже все таємне стає явним.Записала Вероніка Кирилюк