Як виростити щасливу дитину? 5 порад від топ-спікерів міжнародної конференції IDEC

На початку серпня в Києві відбулася головна освітня подія року для вчителів та батьків – конференція IDEC: Education NOW, яка щороку «подорожує» світом. Столиця України приймала конференцію вперше за 26 років. Відповідь на запитання, як виростити щасливу та успішну дитину шукали близько 800 учасників з 25 країн, у тому числі 45 топ-зірок світової освіти.

Під час конференції зіркові спікери IDEC розповіли про те, чому настав час відмовитися від «освітніх фабрик», бажання все контролювати – зло, виховання гаманцем – шлях в нікуди, а школа – місце для бесіди.

Відмовитися від «освітніх фабрик»

«Нас створено різними, несхожими і унікальними, – нагадує Яков Гехт (Ізраїль), педагог, засновник мережі демократичних шкіл та конференції IDEC, радник шести міністрів освіти Ізраїлю. – Проте в індустріальну епоху, коли люди навчилися будувати фабрики і за короткий проміжок часу виготовляти багато однакових речей, хтось задумався: навіщо нам стільки різних людей? Давайте збудуємо для них фабрику, хай стануть однаковісінькими. І назвемо її школою. Ідея проста: зберемо у «коробці» людей одного віку, виберемо для них однаковий навчальний план, хай проходять його всі одночасно, з тим самим вчителем. Мета традиційної освіти — зрівняти всіх людей. Мета демократичної освіти — допомогти кожній дитині віднайти свою унікальність. Час відмовитися від «освітніх фабрик», і дозволити дитині формувати свій навчальний план і обирати, що вивчати».

Надати дитині свободу дій

«У 2021-му школа Summerhill відсвяткує 100-річчя з дня заснування. Хто б міг подумати? Божевільній ідеї “довіряти дітям”, що прийшла в голову одному шотландцю, вже майже століття, – розповідає Генрі Редхед (Велика Британія), онук творця легендарної демократичної школи Summerhill та один з очільників цієї школи сьогодні. – Наші студенти створюють правила школи та самі обирають, як провести свій день. Майже за століття роботи ми переконалися на власному досвіді: якщо прибрати зовнішній примус “роби, бо так потрібно” та вберегти дитину від нашого бажання “заподіяти добро”, можна виростити особистість, що має жагу до дослідження, та знає, чого і чому хоче. Усвідомлює свою свободу та вміє жити з нею – нести відповідальність за свій вибір».

Не «виховувати гаманцем»

«Деякі батьки платять дитині – за виконану домашню роботу, допомогу по дому чи гарну поведінку в школі. Це гарна ідея, якщо ціль – розвинути в дитині корисливість і пошук вигоди в усьому. Однак уявіть: якщо скінчиться ресурс, ви просто не зможете порозумітися, – говорить Паата Амонашвілі (Грузія), педагог, психолог, президент Міжнародного центру гуманної педагогіки. – Гроші не виплекають в дитині співчуття, любов і турботу про оточуючих. Їх можна пізнати лише завдяки атмосфері щирості, уваги і підтримки, якою батьки оточують дітей. У такому випадку, за будь-яких обставин поряд з вами буде однодумець, соратник і друг – ваша дитина».

Не намагатися вирішити майбутнє дитини за неї

«Мене часто запитують: як змусити дитину готуватися до іспитів? – говорить Діма Зіцер (Росія), педагог, блогер, спікер TED, очільник альтернативної школи «Апельсин» та Інституту неформальної освіти. – Я не знаю. Але маю зустрічне питання: а хто дав вам право змушувати, спонукати чи вирішувати щось за дитину? Не пов’язуйте успіх з оцінками. Пам’ятайте, що жоден іспит не завадить вашій дитині добитися своєї мети. Єдине, що може завадити – відсутність батьківської підтримки.

Наприклад, моя донька «провалила» ЄДЕ (ред. – російський аналог ЗНО) з математики. Замість того, аби картати себе і ставити хрест на своєму житті, вона вступила до американської театральної школи. Так, у світі є професії, які не потребують математики. Через деякий час, для кращого розуміння персонажів, донька захотіла вивчати психологію. Виявилось, що без ЄДЕ з математики її не візьмуть у виш. Чим закінчилася історія? За два тижні донька підготувалася і набрала прохідний бал. Так буває, коли людина розуміє, навіщо їй потрібен той чи інший іспит».

Відмовитися від бажання все контролювати

«Сьогодні все частіше можна почути слово VUCA. Воно складається з перших літер англійських слів volatility (нестабільність), uncertainty (невизначеність), complexity (складність) і ambiguity (неоднозначність), – розповідає Ірена Пранскевічюте (Литва), консультант системних трансформацій, експерт в дослідженнях Єврокомісії. – Єдина можливість для батьків і вчителів співіснувати з VUCA в сучасному світі – не намагатися все контролювати. Саме через це бажання в просторі «батьки-учні-вчителі» ми втрачаємо взаємну довіру, безпеку, відкритість і врешті-решт радість від спілкування. Щоб цього уникнути, потрібно вчитися бачити і чути один одного. День у школі починається з того, що ми кілька годин разом з дітьми слухаємо музику, яку вони вподобали сьогодні. Це потрібно, щоб позбавитися наших упереджень і установок, як потрібно спілкуватися з дітьми, щоб ми краще зрозуміли один одного і повернули взаємну довіру».