Бірючий – для тих, хто мріє про відпочинок на островах

Є в Азовському морі острів, який за його кришталево чисту воду та білий пісок називають українськими Мальдівами. Це Бирючий! Тут на тебе чекає відпочинок серед дикої природи під шум прибою та крики білогрудих чайок.

Бірючий - природний острів в Азовському морі, а по суті - півострів. Вузьким перешийком він з'єднується з Федотової косою. Упродовж року, коли перемиває частину коси, вода відрізає його від берега. Ось і виходить, що Бірючий – це острів, який входить до складу Азово-Сиваського національного природного парку. Острів є домом для десятків рідкісних видів тварин та рослин, які занесені до Червоної книги.

Три екскурсійні маршрути на острові Бірючий

За словами спеціаліста з рекреації заповідника Ольги Новікової, на острові завдовжки 24 кілометри та шириною 5 кілометрів склалася унікальна екосистема. «На 290 гектарах острова живе понад 1000 оленів, від 2500 ланів, понад 120 рідкісних туркменських куланів, 72 види птахів, а також зайці, фазани», – розповідає Ольга. Острів знаходиться у прикордонній зоні, тому розроблено основні екскурсійні маршрути.

Перший маршрут – для людей, які відпочивають у місті Генічеськ та на Арабатській стрілці – це морський маршрут, який починається з Генічного порту Утлюцьким лиманом тривалістю 18 кілометрів. Далі – сафарі на острові.

По Утлюцькому лиману за 20 хвилин тебе доставлять білому катері і кожному видадуть рятувальний жилет.

«Наш ексклюзив у тому, що на острові вільно гуляють чотири види тварин – благородні олені, лані, кулани та муфлони, які були завезені штучно та успішно пройшли акліматизацію. Гібридна форма оленя була виведена з 7 (!) видів благородних оленів у заповіднику «Асканія-Нова», і вперше привезені на острів 1928 року», із захопленням розповідає Ольга, яка виросла на острові та знає про нього все.

В обідню пору благородні олені виходять до прісних озер на водопій. Побачивши нашу машину, ще деякий час вони гордо позували і розглядали нас з далекого.

Але звук клаксону сполохав їх і сохаті розбіглися в різні боки.

Другий маршрут складений для тих, хто відпочиває безпосередньо на острові. Тут здаються кілька відпочинкових комплексів: в районі кордонів Бухта і Перебійня та селища Садки. До речі, можна зарезервувати відпочинок навіть у колишній дачній резиденції Микити Хрущова. Для відпочиваючих на острові екскурсійний маршрут пролягає навколо лісу штучно насадженого наприкінці 60-х.

Третій екскурсійний маршрут починається з Федотової коси, яку у народі ще називають Федотівкою. Це 25 кілометрів від кордону «Ворота» і назад до штучного лісу та назад. Добиратись сюди рекомендують особистим транспортом.

В екскурсійні програми входи купання на острові. Радимо скористатися такою унікальною можливістю! І обов'язково пройдися по валах з черепашок босоніж, і отримай SPA-процедуру в природних умовах.

З Генічного порту екскурсії організовують туркомпанії «Мегатур» та «XXI століття». Квиток для дорослих – 260 грн., дитячий – 240 грн. Проводяться вони у першій половині дня – з 9 години, тривалість – 3 години. Заїзд з боку Федотової коси – 40 грн. для дорослого та 20 грн. – для дітей.

Такий важливий маяк!

З боку маяка поблизу берега Утлюцького лиману дельфіни влаштовують справжнє шоу з криками захоплення, подібно до дитини малого. Жаль, що до нього зараз не пускають. Зате ти наслухаєшся дивовижних історій про нього. Маяки на березі Утлюцького лиману завжди несли стратегічно важливу місію. Адже на місці повороту вони вберегли від заходу на мілину сотні кораблів. Перший і найпомпезніший був побудований з дикого морського каменю наприкінці 1978 року французькими майстрами. Оброблений з дубового матеріалу всередині, з кованими залізними перилами на дубових палях він простояв майже сторіччя. Поки що його не підірвали німецькі солдати.

Маяки на березі Утлюцького лиману обслуговувалися членами однієї і тієї ж родини. Нині маяк, зведений у 1957 році — під опікою третього покоління сімейної династії.

Місцеві жителі переказують, що маяк був настільки потужним, що навряд чи піддався вибуху з третьої спроби! Через якийсь час на його місці звели тимчасовий дерев'яний маяк заввишки 28 метрів. Він висвітлював шлях кораблям на ніч протягом 10 років. Сучасний маяк, побудований дома дерев'яного в 1957 року, обслуговує третє покоління однієї сім'ї (!)

Бірючий став заповідним завдяки шторму?

Бірючий входив до складу заповідної зони "Надморські коси" ще з 30-х років минулого століття. Крім нього, до величезного заповіднику входило 3 коси Азовського моря - Білосарайська, Обєтна і Бірючий, а також 4 острови на озері Сиваш, 5 островів Чорного моря і закінчувався Тендровською косою в тому ж Чорному морі. Фахівець із рекреації ділиться: «На той час це був дуже великий заповідник — 500 кілометрів на берегах Азовського моря, Сиваша та Чорного моря. Адміністрація всього заповідника перебувала у Скадовську. Після нього розділили на державні Азово-Сиваський та Чорноморський заповідники».

Які таємниці зберігають ці статуї на острові Бірючий? За численними знахідками вчені вважають, що на околицях коси колись жили царські скіфи.

На острові Бірючий було невелике рибальське селище. У селі було 4 вулиці та проживало 250 осіб. Всі ці люди займалися виловом риби та її переробкою. Також тут розводили тварин для полювання аж до 1993 року. Але в січні 1969 року на Азовському морі був шторм, рівень моря піднявся на 1,5 метра і затопив усі будинки аж до даху. На щастя, всі сільські жителі залишилися живими, їх евакуювали на материкову частину і більше ніхто з них на острів не повертався. Після стихійного лиха територію острова вирішили повернути до заповідної зони. 1971 року до заповідної зони Бірючого повернули частину Федотової коси — 421 га.

З 2000 року Національний Азово-Сиваський заповідник належить до Державного управління справами Президента України.

Відпочинок на острові Бірючий – це унікальна можливість подихати свіжим степовим повітрям, побачити різнотрав'я, яке росте на морській косі, а також птахів, яких ти не побачиш у своєму краї! Не засмучуйся, якщо на власні очі не побачиш усе те розмаїття тварин, що живе в заповіднику. Адже вони відпочивають у дикій природі. І це вже як поталанить! З іншого боку, чим не привід повернутися сюди ще хоч раз?

Фото автора статті Ірини Лук'янець

Читайте також: Відпочинок на Кінбурнській косі

Джерело: https://www.youtube.com Автор: ТСН

Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.