Цього року популярному українському гурту «ТІК» виповнюється 10 років. Щоб дізнатися, як музиканти збираються відсвяткувати свій ювілей, ми зустрілися та поговорили із солістом колективу Віктором Бронюком. Артист розповів журналу «Відпочинь!» багато цікавого…
Фото: Віктор Бронюк, соліст гурту «ТІК»
У реальному житті соліст гурту «ТІК» (розшифровується як «Тверезість і Культура». — Прим. ред.) така ж проста і позитивна людина, якою ми звикли бачити її на сцені. Незважаючи на розписаний за хвилинами порядок дня, Віктор Бронюк докладно відповів на всі наші запитання. А розпочати інтерв'ю ми вирішили з головного: як колектив святкуватиме свій 10-річний ювілей?
«Відзначати ювілей розпочнемо 1 лютого – цього дня у київському Палаці спорту стартує масштабний всеукраїнський тур під назвою «Любі Ті Україну», – каже Бронюк. — Відбудуться і закордонні гастролі — поїдемо до Європи за океан. Зараз багато негативу у суспільстві, тому головне завдання кожної творчої людини — спрямувати думки людей у позитивне русло. Потрібно хоча б на мить відвернути людей від проблем. Сподіваюся, що 2015 рік буде набагато кращим, ніж попередній. У країні буде мир, і ми приділятимемо творчості більше часу».
Що вас зараз відволікає від музики?
У міру сил та можливостей займаюся волонтерством. У мене багато друзів та знайомих зараз на фронті. До мене звертаються із проблемами, і я починаю їх вирішувати. Скажу, що людей, які готові допомагати, дуже багато. Сьогодні важливо зберегти країну, зробити все, щоб життя стало мирним!
Ви ж ще й благодійністю займаєтесь.
Так, я є головою правління благодійного фонду «Подільська громада» у Вінниці. Нещодавно адаптували школу для дітей з інвалідністю — встановили пандуси, ліфт, створили кімнату розвантаження. Тепер діти із проблемами опорно-рухової системи можуть повноцінно вчитися. Група ТІК також має свій корпоративний благодійний фонд. Ми займаємося тим, що ремонтуємо та купуємо інструменти для музичних шкіл. Здається, це зовсім мало, але насправді це дуже важливо для дітей. Великі справи починаються з малого.
Де ви зустріли Новий рік?
Зустрічали Новий рік на концерті в Одесі. Щиро кажучи, я вже не пам'ятаю, коли 31 грудня був удома. Напевно, років із п'ять тому. (Усміхається.) Для мене найважливіше сімейне свято — Різдво. Якраз вщухає передноворічна метушня, всі видихають, сідають за стіл, і раптом настає період повного спокою. Різдво я обов'язково проводжу з рідними. Люблю приймати гостей.
Що святий Миколай подарував доньці Єві та синові Данилі?
Доньці навесні виповниться 6 років, а синові – 4. Вони ще на початку грудня почали писати листи до святого Миколая. Потім до Нового року вносили до них правки — дописували і переписували свої найзаповітніші бажання. (Сміється.)
Напевно, попросили, щоб у новому році тато бував удома частіше.
Я намагаюся бувати вдома якнайчастіше. На щастя, сучасні засоби зв'язку дозволяють трохи компенсувати дефіцит спілкування з дітьми. Я постійно онлайн у скайпі та у «Вайбері». Дочка набирає мене, коли їй зручно. А ось сину я вечорами телефоную, щоб побажати солодких снів. Щоправда, іноді діти таки запитують: «А навіщо ти їдеш на роботу?» (Сміється.) Розповіді про заробляння грошей їм незрозумілі, тому що вони ще малі. Але я знайшов вихід. Їм дуже подобається дивитися мене по телевізору, тому я говорю, що їду зніматися для телебачення. Такий варіант їм підходить і вони з нетерпінням чекають, коли тато буде на екрані. (Усміхається.)
У вас дві педагогічні освіти. Чи допомагають отримані знання у вихованні Єви та Данила?
Звичайно. Але життя робить свої корективи. Намагаюся виховувати дітей так, щоб вони мали відчуття реальності. Не збираюся відправляти їх в елітні школи, нехай бачать життя таким, яким воно є. Правда, іноді діти ставлять питання, на які я не знаю, як відповідати. Ніколи не думав, що мені доведеться пояснювати, що таке війна, і навіщо солдати воюють.
Як ви проводите час із дітьми?
Ми разом граємо. Ходімо на прогулянки. Якось були в зоопарку, і Єві набридло чекати, поки я роздам автографи всім охочим, і вона видала: «З татом фотографуються частіше, ніж із мавпочкою!» (Сміється.)
Як діти відносяться до популярності тата?
Ми живемо у Вінниці та вільно спілкуємося із сусідами та городянами. Якогось культу татової слави немає. Максимум – у супермаркеті підходять люди за автографами. Якось Єва запитала: "Тату, а ти що, їх усіх знаєш?" У сина була своя версія: Це всі твої друзі?
А дружина до шанувальниць не ревнує?
Я вдячний Богові за дружину та дітей. І розмінюватися на щось інше не згоден. Я довго йшов до того, щоб створити міцну сім'ю, тому міняти своє життя немає жодного бажання. Вважаю, що коли все гаразд у сім'ї, то все гаразд і на роботі. Коли ми з Тетяною познайомилися, вона вже була концертним промоутером та знала специфіку шоу-бізнесу. Тому Таня ставиться до моєї роботи з розумінням. Їй не треба пояснювати, чому я приїхав додому на годину пізніше, ніж обіцяв, — вона ж знає, що концерт може розпочатися не о десятій годині вечора, як було заплановано, а об одинадцятій. Ми чудово розуміємо одне одного!
Ви казали, що любите приймати гостей. Чим їх пригощаєте?
Я дуже люблю готувати. Друзі часто кажуть, що люблять приїжджати до мене на Різдво, бо я готую нестандартні страви. Різдвяне меню у всіх практично однакове: холодець, олів'є, оселедці під шубою, вінегрет... Я ж підходжу до цього питання більш творчо - у мене багато особистих рецептів салатів. Люблю змішувати те, що є в холодильнику: листя салату, помідор, шматочок червоної риби чи вареної курки. Тут головне – правильно приготувати заправку. Спробуйте змішати майонез із маринованою гірчицею, додайте сік лимона та натріть на тертці сир пармезан. Потім все змішайте. Виходить оригінально та смачно. У нас у сім'ї взагалі є правило: коли тато вдома готує тільки тато. (Сміється.)
Може, й сніданки дітям готуєте?
А як же! Вранці готую сину молочний коктейль із сирниками. Ще Данило любить перепелині яйця. Причому ні омлет, ні яєчню не їсть, а сирими – будь ласка! Єва довго вибирає, що замовити на сніданок, але поки що збереться в садок, то вже й їсти не хоче. Діти найбільше люблять, коли я готую м'ясо на мангалі. Неважливо, що це, стейки чи реберця, вони всі називають одним словом «шашлик».
А самі яку кухню любите?
Люблю традиційну українську та європейську кухню. У свій час мріяв навчитися готувати суші. За модними віяннями в кулінарії не женуся — не розумію, коли змішують оселедця з варенням. (Усміхається.) Хоча така їжа, напевно, комусь подобається. Зараз навчаюсь смажити на мангалі справжній американський стейк. Виявляється, це не так просто. Є багато нюансів: потрібно правильно вибрати яловичину, правильно її посмажити. Довго експериментував, і нещодавно все вийшло. У мене є кум, який обожнює стейки і знається на них. Я не побоявся і приготував для нього стейк. І він йому сподобався! Давно зрозумів: щоб їжа була смачна, її треба готувати у гарному настрої. І звичайно, потрібно просто любити експериментувати на кухні.
Секретами тверезості та культури пиття поділіться? У черзі новорічних свят це зараз особливо актуально для українців.
На жаль, у нас відсутня культура пиття. Потрібно визнати: нас ніхто ніколи не вчив пити. Ми ж звикли, що за столом треба все спробувати — шампанське, вино, коньяк... А потім думаємо: начебто все було гарне, чому ж зранку так погано? Напевно, мандаринка, якою закушував, була несвіжа! (Сміється). Я зараз відмовився від алкоголю. П'ю тільки для дегустації, коли є цікаве вино або рідкісний напій.
А якщо шанувальники пропонують випити?
Я просто відмовляюсь. Звичайно, люди іноді не розуміють – у нашому суспільстві рівень поваги часто вимірюється тим, скільки ти випив. П'єш – значить поважаєш! І навпаки. Пам'ятаю, на початку гастрольної діяльності приїдеш до нового міста, побачиш старого друга чи знайомого — йдеш випити кілька крапель за зустріч. Все це під гарну закуску. А через місяць розумієш, що в одні штани не влазиш. У мене так було – я важив 120 кілограмів!
До речі, зараз ви добре виглядаєте: займаєтесь спортом чи знайшли дієву дієту?
Намагаюся правильно харчуватися. Є лише корисна їжа. Зізнаюся, це важко зробити, коли ти постійно в роз'їздах. Як правило, всі музиканти привозять із туру зайвих 5–10 кіло. Музикант, як думає? Зранку треба добре поїсти, бо обід невідомо, коли буде. Потім приїжджаєш на місце, а там на тебе чекає шикарний обід. Махнеш рукою і кажеш: «Ай, гаразд, пообідаю! А от вечеряти точно не буду». З-за столу вилазиш із повним животом, відіграєш концерт, а після нього на тебе чекає… Правильно! Багата вечеря, від якої немає сил відмовитися. Отак зайві кілограми і набираються. Мені довелося зробити вибір: я перестав пити алкоголь – тепер мені не треба закушувати (сміється). І є шкідливу їжу. До речі, коли кажуть, що від пива одужують, не вірте! Вся справа в сухариках, чіпсах та горіхах, якими закушують без міри. У мене є знайомий власник пивоварні, який випиває 5 літрів пива на день, йому по роботі потрібно. Так він ще 2 літри пива випиває після роботи, чисто для задоволення. При цьому виглядає чудово – жодного пивного живота у нього немає. Просто треба стежити за тим, що ти їж і п'єш. Нашому поколінню, яке родом із радянського минулого, важко пояснити, що не обов'язково доїдати суп чи котлету, якщо їсти вже зовсім не хочеться.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
