У фронтмена гурту «Друга ріка» Валерія Харчишина є імідж мачо, приправленого відчайдушним рокерським романтизмом. Але чи такий музикант у житті? Дізнаємося з перших вуст.
Валерій та його колеги по гурту нещодавно закінчили роботу над новим альбомом — Supernation, зняли до нього цілий фільм та готові презентувати на концерті 6 грудня. А поки що між репетиціями Валера намагається частіше бувати вдома з дружиною Юлею та синами Дімою, Женею та Ванею, а також клопочеться по господарству.
прес-служба Валерія Харчишина
"На тусовки я майже не ходжу"
Валера, цього року гурту виповнюється 18 років. Підбиваєте підсумки? Будуєте плани?
Ми намагаємося не будувати жодних планів, а просто працювати над музикою та отримувати від цього задоволення. Зараз у пріоритеті реліз альбому Supernation, і всі думки спрямовані у бік нового матеріалу та гастролей на підтримку платівки. Також ми працюємо над новою шоу-програмою для великого концерту 6 грудня у Києві. Він чудовий тим, що ми зіграємо весь новий альбом плюс майже всі хіти. Це 33 треки, за часом — 2–2,5 години.
З альбомом ви презентуєте фільм. Чому вирішили зробити відеороботу?
Ми довго виношували цю ідею. Планували альбом та хотіли показати, як його записуємо. Насправді найцікавіше відбувається не тоді, коли випускаєш платівку, а саме у студії, коли її записуєш. Ми хотіли показати свою творчу лабораторію: як працюємо у студії та складаємо, як до нас приходить натхнення…
Чому ви назвали альбом "Супернація"?
У нас є в альбомі пісня Supernation. Спочатку ми хотіли зробити її стебною. Але у світлі всіх подій у країні вона набула — і цілком обґрунтовано — серйозного характеру. Ми з хлопцями, недовго думаючи, вирішили назвати так весь альбом.
Коли ви працюєте над новою річчю та виникає суперечка, за ким останнє слово?
За групою. Іноді ми вирішуємо суперечку банально більшістю голосів. Але для нас насамперед важлива цілісність групи, і думка кожного завжди у центрі уваги.
Ви багато гастролюєте та репетируєте. Виходить приділяти час сім'ї?
Я маю «сімейні дні». Це не закон, але я вирішив, що зможу приділяти сім'ї більше часу, ніж раніше. У суботу та неділю, якщо це не концертний вікенд, я намагаюся бути вдома. Ну і вечорами, після репетицій… Коротше, я домосід. Всі ці покази, тусовки – там ви мене не знайдете, я майже нікуди не ходжу. Я нудний рокер: після концертів та репетицій їду додому.
прес-служба групи «Друга ріка»
«Це не мідень, це табата!»
А на відпочинок улітку вдається знайти час?
Цього року важко було вирватися. Відверто кажучи, ми з дружиною довго думали, чи витрачати гроші на відпустку, якщо можна купити багато корисного для армії. Але в останню мить вирішили, що наші діти повинні побачити море. Минулого року у нас не вийшло, ми відпочивали лише позаминулого. У Криму, до речі. Два роки пропускати та залишити дітей без моря – це було б злочином. Тому ми повезли дітей подалі на гарний острів у Хорватії. І там провели всією сім'єю два чудові тижні.
Ви робите якусь роботу по дому? Вас можна застати на кухні, у фартуху?
Звісно! Вчора півдня прибирав на задньому дворі нашого будинку, зробив багато корисного. Здебільшого я роблю тяжку фізичну роботу. Але і на кухні буваю іноді. Я готую їжу собаці та коту. (Сміється.)
Нічого серйознішого вам не довіряють?
Як усі чоловіки, я готую м'ясо та рибу. І це виходить у мене найкраще. Але я давно не готував, хоч умію і, зізнаюся, роблю це добре.
Хто ще живе у вашій сім'ї, крім вас, дружини та дітей?
У нас живе цуценя. Йому чотири місяці. Щоправда, його важко назвати цуценям: воно важить уже 20 кг. Це бернський зенненхунд. Звати Барні. Коли я його приніс, няня кричала: Це ж не собака, це ведмідь! Ваня, молодший син, образився і сказав: «Це не мідь, це табата!» А кіт звичайний, очеретяного забарвлення. Він стежить за порядком у дворі: прибирає всіх мишей, кротів. Його звуть Мау, Ваня назвав. Це було єдине, що він зміг сказати, що «мяу» у нього не вийшло, тож тепер у нас Мау живе. Йому шість місяців, але це справжній хижак. Завдяки йому у нас у дворі не водиться нічого, крім Барні та самого Мау.
Хтось із ваших синів виявляє інтерес до музики?
Думаю, двоє старших для музики та співу втрачені. (Сміється.) Діма – філософ, а середній, Женя, буде вченим – так він заявив. Він сказав: «Я буду вченим і колись винайду машину часу». Він прокидається вранці і запитує: "Тату, там ніхто, випадково, ще не винайшов машину часу?" Надія лише на молодшого. Мені здається, співатиме він, — він уже це робить регулярно.
Чим вас вражають ваші діти?
Напевно, для кожного батька його діти — найрідніші, найдивовижніші та найкрасивіші. Кожен вчинок, який роблять Женька, Ванька чи Діма, дивовижний. Тому я не можу точно сказати, чим саме, всім! Тим, що вони є, і що вони мої діти.
Опишіть свій досконалий день.
Мій ідеальний день - це якщо я вчора написав собі, що маю зробити, і, наближаючись до кінця розпланованого дня, розумію, що я встиг усе. Важливо, що день закінчився гарним концертом, репетицією, прозвучала нова пісня або текст, який я написав. Щастя із цих дрібниць і складається. Він не має меж. Ти щасливий через те, що в тебе сьогодні залагодився день. Ти встиг на роботу, зробив щось добре для когось. Коли щось ладнається і йде за планом — ось це і є, мабуть, щастя.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
