Напередодні Дня незалежності України ми зустрілися з дуетом «Потап і Настя» та поговорили з музикантами про те, що дороге серцю кожного українця: народні пісні, традиції, сім'ю…
Потап і Настя
Веселі і завзяті Потап і Настя виявилися справжніми філософами! Вони оптимісти та вірять, що в Україні все буде добре! «Ми працюємо на благо України, прославляємо її і робитимемо все для своєї рідної країни!» - ділиться з журналом "Відпочинь!" продюсер, автор та виконавець пісень, режисер, сценарист, композитор, телеведучий Олексій Потапенко (Потап). Ми зустрілися з артистами у Києві у перерві між концертами.
Потапе, Насте, які українські традиції дотримуються у ваших сім'ях?
Потап: З самого дитинства я знав, що прізвище Потапенка походить із роду реєстрових козаків, штабних писарів. Це сильна посада – заступники гетьмана! Мій тато розповідав мені історію нашого роду, і кожного хлопчика, який народжувався в нашій сім'ї, змалку називали козачком. Звичайно, ми дотримуємося українських традицій — співаємо пісні, дотримуємося багатьох обрядів під час свят.
Удома у нас є булава, шабля, знамениті твори та книги про козаків та гетьманів, наприклад автора Івана Ле, які ми передаємо у спадок. А ще я киянин і з дитинства вболіваю за «Динамо-Київ», і цій «українській традиції» теж навчаю свого сина. (Усміхається.)
Настя: У моїй сім'ї дотримуються багато українських традицій! Наприклад, ми обов'язково святкуємо Різдво: мама робить кутю і на стіл завжди ставимо дванадцять страв. Бабуся прищепила мені любов до свята Івана Купали, я досі їжджу за місто цього дня, плету віночки і стрибаю через багаття.
Олексію, а ти вивчав своє генеалогічне дерево, знаєш імена своїх прадідусів?
Потап: Так, вивчав і точно знаю їхні імена. Тим більше, по лінії батька є традиція, пов'язана з іменами: я — Олексій Андрійович, мій син — Андрій Олексійович, мій тато — Андрій Олексійович, мої прадіди — Олексій та Андрій.
Коли в Україну приїжджають ваші друзі-іноземці, що рекомендуєте їм подивитися?
Потап: Друзі-іноземці завжди приїжджають подивитися на гарних дівчат та поїсти смачну їжу. Тому ми обов'язково ходимо ресторанами і, звичайно ж, відвідуємо Лавру, музеї, історичні вулиці. Усім подобається атмосфера Києва - легка, невимушена, відпочиваюча.
Настя: А я рекомендую піти на Андріївський узвіз, відвідати Музей Булгакова та Музей однієї вулиці, де я була неодноразово. Там є чудовий оглядовий майданчик, а ще шикарна Андріївська церква, де знімали «За двома зайцями». Рекомендую просто прогулятися Києвом — це європейське місто з маленькими вуличками, бруківкою та красивою архітектурою. І зайти в одне таємне місце в самому центрі міста, у провулку біля Золотих воріт, де за розповідями місцевих жителів живуть 300-річні ворони, які вміють розмовляти!
Обкладинка журналу «Відпочинь!»
Як ви думаєте, які типові риси характеру українців вам притаманні?
Потап: Широта душі та працьовитість.
Настя: Гостинність, привітність, доброта, вміння створювати свято та дарувати гарний настрій, а ще ласка та ніжність.
Вишиванки та віночок
Льоше, Настя тоді ще була маленька, а чим тобі запам'ятався 1991 рік, коли Україна проголосила незалежність? Потап: Я тоді навчався у школі та пам'ятаю, що їхав у трамваї і нас зупинили пікетники з жовто-блакитними прапорами. Я з дитинства виховувався у православній вірі і, дивлячись на те, що відбувається, подумав: «Напевно, Боженька хоче, щоб була така країна, як Україна» — і молився, щоб у цієї країни все вийшло!
Чи у вашому гардеробі є речі від українських дизайнерів?
Потап: Звичайно є! Наприклад, українські дизайнери мені часто дарують цікаві футболки із яскравими принтами. Ще люблю речі із українською символікою: тризубці, варіації на тему козацтва. З великим задоволенням ношу унікальні костюми модного будинку Voronin.
Настя: У мене є сукні від Лілії Пустовіт, також кілька найновіших моїх нарядів — від LUVI. Я іноді знаходжу
цікаві речі та аксесуари українських дизайнерів, хоча найчастіше займаюся шопінгом закордоном.
Чи є у вас вишиванки і як вони виявилися? Чи є якась історія, пов'язана з ними?
Потап: Вишиванку мені подарував тато на 33-річчя зі словами «Ти нащадок козаків і маєш її носити!». До цього в мене була вишиванка, теж подарована татом, це одна з традицій нашої сім'ї. Вишиванки я одягав на виступи, із задоволенням ношу їх у повсякденному житті.
Настя: У мене вишиванки немає, хоч є кілька тунік у національному українському стилі. Є віночок, який я робила сама цього року на Івана Купалу, а ще справжній раритет: вінок, якому 18 років! Він теж ручної роботи, я плела його разом із мамою, яка також пошила мені український народний костюм.
Насте, чи вмієш ти шити, в'язати, вишивати? Чи зможеш сама створити якусь річ, яку передаси своїм нащадкам у спадок?
Настя: Я вмію в'язати, вже створила кілька шарфів та збираюся зв'язати шапку. Але зараз, на жаль, на це нема часу. Впевнена, повернуся до рукоділля пізніше — наприклад, під час нашої вагітності і нав'яжу багато крутих речей для свого потомства!
Зациклюйтесь на перевагах!
Чи вмієте ви готувати страви української кухні? Які вам найбільше вдаються?
Потап: Звісно, я вмію готувати національні страви та дуже люблю українську кухню! Моя фірмова страва — «потапці», історія появи яких сягає часів Запорізької Січі, про них навіть згадується в легендарній «Енеїді» Івана Котляревського. (Усміхається.) Рецепт простий: сало скибочками обсмажити на сковороді, в жирі, що залишився, підсмажити з двох сторін скибочки хліба, обмазані часником. Шкварки викласти на грінки та прикрасити зеленню.
Настя: У мене майже немає часу на приготування. Але вмію готувати найтрадиційнішу українську страву — борщ! Він виходить не таким смачним, як у моєї мами. Думаю, згодом я наберуся досвіду у приготуванні борщу і в майбутньому мій борщ буде найсмачнішим для моєї дитини!
Настя, чи мрієш ти про весілля? Як уявляєш свою весільну сукню?
Настя: Я не поспішаю із заміжжям і поки що зовсім не думаю про весілля, не планую, як це відбуватиметься. Те саме стосується весільної сукні — не мрію про якесь конкретне вбрання. Єдине, думаю, він буде не в українському стилі, оскільки він передбачає вареники на столі та безліч найсмачніших національних страв, а артистам треба тримати себе в руках та дотримуватися дієти!
Чи припускаєш ти думку, що твій майбутній чоловік може бути іноземцем?
Настя: Ні, бо я захоплююсь українськими чоловіками! Багато гастролюю, об'їздила майже весь світ, довгий час у дитинстві жила в Італії і тому впевнена – українські чоловіки найкращі!
Багато дівчат заздрять твоїй красі. Дай пораду читачкам, як не зациклюватися на недоліках та знайти впевненість у собі?
Настя: Зациклюйтесь на перевагах! (Сміється.) Щоправда, найвідмінніший спосіб набути впевненості в собі та вміти красиво себе піднести — наголошувати на своїх найкращих якостях!
Київ – добрий чоловік
Коли ви перебуваєте за кордоном, за якими ознаками ви дізнаєтесь там наших співвітчизників?
Настя:
Українці дуже схожі на європейців, тому в Європі відрізнити нас від місцевих жителів неможливо, а інтелігентні українці з добрими манерами взагалі ніяк не видають себе, в якій країні вони б не знаходилися.
Потап: Наші співвітчизники не дуже намагаються вирізнятися. Цим мені й подобаються українці! Ні хамством, ні поганою поведінкою ми точно не відрізняємося. Українців видно по очах та посмішці! А ось українських дівчат я бачу одразу! Відчуваю запахом, буквально відчуваю їх спиною і, звичайно ж, дізнаюся по неймовірній красі! Такі гарні дівчата бувають лише у нас!
Яке ваше улюблене місце для відпочинку в Україні?
Потап: Звичайно ж, Київ і всі найкрасивіші місця, що знаходяться поряд із улюбленим містом. У мене є невеликий катерок, на якому я катаюся по затоках Дніпра та Десни.
Настя: Київ! Я так рада завжди повертатися після гастролей до рідного міста, яке дуже люблю! Адже він заспокоює мене і приймає свої обійми. Київ для мене – це добрий чоловік!
Ніколи не здаватися!
Чи є якась українська народна пісня, яка вас особливо зачіпає?
Потап: «Чорнобривці»! Я ридав у Тель-Авіві, коли її вийшли співати ресторанні музики. Загалом українські пісні одні з найзворушливіших! У них є суминка, але з якоюсь веселістю. Адже «Ще не вмерла Україна ні слава, ні воля!», ми ще покажемо всім!
Настя: Я часто співаю вдома народні пісні разом із мамою, яка працює співачкою у хорі ім. Г. Верьовки. А особливо люблю пісню «Ой, у вишневому садку…».
Потапе, Насте, ви один одному колеги чи все ж таки друзі? Як часто ви телефонуєте і взагалі спілкуєтеся поза роботою?
Потап: У нас із Настею хороші дружньо-робочі стосунки, ми як дует працюємо разом уже понад вісім років і давно пройшли етапи конфліктів. Ми нереально багато часу проводимо разом по роботі, і природно, що абсолютно весь вільний час я присвячую своїм близьким, насамперед діткам Наташі та Андрійка. У нас із Настею навіть є традиція не вітати один одного зі святами та не дарувати подарунків. Тим більше я не просто учасник дуету, а його продюсер, а також продюсер проектів «Час і Скло» та Mozgi.
Настя: Водночас проводимо дуже багато часу: репетиції, перельоти та переїзди під час гастролей, робота над новим музичним матеріалом на студії звуко-
записи, інтерв'ю, фотосесії… Поза насиченим робочим графіком у нас залишається зовсім небагато вільного часу, і кожен з нас проводить його окремо.
Які життєві правила допомагають вам жити та будувати успішну кар'єру?
Потап: Ніколи не здаватися, а ще - "Не словом, а ділом!".
Текст: Ольга Безсонова
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
