У новому сезоні "Інспектора Фреймут" (канал "1 + 1") Ольга Фреймут розширила межі своїх перевірок, зробивши проект більш соціальним. Тепер під її інспекції потрапили школи, дитячі садки, магазини.
прес-служба каналу 1+1
Які школи інспектувати, ми дізнавалися з мого «Інстаграма», який рясніє запрошеннями дітей та їхніх батьків. Коли ми інспектували супермаркет на Троєщині у Києві, до нашого редактора підійшли батьки та попросили допомогти зустрітися із завідувачкою дитячого садка через дорогу, яка бере хабарі, а сама навіть на збори не приходить. Рекордно високі рейтинги проекту довели, що ці теми є актуальними. Зізнаюся, програма вимотує її творців, що вимагає багато зусиль і від мене. Але як зупинитись, якщо деякі підприємства навіть санстанція не може перевірити?» — поділилася Оля з нами своїми роздумами щодо проекту в ексклюзивному інтерв'ю. До речі, виявилося, що якщо в роботі Фреймут не йде на жодні компроміси, то в коханні готова на великі поступки!
Перфекціонізм та інтуїція
Оля, а ти сама ходиш тільки тими закладами, які вже перевірила?
Мій телевізійний образ нічим не відрізняється від мене у звичайному житті. Але досвід інспектора допомагає не помилятися у всіх сферах послуг (не лише у ресторанах), виробляє перфекціонізм та інтуїцію. Наприклад, нещодавно мама без мого відома здала у хімчистку улюблене пальто. Про цю хімчистку я нічого не чула, але мама запевнила, що довіряє, бо у власниці «такі добрі очі». Через тиждень мені привезли зіпсоване пальто з коротким рукавом та «збритим» ворсом. Професіоналізм не перевіряється виразом особи. Я завжди звертаю увагу на ім'я та репутацію.
Нещодавно ти запатентувала своє ім'я. Навіщо?
Моє ім'я пов'язане з репутацією програми, це знак якості Інспектор Фреймут. Тому я послухалася порад юристів і вирішила захиститися від недобросовісного його використання. Це світова практика для громадських людей.
Багато шанувальників «Інспектора Фреймут» заздрять твоїй ідеальній фігурі. Розкажи, як придбати такі параметри, як у тебе.
Тіло це храм для душі. Як тільки я починаю відчувати себе нещасною - пропадає сяйво шкіри, очі перестають манити. Я вважаю обжерливість гріхом. Це прояв всіх людських слабкостей: невпевненості у собі, жадібності, лінощів. А ще важлива генетика. Мої батьки – спортсмени. Мама у свої 52 роки стоїть на голові та має ідеальний прес. Я почала займатися спортом завдяки Златі — якось вона завела мене до своєї танцювальної студії та познайомила з майстром спорту з художньої гімнастики. Тепер я займаюся стретчингом тричі на тиждень уже понад півроку. Крім того, я живу та працюю у телевізорі, а камера додає 5–7 кілограмів. Тому я, як спортсмен, просто мусить бути у формі. Таке тіло мені потрібне для роботи.
Оля з мамою та бабусею
"Я дуже хочу ще раз стати мамою"
Оля, ти романтик? Яким романтичним вчинком тебе можна здивувати?
Я росла на Бальзаку, Оскарі Уайльді та Бронті, а за вікном був сірий Новий Розділ, де люди виживають на зарплату сірчаного комбінату. А я зачитувалась романами, в яких чоловіки не розмінюються і люблять навіки. Рятувалась від банальності міста музичною школою. Бах і Шопен здавались цікавішими компаньйонами, ніж однокласники Володька та Мирон. Мене засмучувало, що не було в кого закохатися. Тому що з дитинства я не вміла любити «за високий зріст», все життя закохувалась у гарних душею. Зараз я теж люблю найкращого чоловіка на землі. І мене не лякає, що він може втратити інтерес до мене. Я не вибираю чоловіка, щоб тримати його поряд із собою. Я вмію любити незалежно від взаємності, але вибираю найдостойніших. Той, якого я люблю, дуже романтичний. Це його перманентний стан. Адже дозовані вишукані вчинки — це якась піар-акція, щоби завоювати жінку на короткий період.
У тебе образ суворої та принципової жінки. Чи доводилося жертвувати своїми принципами заради чоловіка?
Кохання – це єдина територія для мене, де можна бути слабкою. Принципами жертвувати не доводилося, тому що я не спілкувалася з чоловіками, які намагалися мене змінити. Але жертвувати комфортом заради коханого доводиться. Я не намагаюся вдавати, що зайнята, не описую в SMS, як важко працюю. Приховую свою зайнятість, щоби чоловік відчув свою силу. Іноді переношу зустрічі і навіть зйомки, якщо потрібно вибирати між роботою та особистим життям. Якось бойфренд попросив мене полетіти з ним до Цюріха завтра, я спокійно погодилася. Він навіть не підозрював, що в цей час я була в Херсоні. Я відклала робочий візит і всю ніч добиралася до Києва. Вранці я з посмішкою сіла в літак.
Ти знайомиш Злату зі своїми бойфрендами?
Злата знайома із моїм колом спілкування. Я просто не уточнюю, хто з цих друзів – бойфренд.
Чи хотіла б ще раз вийти заміж?
Чомусь, коли я в житті зациклююсь на мрії, вона починає дражнити мене. Тому я знаю, чого хочу, але не одержима своїм бажанням. Так і із заміжжям. Якщо на небі ще в мене повірять, то виділять чоловіка. Якщо ні, не бачу в цьому трагедії. Для мене шлюб — дуже гарна церемонія, яка, на жаль, через старомодність більше не діє на мешканців ХХІ століття. У кохання з першого погляду та на все життя вірю. Але не думаю, що шлюб є гарантією щастя.
А дітей ще хочеш?
Я дуже хотіла б ще раз стати мамою. Я хочу не нудьгувати на старості, а передавати дітям якісь сімейні цінності, досвід. Мрію про заміський будинок, але вдвох із Златою нам у ньому може бути самотньо. Донька виросла, вона в мене наполовину британка, тому незабаром вирушить вчитися до школи в Англії. Думаю, зараз саме час народжувати ще раз. Але все залежить від Бога.
дочка Злата
Які риси свого характеру бачиш у дочці?
Злата повністю «укомплектована» моїми замашками. І мене це іноді дратує. Але коли роблю зауваження, розумію, що адресую їх собі. Я така сама. Помітила закономірність: тільки варто мені подолати якусь нестачу, він одразу пропадає в Златі. Наприклад, якщо я більш зібрана вранці, коли відправляю доньку до школи, вона вчасно виходить із дому, раніше лягаю спати — і Злата теж починає позіхати о 22.00. Тому, коли бачу слабкі місця у дитячому характері, одразу працюю над своїм.
У Злати вже є шанувальники? Ти висуваєш до них якісь особливі вимоги?
Злата дуже комунікабельна, тому легко знайти друзів серед хлопчиків. Коли упорядковую її портфель, часто знаходжу кільця, листівки, іграшки. Мені подобаються друзі Злати. Хлопчики, з якими вона спілкується, іноді бувають у нас у гостях. Але тільки серед них з'явиться хтось підозрілий, одразу стану стіною. Я за волю в рамках. Захищатиму свою дочку від біди хитрістю, а якщо не вийде, тоді відкрито забороню спілкуватися.
Щастя у вірі
Як часто ти бачишся зі своєю сім'єю – батьками, сестрою?
У нас дуже дружна сім'я, мама, сестра та тато часто приїжджають до мене до Києва. Їздити до Нового Розділу я не люблю. Мені боляче дивитись на рідне місто, яке перетворилося на цвинтар мого дитинства. Все занедбане, зруйноване. З рідними часто зустрічаємось і у Львові, де маю квартиру.
прес-служба каналу 1+1
Ти не приховуєш, що ходиш до церкви. Вищі сили допомагали тобі у житті?
Я віруюча і це моє щастя. Мені завжди здавалося, що в мене з небом добрі стосунки. Наче я дала руку — і мене повели. Коли народилася Злата, я повернулася з Лондона до Києва. Вийшла заміж, але мріяла про професійну реалізацію. Пам'ятаю, як просилася на канали журналісткою без зарплати, бо відчувала покликання. І я рада, що у той період свого життя зробила правильний вибір. І ще: всі важливі події у моєму житті відбуваються 19 грудня — у день святого Миколая, мого улюбленого святого. Саме цього дня я перейшла працювати на телеканал «1+1». З моїм духовним наставником, отцем Мелетієм, я познайомилася в Одесі, коли переживала розлучення з коханим. Цей монах, незважаючи на свій молодий вік, має неземну мудрість. До речі, у мій день народження, 25 лютого, отець Мелетій святкує день ангела, що для людей такого сану набагато важливіше свято.
Оля, крім величезної кількості шанувальників, є люди, які скептично ставляться до тебе. Порадь, як протистояти пліткам та критиці, залишаючись вірною собі.
Потрібно обмірковувати критику, у ній дуже багато правди. Просто не всі вміють у коректній формі висловлювати свої думки. Я навчилася відрізняти банальну ненависть від конструктивної критики. Глядачі мають право робити мені зауваження, адже я постійно присутній у їхньому житті — у їхніх будинках через телеекран, навіть через це інтерв'ю. Я дякую критиканам, вони шліфують мене, не дають зістаритися, тримають розум у тонусі. Думаю, читачки теж зможуть виробити в собі імунітет до пліток, якщо навчаться відсівати їх. Потрібно бути кристально чистим перед собою та мати внутрішній стрижень.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
