Олега Скрипку українці знають як талановитого музиканта, виконавця та громадського діяча. Але Олег вирішив спробувати себе ще в одному амплуа – знятися у художньому фільмі. Картина "Моя русалка, моя Лореляй" дуже скоро вийде на екрани!
прес-служба Олега Скрипки
Олег до роботи у цій картині знімався у новорічних мюзиклах та епізодичних ролях. Тут же зовсім інша справа: одна з головних ролей і драматичний персонаж, який, на перший погляд, не має нічого спільного з музикантом. «Я погодився зніматися в цій картині як мінімум із двох причин. По-перше, у фільмі відображається небанальний погляд на кохання. Тут щирі, «терпкі» почуття, без глянсового блиску та мішури – все як у житті, – каже Олег. — Друга причина це режисер. Раніше я не чув про Нану Джорджадзе, але після того, як мені запропонували зніматися, я навів довідки. Виявилося, що всі мої знайомі та друзі, які причетні до кінематографу, просто шаленіють від неї! Згодом я сам у цьому переконався! Мене стримувало лише те, що картина російськомовна і дія відбувається в Радянському Союзі, а я не люблю цієї епохи. Але фільм настільки добрий, що я просто не зміг відмовитись».
«Справжні почуття не чужі нікому…»
Олег, розкажіть про свого героя!
Я грав міліціонера. І уявіть, справжній міліціонер, який охороняв знімальний процес, якось підійшов до мене і запитав: «А де ти служив?» Я відповідаю: "Ніде!" А він був певен, що я раніше працював у міліції, настільки органічно я вписався у свою роль! То був мені комплімент, адже я непрофесійний актор! Якщо детальніше описати мого персонажа, то це корумпований міліціонер, який пов'язаний із криміналітетом. Але він без відповіді закохався в молоду дівчину теж, до речі, сумнівної репутації. Він любив її щиро, сентиментально, благородно. А зрештою, незважаючи на все, відпустив її до тієї людини, до якої найбільше ревнував… Це те, що мені так подобається у фільмі, — справжні почуття не чужі нікому…
Зізнайтеся, а з вами у реальному житті траплялися такі романтичні пориви, як у фільмі? Адже людям творчим це особливо властиво…
Мої вибухи емоцій відбуваються на сцені, а у житті я стримана людина. У мене керований романтизм (Посміхається). Я не роблю божевільних речей – вмію себе вчасно охолодити. Не схильний до вчинків, за які мені потім доведеться вибачатися чи шкодувати. На сцені – інша річ. Були випадки, коли я втрачав контроль під час виступів та навіть травмувався. Але дякувати Богу, все обійшлося.
прес-служба Олега Скрипки
Сюжет фільму — перше кохання двох підлітків. Ви уявляєте у ролі головних героїв своїх власних дітей через кілька років?
Я хотів би, щоб мої діти грали на сцені. Але чи буде у них талант до цього — побачимо. Чи хотів би я, щоб вони переживали такі почуття, як у фільмі? Якщо чесно, я їм бажаю, щоб перше кохання вони пройшли безболісно. Чим легше людина проживе ці перші почуття, тим якісніше у неї будуть складатися стосунки у майбутньому. Дуже багато всяких дурниць відбувається по молодості, коли грають гормони. Особливо це стосується дівчаток. У мене в класі було кілька дівчат, які одразу після школи вискочили заміж, і в результаті жодна з них не щаслива. Тоді їм здавалося, що молодість минає, тому терміново потрібно мати сім'ю, сковорідки… Але жінка може залишатися красивою і затребуваною чоловіками дуже багато років. У мене є знайомі, які у 40 років виходили заміж, у 42 народжували дитину, і ви подивіться на них зараз – таких красунь ще пошукати треба! Так, ранній шлюб має право на існування, але людина має спочатку сама сформуватися. Я за жінок, які будують свою кар'єру та знаходять баланс між материнством та роботою!
"Я вже боюся кавалерів доньок!"
У вас двоє синів та дві доньки. Як правильно виховувати хлопчиків, щоби вони виросли справжніми чоловіками?
Давайте спершу відповімо на запитання: що жінці потрібно від чоловіка? Щоб він двері відчиняв перед нею, давав гроші, був завжди поруч та якісно займався сексом. Але таких ідеалів немає. А якщо жінка чоловіка таки підганяє під ці вимоги, то він дуже швидко стає ганчіркою, що лежить на дивані. Він втрачає свою маскулінність і більше їй не цікавий. Чоловік має бути особистістю та мати контрольовану агресивність. Адже хоч би як це банально звучало, але жінок приваблюють самці. А сьогодні серед молоді дуже багато інфантильних та андрогінних хлопчиків, які не мають мужності. Так, вони красиві, галантні, заробляють гроші, але вони не цікаві жінкам. Вони можуть бути лише друзями. Тому мої хлопці займаються бойовими мистецтвами, їздять на конях — це сфери, де вони можуть виявити свою маскулінність. Але паралельно вони грають на фортепіано, співають, займаються танцями. Дитину потрібно розвивати, вчити робити вибір, тоді вона виросте справжнім чоловіком чи жінкою. Хоча, гадаю, дівчаток таки виховувати складніше.
Фото: 435
А як думаєте, будете суворим татом, коли у ваших доньок з'являться перші шанувальники?
Як тато я вже зараз боюсь цих кавалерів (посміхається). Хочеться, щоб вони виросли особистостями та зустрічалися з гідними людьми, близькими до них за інтелектуальним рівнем. Для цього потрібно правильно виховати доньок. Помнете, колись були інститути благородних дівчат? І вони недаремно існували — добре вихована, мудра жінка зможе підібрати собі правильного партнера та дуже акуратно його «виховати». Багато дівчат сьогодні мають погане виховання, відповідно, мають нещасні сім'ї. Їх взагалі можна розділити на два типи: одні шукають багатого дурня, який їх забезпечуватиме, а інші вважають, що з милим рай і в курені. І в тому, і в іншому випадку стосунки приречені. Жінка має створювати чоловікові комфорт та спрямовувати його. Але не потрібно, отримавши штамп у паспорті, починати пиляти чоловіка та випускати пазурі. Велике мистецтво залишатися для свого чоловіка бажаною кішечкою до старості, бути йому другом і партнером.
На вашу думку, справжнє кохання — це почуття, перевірене роками, чи все-таки його можна розпізнати відразу?
Є любов фізіологічна, коли вона виникає на генетичному рівні. Таким чином, природа каже нам, що з цією людиною ви можете дати хороше потомство. Ми називаємо це коханням з першого погляду. Вона недовговічна, і в цьому є природний прагматизм — чоловік і жінка відтворили потомство, пробули разом кілька років і розлучилися, бо саме в давнину самець шукав іншу самку, щоб дати більше потомства. Є кохання зріле, духовне — коли люди люблять один одного на інтелектуальному рівні. Ці почуття включають не тільки симпатію і пристрасть, але й пошану, близькість і навіть звичку. Люди стають спорідненими душами. І мені пощастило, у мене саме таке кохання.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
