Переступивши 40-річний поріг, зірка фільмів та серіалів актор Максим Аверін знайшов нові крила і нові ролі!
Максим Аверін все ще не окольцований!
Хтось любить Максима Аверіна за роль блискучого хірурга, іронічного циніка та ловеласа Олега Брагіна у серіалі «Скліфосовський». А комусь подобається його веселий майор Глухарєв із детективного серіалу «Глухар». Аверін любить свою професію, тому воліє працювати без вихідних. Чесно кажучи, я не розумію, що таке вихідний. Коли це трапляється, у мене починається паніка: не знаю, куди подіти свою енергію, — каже актор. — Тож ніколи не відмовляюся від гастролей».
Максиме, для вас 40-річчя — це умовність чи «важкий вік»? Багатьом непросто внутрішньо перелаштуватись з трійки попереду на четвірку, та ще забобонів навколо цієї дати повно.
За минулий рік у мене відбулася переоцінка цінностей - мені нарешті стало комфортно жити. Раніше, що було? Робота, робота і лише робота. А зараз я нарешті розправив крила і зрозумів, що світ набагато глибший і цікавіший. Я відчуваю себе на свій вік і отримую від цього задоволення. Адже коли ти живеш і працюєш на повну котушку, то тебе не бентежать ні зморшки, ні умовні стереотипи про важкий вік для чоловіків.
Ви маєте життєву місію?
Так, моя місія — дарувати людям добрий настрій. Навіть якщо граю трагічні ролі, я несу своєму глядачеві світло. Він це відчуває, тому й приходить на спектаклі, дивиться фільми за моєї участі.
Для більшості кохання – це насамперед сім'я з усіма радощами та труднощами. А вам?
Любити – це дієслово, яке означає дію, тому кохання – це ще й колосальна робота, повага один до одного. Я не можу жити без цього почуття, воно мені потрібне як повітря.
Як вважаєте, самотність — це нормальний стан для успішного чоловіка чи частково страх відповідальності, серйозних стосунків?
Чому всіх так хвилює це питання? Кожен живе так, як хочеться. Зараз у мене серйозний роман із моєю професією, і поки що мене це повністю влаштовує.
Про нову роль у серіалі «Напарниці» ви сказали: Це історія про повернення додому. У кожного має бути місце, куди він може повернутись». Є у вас таке місце, куди, можливо, варто повернутися, щоб щось зрозуміти? Чи не шкодуєте, наприклад, що пішли з Театру «Сатирикон»?
А ви зазвичай шкодуєте, що ризикнули рухатися вперед? Я вдячний Костянтину Райкіну за 18 років роботи у його театрі, але «Сатирикон» для мене вже пройдений етап. Зараз я відчуваю, що стою на порозі нових відкриттів та звершень, де зможу використати досвід, набраний за всі ці роки.
Читайте також: «Ленінград» втратив свій експонат!
А чи існує така точка, в яку вам хотілося б потрапити, щоб щось повернути та змінити у своїй долі?
Для мене існує лише один момент: сьогоднішній день. Я не живу минулим і не знаю, що чекає на мене завтра. Щастя – це не кінцева станція, це спосіб подорожі. Не варто шкодувати про втрачені моменти і минулі роки.
Ваш герой у новому серіалі «Напарниці» Єгор Раєвський йде від нареченої до її подруги. Ви його якось виправдовували собі?
У житті існують критичні ситуації, коли сказати людині правду просто неможливо, тому не варто аналізувати вчинки мого героя тільки з однієї точки зору. Істина нерідко прихована від очей.
Що допомагає вам у скрутну хвилину? Який «негрустин» — найкращі ліки від нудьги?
Все просто — треба жити всупереч: погоді, економічній кризі чи невихованим людям у метро.
Так багато самотніх сердець! І зустріти людину, з якою дивишся в одному напрямку, майже диво. Як не замкнутися у собі та жити з відкритою душею? Ваш рецепт.
Не можна просто сидіти і чекати, поки з'явиться чарівник, який вмить вирішить усі ваші проблеми. Кожен сам творець свого щастя та настрою. Тому найчастіше використовуйте слово «так» у лексиконі і будьте відкриті до світу!
Ви любите подорожувати?
Якщо ми вирушаємо на гастролі до міст, де я раніше не був, я завжди приїжджаю заздалегідь. Коли були гастролі на Камчатці, ми прилетіли на три дні раніше. Вивчили місто від та до. Де тільки не були, хіба що в пазурах ведмедя не побували! У гейзерах потопталися, гарячою водою обпеклися. Можете не вірити, але поряд із нами ходили ведмеді!
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
