У житті Джамали зараз насичений період. Нещодавно співачка випустила міні-альбом «Дякую», зараз працює над платівкою, що довго грає. Але головною подією для неї став кінодебют у драмі Олеся Саніна «Поводир». Фільм у прокаті з 12 листопада.
Це тільки на вигляд Джамала стримана, холодна діва, яка вибудовує бар'єр і не поширюється на подробиці особистого життя. Насправді вона відкрита, привітна дівчина, але із власними життєвими настановами. Вона розповіла нам, що з нетерпінням чекає на великий сольний концерт, який відбудеться у Stereo Plaza 12 грудня, і де нарешті глядачі танцюватимуть під час її виступу.
– Чи не шкодуєте про те, що пішли з класичної музики та відмовилися від кар'єри оперної співачки?
- Не жалкую! Якби я й надалі продовжувала кар'єру оперної співачки, я ніколи не відкрила б у собі композитора. А зараз маю можливість писати та виконувати свої пісні, по-своєму інтерпретувати композиції інших виконавців. Академічна музика не дозволила б мені стати по-справжньому індивідуальною, у класиці нема де імпровізувати. Складно співати арії, які виконували тебе сотні видатних співачок. Мені дуже допомагає моя академічна освіта, я використовую свої знання, коли пишу та виконую свою музику. І я не відмовлялася від класики повністю: вже двічі була хедлайнером оперного фестивалю O-Fest, цього року, наприклад, виконувала старовинну арію Вівальді у супроводі симфонічного оркестру. Це було чудово! Кілька років тому брала участь у великому телепроекті «Зірки в опері». Загалом класика з мого життя нікуди не йде. І це чудово.
– Як ваші близькі реагують на інформацію у ЗМІ, яка не завжди правдива та приємна? Чи не виникають розбіжності щодо іміджу, сценічних образів?
– Розбіжностей із батьками ніколи не виникало. Моїм близьким вистачає мудрості зрозуміти, що не завжди те, що пишуть журналісти, правда. Я не підживлюю жовту пресу скандальними витівками, не говорю про особисте життя. Мої інформаційні приводи – моя творчість. Їжі для пліток немає, от і доводиться додумувати те, чого немає.
– Розкажіть, як вас запросили зніматись у фільм «Поводир». Цю роль писали спеціально для вас, чи це справа випадку?
– Скоріше друге. Мене запросили на проби. Я прочитала сценарій за дві години, захлинаючись. З першої хвилини зрозуміла, що це моє кіно, і я хочу цю роль. Далі були проби, на яких мені довелося зіграти одну з найдраматичніших сцен. Я була рада, що підійшла на цю роль зовні і що моїх здібностей вистачило, щоб переконати режисера, що я зможу зіграти цю героїню. Чи впоралася я із завданням – вирішувати глядачам. А зараз я просто рада, що це кіно виходить у прокат і цей досвід є у моєму житті.
– Що для вас було найскладнішим, що здивувало на зйомках?
– У перші знімальні дні було дуже складно впіймати потрібну атмосферу, абстрагуватися від камер, людей на майданчику. Раніше я знімалася у відеокліпах, але кіно це зовсім інше. Занурення у паралельний світ! На зйомках кліпів звучить музика, яка допомагає тобі увійти до потрібного настрою. А в кіно доводиться бути переконливою без жодної допомоги, ти маєш сконцентруватися і стати іншою людиною. А навколо снують люди, рухаються камери, триває знімальний процес.
- Чи сильно відрізнялося те, що ви уявляли, коли прочитали сценарій, від того, що вийшло?
- Ви знаєте, я вже не пам'ятаю. Зараз мені здається, що так я все собі уявляла. Хоча, можливо коли читала сценарій, представляла інших героїв. Але коли на майданчику зустрілася зі своїми партнерами, побачила їх у костюмах... Вони були дуже гармонійні!
- Вам близька ваша героїня? Що в ній подобається, а що ні?
- Вона була жорсткою, різкою, зарозумілою. Мені не подобаються ці якості, але я розумію, що для моєї героїні це був захист від пресингу, який доводилося витримувати щодня. Якби вона була легковажною, вона дуже швидко опустилася - богемне життя і обставини цьому сприяли. А ось її сміливість мені дуже імпонує. Хочу бути такою самою.
– Хто творив ваші сценічні костюми у фільмі?
– Галина Отенко, чудовий художник із костюмів. Всі ці неймовірні пальта, капелюшки, сукні… Ми багато спілкувалися, їй була важлива кожна найдрібніша деталь гардеробу. Я дуже рада, що ми стали друзями.
– Що вам дав досвід роботи в кіно і чи збираєтесь пробувати себе у цьому жанрі надалі?
– Олесь Санін мені казав: ти – цариця Тамара, заходиш на майданчик та надягаєш корону. Це мені дуже допомагало під час зйомок. І в житті я теж стала сміливішою, впевненішою в собі. Скажу чесно, дуже хочеться продовжити зніматись, але тільки в цікавих драматичних ролях! Після такого дебюту не погоджуся на якийсь ширвжиток.
– Розкажіть, як проводите вільний час. Поділіться своїми рецептами гарного настрою.
– У вільний час зустрічаюся з друзями: спілкуємось, слухаємо платівки, влаштовуємо джеми, дивимось кіно, ходимо на концерти. А рецепт хорошого настрою у кожного свій. Просто знайди те, що змушує тебе внутрішньо усміхатися!
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
