На початку серпня в Києві відбулася головна освітня подія року для вчителів та батьків – конференція IDEC: Education NOW, яка щороку подорожує світом. Столиця України приймала конференцію вперше за 26 років. Відповідь на запитання, як виростити щасливу та успішну дитину шукали близько 800 учасників з 25 країн, у тому числі 45 топ-зірок світової освіти.
Під час конференції зіркові спікери IDEC розповіли про те, чому настав час відмовитися від «освітніх фабрик», бажання все контролювати – зло, виховання гаманцем – шлях у нікуди, а школа – місце для бесіди.
Відмовитися від «освітніх фабрик»
«Нас створено різними, несхожими та унікальними, – нагадує Яків Гехт (Ізраїль), педагог, засновник мережі демократичних шкіл та конференції IDEC, радник шести міністрів освіти Ізраїлю. – Проте в індустріальну епоху, коли люди навчилися будувати фабрики і за короткий проміжок години виготовляти багато однакових промов, хтось задумався: навіщо нам стільки різних людей? Давайте збудуємо для них фабрику, хай стануть однаковісінькими. І назвемо її школою. Ідея проста: зберемо у «коробці» людей одного віку, виберемо для них однаковий навчальний план, хай проходять його всі одночасно, з тим самим учителем. Мета традиційного освіти — зрівняти всіх людей. Мета демократичного освіти — допомогти кожному дитині віднайти свою унікальність. Час відмовитися від «освітніх фабрик», і дозволити дитині формувати свій навчальний план і обирати, що вивчати».
Надати дитині свободу дій
«У 2021-му школа Summerhill відсвяткує 100-річчя від дня заснування. Хто б міг подумати? Божевільній ідеї “довіряти дітям”, що спало на думку одному шотландцю, вже майже століття, – розповідає Генрі Редхед (Велика Британія), внук творця легендарної демократичної школи Summerhill та один із керівників цієї школи сьогодні. – Наші студенти створюють правила школи та самі обирають, як провести свій день. Майже за століття роботи ми переконалися на власному досвіді: якщо прибрати зовнішнє примус “роби, бо так потрібно” та вберегти дитину від нашого бажання “заподіяти добро”, можна виростити особистість, що має жагу до дослідження, та знає, чого і чому хоче. Усвідомлює свою свободу та вміє жити з нею – нести відповідальність за свій вибір».
Не «виховувати кошельком»
«Деякі батьки платитимуть дитині – за виконану домашню роботу, допомогу по дому чи гарне поведінку в школі. Це гарна ідея, якщо ціль – розвинути у дитині корисливість та пошук вигоди у всьому. Однак представте: якщо закінчитися ресурс, ви просто не зможете порозумітися, – каже Паата Амонашвілі (Грузія), педагог, психолог, президент Міжнародного центру гуманної педагогіки. – Гроші не виплекають у дитині співчуття, любов та заботу про оточуючих. Їх можна пізнати лише завдяки атмосфері щирості, уваги та підтримки, якою батьки оточують дітей. У такому випадку, за будь-яких обставин поряд з вами буде однодумець, соратник і друг – ваша дитина».
Не намагатися вирішити майбутнє дитини за неї
«Мені часто запитують: як змусити дитину готуватися до іспитів? – говорити Діма Зіцер (Росія), педагог, блогер, спікер TED, керівник альтернативної школи «Апельсин» та Інституту неформального освіти. - Я не знаю. Але маю зустрічне питання: а хто дав вам право змушувати, спонукати чи вирішувати щось за дитину? Не пов'язуйте успіх із оцінками. Пам'ятайте, що жодний іспит не помешкає вашій дитині добитися своєї мети. Єдине, що може завадити – відсутність батьківської підтримки.
Наприклад, моя донька «провалила» ЄДЕ (ред. – російський аналог ЗНО) з математики. Замість того, щоб картати собі та ставити крест на своїй житті, вона вступила до американської театральної школи. Так, у світі є професії, які не потребують математики. Через деяку годину, для кращого розуміння персонажів, донька захотіла вивчати психологію. Виявилось, що без ЄДЕ з математики її не візьмуть у віш. Чим закінчилася історія? За дві тижні донька підготувалася та набрала прохідний бал. Так буває, коли людина розуміє, нащо їй потрібний той чи інший іспит».
Відмовитися від бажання все контролювати
«Сьогодні все частіше можна почути слово VUCA. Воно складається із перших літер англійських слів volatility (нестабільність), uncertainty (невизначеність), complexity (складність) та ambiguity (неоднозначність), – розповідає Ірена Пранскевічюте (Литва), консультант системних трансформацій, експерт у дослідженнях Єврокомісії. – Єдина можливість для батьків і вчителів співіснувати з VUCA у сучасному світі – не намагатися все контролювати. Саме через це бажання у просторі «батьки-учні-вчителі» ми втрачаємо взаємну довіру, безпеку, відкритість і, врешті-решт, радість від спілкування. Щоб цього уникнути, потрібно вчитися бачити і чути один одного. День у школі починається з того, що ми кілька годин разом із дітьми слухаємо музыку, яку вони подобали сьогодні. Це потрібно, щоб позбутися наших попереджень і установок, як потрібно спілкуватися з дітьми, щоб ми краще зрозуміли один одного і повернули взаємну довіру».
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
