Однією з перших моїх пацієнток була головна редакторка журналу Vogue Україна. Вона заморозила свої яйцеклітини на майбутнє, у рамках соціально-просвітницького експерименту та написала велику статтю про те, як все відбувалося. Вона зробила social freezing, кріоконсевацію яйцеклітини. Не за медичними показаннями, а за соціальними, коли пацієнт планує так зване відкладене материнство.
В Україні поки що тема відкладеного материнства та заморожування біоматеріалу не дуже популярна, хоч і спостерігається позитивна динаміка. У більшості випадків кріоконсервація використовується при лікуванні онкозахворювань, при призначенні лікарями променевої або хіміотерапії. Про те, як проходить процедура заморожування ембріона, які технології використовуються та про те, як приймаються рішення про збереження біоматеріалу, розповів акушер-гінеколог, репродуктолог, перший заступник генерального директора клініки.Мати та дитина” Володимир Котлик.
Що таке кріоконсервація і для чого вона потрібна?
Сучасні технології кріоконсервації - це фактично робота з часом, відстрочення чогось, зупинка часу для фізіологічних та соціальних процесів. Коли потрібно вилікувати онкозахворювання з розумінням того, що ти повернешся до нормального життя і не буде онкології, але є ризик втратити фертильність. І ти зупиняєш для себе час, певною мірою формуєш таку кишеню.
Також є безліч інших моментів, пов'язаних не лише з онкологією, а й кріоконсервації у репродуктивній сфері в тому числі. Кріоконсервація – це основа та частина репродуктивних технологій. Наприклад, такий величезний напрямок як генетика, генетичні дослідження. Вони тривають не день, не два, а іноді два тижні. Ембріон не може чекати. І для того, щоб зрозуміти, що з ним, він кріокенсервується, заморожується. І сама методика дозволила розвинутись цьому генетичному напрямку не в науці, а в практичній сфері. Тобто, ми взяли клітину від ембріона, досліджували її протягом 10-12 днів, зрозуміли, що він здоровий чи нездоровий і, на жаль, він підлягає утилізації, а не ембріопереносу. І на це потрібен час. Ембріон не може чекати навіть іноді на добу. Його треба або переносити, або він гине. А тут ми зупиняємо біологічні процеси.
Ще 10 років тому розморожування становило 40-60%, тобто половина гинула. Так були методики повільної заморозки ембріонів не досконалі. Втрати були величезні. Немає сенсу багатьом займатися. Зараз застосовується нова методика надшвидкого заморожування, придумана професором Куваямою років 12 тому. Вона зробила величезний прорив та дозволила іншим напрямам репродукції активно розвиватися.
Онкофертильність також окрема тема, коли ми можемо заморожувати не ембріон, а статеві клітини, тканини яєчника.
Якою є специфіка відмінностей ризиків онкофертильності для жінок і чоловіків і як цей ризик збільшується з віком?
Справа в тому, що суть онкофертильності як явища, це збереження біоматеріалу перед початком лікування – хіміотерапія, променева терапія, це вже не має значення, що саме. На сьогоднішній день більшість методик лікування раку токсичні для статевих клітин. Клітини можуть або гинути, або різко міняти у погану сторону свої якості. І проблема полягає ще й у тому, що попередники цих клітин можуть гинути безповоротно.
Наприклад, фізіологія чоловіка та жінки різна. Жінка народжується з певним кількісним набором яйцеклітин. Із 5 тисячами яйцеклітин на все життя. І все. Якщо вони гинуть, цей капітал у неї не поповнюється, бо вони не діляться. На відміну від сперматозоїдів, потенціал яких може відновлюватись. Це клітки, які діляться. Їх не п'ять тисяч, а в одному еякуляті їх може бути 200 мільйонів і більше. Тому є різна реакція на онкопротекторне лікування.
Внаслідок чого, здатність до відновлення теж різна. Не можна сказати, наприклад, що у чоловіків вона краща. Тому що, коли попередники сперматозоїдів загинули, то ділитися вже нема чому, нема чому відтворюватися. І тоді наслідки бувають згубними. Плюс рак — адже це не тільки хіміотерапія. Наприклад, при раку яєчка виробляється його видалення. Це нічим ніколи не відновити. Крім того, чоловік може швидше здати цей матеріал, і його не потрібно стимулювати протягом двох тижнів як жінку.
У жінки все складніше. Її потрібно стимулювати, колоти уколами два тижні, потім під наркозом голкою забирати яйцеклітини з яєчника. І кількість їх 15 штук у середньому. Відмінностей у особливостях збереження біоматеріалу велика кількість. І треба ще розуміти, що є такі онкопротекторні схеми, коли може все відновитися, якщо не йдеться про яєчники чи яєчка. Якщо вони вражені і передбачається їхнє видалення, то вже нічого не відновиться. Тому важливо зберегти біоматеріал, і все це в лабораторіях ми робимо.
Хіміотерапія та променева терапія – вони по-різному впливають на фертильність?
Звісно. Це дві різні методики і, відповідно, різний ступінь токсичності. Важливий момент у тому, що у консиліумі репродуктолога і онколога може бути прийнято єдине правильне рішення. Тому що ми знаємо, як вилікувати безпліддя та зберегти статеві клітини. А онколог знає, наскільки згубним та токсичним буде лікування, який прогноз на одужання тощо. Ось такий міждисциплінарний консиліум має величезне практичне значення.
Я хочу сказати, що я особисто і наша клініка 10 років тому були серед перших в Україні, хто почав заморожувати яйцеклітини для різних цілей: онкопротектності, онкофертильності, хіміотерапії. Також ми заморожуємо яйцеклітини для жінок, які планують відкласти дітородну функцію до 35-40 років. До цього віку, вона може мати невелику кількість яйцеклітин або яйцеклітини поганої якості. Але заморозивши їх раніше, вона знає, що яйцеклітина, на яку, наприклад, 25 років чекає на неї. Для неї час зупинився. Тому що яйцеклітина в 25 років має величезний потенціал фертильності і може дати здорову дитину з набагато більшою ймовірністю, ніж ця ж яйцеклітина у цієї жінки в 40 років. Біологічно це можна пояснити на 100 відсотків. З віком змінюється біологія жінки, змінюються захисні механізми, тому у старшій віковій групі у пацієнтів із власними клітинами частота хромосомної патології у ембріона значно вища. Тобто, в молодому віці кількість якісних генетично правильних яйцеклітин набагато вища у відсотковому співвідношенні.
Як з'явилася ця технологія та як вона прийшла в Україну?
Технологія була придумана та реалізована в Японії професором Куваямою близько 12-14 років тому. Від експерименту до практики вона перейшла досить яскраво 10 років тому. Наші ембріологи клініки “Мати та дитина” особисто навчалися у професора Куваями у 2010-2011 роках. Він приїжджав та робив великий тренінг. Методика вдосконалювалася цей час. Базово вона не змінилася, але змінилися речовини, які ще більше захищають яйцеклітину та сперматозоїд від негативного впливу наднизьких температур.
Однією із перших моїх пацієнток була головний редактор журналу Vogue Україна. Вона заморозила свої яйцеклітини на майбутнє, у рамках соціально-просвітницького експерименту та написала велику статтю про те, як все відбувалося. Вона зробила social freezing, кріоконсевацію яйцеклітини. Не за медичними показаннями, а за соціальними, коли пацієнт планує так зване відкладене материнство. Насправді, у нас поки що, з різних причин, social freezing не дуже популярний напрямок, проте динаміка вже позитивна. Раніше її взагалі не було. Але все одно це в десятки разів менше, ніж за кордоном, де це настільки поширене явище, коли пацієнт приходить до клініки та заморожує свій репродуктивний потенціал на майбутнє, розуміючи, що її клітини 25-річні, такими і залишаться. Тобто ти в 40 років можеш народити дитину від своєї 25-річної яйцеклітини, розуміючи, що дитина буде набагато здоровішою, зі значно меншим ризиком хромосомних хвороб. У голові має скластися цей пазл: ти народжуєш у 40 років від себе 25-річної.
Є й другий цікавий момент. Це коли пацієнт по програмі ЕКО отримує 10 гарних ембріонів. Переносимо 1 або 2, вони народжують дитину і приходять через 3-4 роки за другим. Народжують другого, і я маю такі, які через 3 роки приходять за третім. І ось уявіть собі картину, троє дітей у сім'ї різного віку, але при цьому життя у них зародилося одночасно. Просто для них заморозився час.
Як останнім часом змінилися підходи до збереження репродуктивної функції за умови онкозахворювання?
За 10 років просування цієї теми в Україні виникла гарна позитивна динаміка. Онколог зацікавлений в одному: пацієнт має вижити. Онкологи, на жаль, меншою мірою зацікавлені в тому, щоб пацієнт після того, як вижив, народжував дітей. Це вже не його компетенція. А у нас компетенція — це репродуктивна функція здорової людини. Тому для того, щоб змінити парадигму онкологів, щоб вони завжди пам'ятали про те, що виживання у своєчасно виявленого раку високе, то репродуктивна функція може постраждати так, що доведеться використовувати донорський матеріал, що не дуже добре. Можливість народити генетичну дитину може бути перервана на все життя.
Динаміка полягає в тому, якщо раніше пацієнти самі знаходили репродуктолога, розуміючи це. То зараз завдяки міждисциплінарній взаємодії вже не репродуктолог дзвонить онкологу з пропозицією заморозити клітини пацієнта, а вже онкологи дають зворотний зв'язок і надсилають нам пацієнтів перед хіміотерапією, щоб зберегти яйцеклітину або сперматозоїд. Ось це прогрес. І в наших кріобанках зберігається багато матеріалу і пацієнти звертаються через різні періоди часу, залежно від того, коли онколог надасть дозвіл на реалізацію репродуктивної функції.
Яка кількість свідомих пацієнтів, котрі заморожують свій матеріал на майбутнє?
Кількість зростає, зростає рівень освіченості пацієнта, який розуміє, що все це можна зробити. Люди повинні знати, що репродуктивну функцію можна зберегти з різних причин. Статистики за кількістю немає, але бачу динаміку зростання. Не тому, що раку стає більше. Зростання онкологічних захворювань все одно є. Та й онкологи ширше дивляться на пацієнта, у них виникло репродуктивне бачення. Вони бачать не тільки пацієнта, що вижив, а ще й дивляться на нього з точки зору людини, яка може реалізувати свою репродуктивну функцію в тому числі.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
