На берегах Південного Бугу стоїть стародавнє подільське місто Вінниця. З давніх-давен тут збереглося багато пам'яток історії, архітектури. Цікавими для туристів будуть і мальовничі паркові масиви центру, околиць міста. А також палаци, що розкидані по всій області.
Трохи історії
Вінниця завдяки своєму розташуванню – на перехресті важливих торговельних шляхів – була купецьким містом. Але, зважаючи на те, що в цій місцині проходила межа між цивілізацією та Диким Полем, місто часто піддавалося грабіжницьким нападам татар, але відновлювалось і відбудовувалося. З тих годин залишилися частина оборонної стіни з баштою – фортифікаційні будинки, що входять до Архітектурно-історичного комплексу «Мурі». У 1640 р. місто отримало Магдебурзьке право. Це стало початком нової епохи.
Та справжній штовх у розвитку Вінниця отримує після скасування кріпосного права, коли реформи 60-х років ХІХ століття створили умови для швидкого економічного розвитку. Позитивні зміни торкнулися і Вінниці. Тут починають виробляти цукор, випускати сільськогосподарську техніку.
У 1871 р. відкрито рух залізницею (Одеса-Москва) Процвітає торгівля, виробництво, культура. І так триває до Першої Світової війни. У ці години у Вінниці з'являється перший трамвай, що зараз є справжньою візитівкою міста. Тут відкривають навчальні заклади (в одному з них викладав М. Коцюбинський), лікарні, розвивається мистецтво. Саме Вінницю називають столицею «Щедрика» — всесвітньо відомої Різдвяної мелодії, бо тут живий і творивши її автор — український композитор Микола Леонтович.
У місті збереглося чимало будинків у стилі модерну, збудованих архітектором Григорієм Артиновим. У його доробку також будівля Водонапірної вежі, що розташована в істричному центрі та має на фасаді чотири годинники.
Більшість старих будівель нині реставровані. Гуляючи по місту, можна поринути в атмосферу початку ХХ століття.
Словом, любителі історії знайдуть у Вінниці багато цікавого для себе.
Що подивитись: місцеві цікавинки
Сучасна Вінниця – гарне та затишне місто. Тут широкі вулиці, дуже багато зелені, розвинений електротранспорт, тому дихається легко.
Південний Буг поділяє місто на дві частини. Серед річки височіє острів Кемпа, з якого колись і почалося заселення навколишньої території. Поряд із ним – знаменитий світло-музикальний фонтан «Roshen». На вихідних тут збираються місцеві мешканці та гості міста, щоб подивитись на водно-музично-голографічну феєрію, яка викликає чимало позитивних емоцій. І взагалі, у Вінниці багато класичних та модерних фонтанів у центрі та у нових кварталах. Серед них треба відзначити оригінальний фонтан «Сонячна система» на пр. Космонавтів.
Екскурсії для туристів також проводяться на території трамвайного депо. До речі, вони будуть цікаві дітлахам. Ті побачитимуть, де живуть трамвайчики, якими вони були раніше, приміряти водійську фуражку та закомпостують талоні старенькими компостерами. Особливим попитом користується трамвайна прогулянка містом у вагончику, якому 100 років. Оренда трамвача коштує 1500 грн. Вміщує він групу до 10 чоловік.
За вікном вагону промайне телевежа з найвищим у Європі державним прапором, Центральний парк відпочинку з арками на входах, площа Ліверпуль, райони Амстердам та Париж. Чому вони так називаються? Про це розповість гід. Вінничани мають неабияке почуття гумору, тому ти побачиш і почуєш багато цікавого та кумедного під час вінницького вікенду.
Зайди у кафе «Пан' Заваркін' і синъ», випий кавусі, подивись на колекцію старовинних годинників та послухай їх мелодії, на гроші, що «не пахнуть». Поринь у минулому. А допоможуть тобі у цьому історії пана Олександра Абрамчука і час, що йде назад.
Особливим місцем для вінничан і світової медичної спільноти є музей-садиба Миколи Пирогова – видатного хірурга-новатора, який прожив останні 15 років свого життя у Вінниці, та усипальниця, де лежить його набальзамоване тіло. Швидше за все, ви заєш, хто такий Пирогов, і що він зробив. Але, почувши розповідь гіда про його життя та роботу, ти зможеш почути велич цього людини. Музей викликає дуже сильні емоції – хочеться жити, творити, боротися тощо. Та водночас садиба і парк навколо є куточком спокою, краси, духовного відновлення.
Ще одна могутня постать української культури – Михайло Коцюбинський. Він народився та прожив у Вінниці 33 роки. Тут він написав свої видатні оповідання та повісті «Fata morgana», «Intermezzo», «Харіта», «Ялинка». Вінничани шанують свого земляка і бережуть пам'ять про нього. Музей Михайла Коцюбинського незабаром відкриється після реконструкції.
Місто колекціонерів
Люди колекціонують будь-що: марки, монети, сірники, листівки тощо. Не є виключенням і мешканці Вінниці.
Тут можна відвідати унікальний музей «Ретро-мото-авто-вело-теле-радіо», де є все, що колись було новаторським та дефіцитним (за радянських годин): трактор «Універсал», машина «Запорожець», друкарські машинки «Ундервуд» і «Рось», музичні інструменти та платівки. Експонатів можна торкатися руками, на них сідають, їх включають та слухають. А найсміливіші можуть станцювати рок-н-рол під акомпанемент групи, що складається з господаря колекції пана Олексія та його друзів.
На вулиці Соборній розташувалася ще одна колекція - міні-автомоделі. Її зібрав вінничанин Олександр Вдовіченко. У ній налічується вже понад 6,5 тис. міні-моделей авто: від радянської «Чайки (1958 р.) до Папа-мобіля та моделей машин Трампа та новинок фірми Мерседес-Бенц.
Вінниця-рай для велосипедистів
Не кожен місто України, включаючи столицю, може похвалитися лояльністю до велосипедистів. Влада багатьох мегаполісів іноді лише декларує наміри для створення умов для екологічного тарнспорту або робить тільки пловину із заявленого. Вінничанам пощастило, що «батьки міста» самі їздять на велосипедах і привчають до цього городян.
Будь-де у місті можна зустріти цілі сім'ї на велосипедах — своїх чи міських. Тут створено, що важливо — працює, міська програма Next bike – муніципальний вело-прокат, що налічує 15 станцій, на яких є 120 велосипедів. Існує мобільний додаток, де можна подивитись он-лайн, на якій станції є вільні машини. Зручно також сплачувати за їх оренду. На тротуарах, що дуже важливо, прокладено велодоріжки з розміткою. Загальна протяжність їх становить 59 км. Отже, не потрібно брати до Вінниці свого велосипеда, тобі підбали. Тарифи за першу годину – 20 грн.
Їжа
Яке ж Поділля без фірмових страв, що майже такі ж як усюди, але зовсім не такі. Гастродослідник подільської кухні Олена Павлова розповідає, що у кожному подільському селі готують свої вареники, і кожне село вважає свій рецепт «найправильнішим». Вони часом кардинально відрізняються один від одного: є вареники з сиром солодкі, а є солоні та ще й зі шкварками, зеленню, змаженим луком та яблуками.
Вінниця та Вінниччина – яблучний край. І стільки страв з яблук ви не знайдете ніде. Обов'язково відвідайте фестивалі подільської кухні, скуштуйте здешню годзю – овочеве рагу, «Ябчанку»- яблучний суп, картопля по-уланівські, кошерні шкварки. Чи не пошкодуєте!
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.