Він завжди був прекрасний – благородний, привабливий, сповнений шарму, – але за останні роки Львів перетворився на справжній туристичний центр, який можна порівняти з Краковом, Прагою та іншими європейськими перлинами. Ти можеш вибрати маршрут по дахах чи підземеллях, а можеш просто «заблукати»…
Фото: Burda Media
Історія проступає
Стародавня столиця Галицького князівства багаторазово переходила з рук до рук і звикла говорити різними мовами. На початок Другої світової Львів був містом багатонаціональним, але здебільшого – польсько-єврейським. Німці, що прийшли, не зачепили його архітектуру, оскільки вважали, що вона «німецька», а ось євреїв знищили. Поляков знищила радянська влада, вона ж стала заселяти на звільнене місце «благонадійних» громадян з різних куточків СРСР… Але, мабуть, настільки сильний дух Львова, що історія немов сама проростає в кожному, хто опиняється (а тим більше осідає!) тут.
Слухати тутешніх екскурсоводів – насолода. Для них ніби не існує минулого часу, все відбувається прямо зараз, століття і люди переплітаються, і ось ти вже чуєш, як поруч простукали по бруку каблучки панянки, що народилася 200 років тому, бачиш, як ковзнула тінь великого купця Корнякта (а йому все 500) ), і нібито граф Станіслав Потоцький ось прямо зараз дозволяє ченцям-єзуїтам відкрити пивоварню (який сьогодні майже 300), а герой міських легенд Роберт Домс-молодший (син найзнаменитішого власника тієї ж пивоварні, підприємця та мецената) теж Роберта Домса 150 тому відвозить до Швейцарії свою кохану – служницю Зосю, яка щодня після обіду приносила своєму пану «гальбу» (тобто барило) пива.
На смак і на дотик
Міські легенди у Львові відчуваєш реальніше, ніж те, що відбувалося з тобою вчора. Напевно, завдяки тому, що все можна доторкнутися, помацати, спробувати… Піднімися на вежу Ратуші (так-так, пройшовши прямо коридорами мерії цього чудового міста!) і окинь поглядом «нерівність чудернацьких дахів», спустись у підземелля Домініканського монастиря і тієї самої пивоварні (під її склепіннями тепер ресторан «Хмільний дім Роберта Домса»), пройди колектором річки Полтви, яка протікає під проспектом Свободи, і городяни кажуть, що вона розділяє Оперний театр і Театр Заньковецької, пройдися «кнайпами» на Вірменській…
Єдина труднощі, яка чатує на Львові мандрівника: де поїсти? Тому що хочеться поїсти СКРІЗІ! Усього й одразу: салатів, м'яса, дерунів, пива, кави, десертів… Не соромся (ціни тут все ще напрочуд демократичні), частуйся! А худнути і сумувати будемо вдома!
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
