Чим цікавий Тернопільський край

28 березня 2017, 22:08

Побувавши на Тернопіллі одного разу, цей край уже не забудеш ніколи. Він запам'ятовується таємничими замками та печерами, пошепки водоспадів і, звичайно ж, неповторними краєвидами Дністровського каньйону.

Унікальна земля

Відкривати для себе Тернопільську область можна в різні пори року та з різних боків. Особливо приємно приїхати сюди восени. Адже унікальна природа краю, розташованого біля самого підніжжя Карпат, поєднує у собі найкрасивіші краєвиди, неповторний рельєф та чисте повітря із присмаком осінньої прохолоди.

Панорама Кременця з вершини Замкової гори

Через історичні перипетії сучасна територія об'єднує частини трьох етнічних земель - Галычину, Волинь та Поділля. Наприклад, лінія кордону між Галычиною та Волынью проходить там, де розділялися між собою Російська та Австро-Угорська імперії. От і виходить, що Кременецький, Шумський, Лановецький та Вишневецький регіони - це Волинь. А центральні та південні регіони представляють Галычину. Хоча, за словами підкованих у географії обивателів, всі ці регіони і є Поділлям. Таке унікальне змішання сильно позначилося на історико-архітектурному, природному та культурному розмаїтті краю.

Легенда Бони Сфорца

У північній частині Тернопільської області розташоване стародавнє місто Кременець. На перший погляд він виглядає недоглянутим, з безліччю старих будівель та розбитими дорогами.

Приїхавши в центр, кожен підніме голову нагору і зверне увагу на гору, схожу на вулканічний конус. Це ж легендарна Замкова гора або Бона! Висотою 397 метрів над рівнем моря вона сама відома із Кременецьких гір. З її вершини відкривається чудова панорама всього міста, який досі носить назву Волинських Афін. Сюди коштує приїхати, щоб торкнутися руїн стін середньовічного Кременецького замку. Впро часи Київської Русі фортеця не змогли захопити монголо-татарські орди хана Батия, а ось в епоху Речі Посполитої, неприступною на той час твердинею заволоділи українські козаки Богдана Хмельницького.

Біля підніжжя Бони протікає річка Іква

Хто ж така королева Бона? Таємнича польська правителька італійської крові - Бона Сфорца хвилює багато поколінь. Вона нібито володіла Кременцем протягом двадцяти років. Це був весільний подарунок чоловіка, польського короля Сигізмунда I. Існує легенда, що одного разу королева наказала протягнути шкіряний міст, який би сполучав Замкову гору з сусіднім пагорбом. Коли Бона їхала цим мостом, він обірвався, і королева почала падати в безодню. Її врятувала молитва. Завдяки такому неймовірному порятунку Бона збудувала біля підніжжя гори францисканський монастир.

Руїни Кременцького замку

Бона Сфорца, можливо, й не жила у Кременці, але зуміла розвинути Кременецьку фортецю та місто. Розповідають, що, будучи другою дружиною поляка, значно молодша за нього, вона спокусила чи не всю офіцерську варту замку. Коли ж король-рогоносець дізнався про численні зради, негайно наказав страчувати всіх офіцерів. Боне вдалося випросити помилування для трьох своїх особистих охоронців: третього, сьомого і двадцять першого. Ось чому чоловіки, відтоді, проголошують тости за кохання і піднімають келихи за жінок, саме у такій послідовності!

Прокотимося на саночках?

Незвичайна розвага у Кременці – дерев'яна санна траса. Це ще не розкручений вид розваг. А між іншим, це єдина санна траса в Європі завдовжки трохи більше в 1 метрів, історія якої починається ще з часів польського держави.

У 70-х роках минулого сторіччя трасу відбудували та проводили на ній олімпійську підготовку спортсменів-саночників На ній організовувалися всесоюзні та міжнародні змагання, і українські спортсмени лідирували у санному спорті у колишньому Союзе. Взимку трасу зроблену з дерева заливали водою і наморожували лід, а влітку ж по дерев'яному ж.лоба можна покататися на роликових санчатах.

Одягаєш шолом, лягаєш на саночки, ноги тримаєш прямо, а голову злегка піднімаєш. Пригальмовувати та керувати на звивистих поворотах можна ногами, злегка притискаючи сани. Невелика порція адреналіну лише за 10-20 грн.

На околиці сіла Куликів Кременецького району цього літа було відкрито офіційний парадом «Соколина гора». Колись тут розташовувалася льотна школа ще польської авіації. А сьогодні парапленіристи та дельтапланеристи зі всієї України тепер можуть проводити тут свої «крилаті» змагання.

Зупинитись можна у готельному комплексі «Панорама» (www.panorama-hotel.org), що потопає у нескінченній гірській зелені (250 грн за двомісний номер).

Джуринський водоспад

«Залишитися під освіжаючими бризками Джуринського водоспаду хоча б на день і відпочити душею!» Такі думки відвідують кожного, хто приїхав до села Нирків Заліщицького району помилуватися його плавними рельєфами та крутими незвичайними темно-червоними схилами Червоногородського каньйону.

Дивовижно красивий Джуринський водоспад висотою 16 метрів — найбільший рівнинний водоспад в Україні.

А на високому пагорбі видніються романтичні руїни двох веж - залишків Червоногродського замку-палацу. Перший замок було зведено на цьому місці ще в ІХ столітті. Хоча є версія, що саме тут знаходилося таємниче кельтське місто Кародун, яке згадується батьком історії Геродотом і позначене ще на картах античного географа Птолемея..

Відвідувати замки, і палаци Тернопілля можна, виділивши для цього окремий маршрут. Адже за їхньою кількістю область посідає перше місце в нашій країні. Дерев'яні, кам'яно-дерев'яні та кам'яні - їх будували переважно в оборонних цілях, починаючи з VI-VII століть вздовж рік: Дністра, Збруча, Серети та Золотой Липы.

У селищі Вишневець Збаражского району зберігся палацовий комплекс роду князів Вишневецьких, відомого засновником Запорізької січі Байдою Вищневецьким Це, мабуть, один із найкращих палаців, званий Волинським чи Польським Версалем. У розкішному стилі його перебудував останній із роду князів Вишневецьких, перший магнат Речі Посполитої Михайло Сервацій. Вражає картинна галерея, значна частина якої експонується у Луврі та види на Вишневецькі околиці з парком розташованим поруч, у якому гуляв та писав вірші ще й Тарас Шевченко.

Саме у Вишневецькому палаці французький письменник Оноре де Бальзак познайомився з майбутньою дружиною Евеліною Ганською.

Саме у Вишневецькому палаці французький письменник Оноре де Бальзак познайомився з майбутньою дружиною Евеліною Ганською., а під час однієї з прогулянок тінистими алеями парку зізнався їй у своєму коханні. В паркової частини росте чарівне дерево Уршульки, посаджене два століття тому на знак кохання та вдячності. Дерево обов'язково виконає вашу заповітну мрію, якщо ви її обіймете!

Сліди первісної людини у печері «Вертеба»

Є на Тернопіллі печера, в якій були знайдені сліди первісної людини ще з епоха палеоліту та неоліту. Вхід до печери знаходиться за два кілометри від села Бильче Золоте Борщівського району. У печері прохладно влітку, але тепло взимку - завжди стабільна температура 11 градусів тепла протягом усього року. Саме тому тут мешкали давні люди. Во час екскурсії печерою «жахливо» цікаво як і в будь-якому спелеологічному поході. На стінах печеры- сталактити, зі стелі також нитками звисають кристалізовані коріння рослин, а головне повітря - іонізоване и корисний для дихальних органів.

Подібних печер у Тернопільській області, що зберігають трипільську культуру наших пращурів безліч. Тут, на берегах Дністра, Збруча, Нічлави та Циганки, знаходяться великі лабіринтові ходи в гіпсах - Оптимістична, Озерна, Кристальна, Млынки, Вертеба. Спелеологи стверджують, що іноді в них можна почути відлуння давніх людей.

Доторкнутися до святині

Чим ще приваблює Тернопільський край? Духовним багатством. У Почаївській Свято-Успенській лаврі не протовпитися будь-якого дня. Головними святинями лаври є відбиток на скелі Стопы Божої Матері, І зцілюющий джерело, що випливає з-під неї. Ну і звичайно ж, чудотворна Почаївська ікона Божої Матері.

Тут особлива аура умиротворення та спілкування з Богом. Бувають випадки, коли в стінах храму в людях прокидається енергія злого духу і не рідко трапляєтьсядесні зцілення людських душ і тіл.

Фінальний акорд по Дністру

Грести по широкій річці, оточеної крутими скельними «стінками» на катамаранах, що може краще заспокоїти думки після стільки неймовірних історій про монастирях та палацах, замках та фортецях? Хочеться просто мовчки вслухатися в звуки природи і спостерігати, як рідкісні чорні чаплі сідають уздовж нескінченних. мальовничих берегів…