Цей чудовий, чарівний уяву, казковий і часом наївний фільм «Амелі» приносить лише усмішку та радість тому, хто його хоч раз подивиться.
Французький режисер Жан-П'єр Жене створив воістину шедевр, який отримав премію «Оскар» у 2002 році, у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» та дві премії Британської кіноакадемії.
Це історія юної дівчини, настільки незвичайної та милої, що живе у вигаданому її фантазією світі. Вона розмовляє зі своїми картинами, придуманими друзями, і намагається боротися за справедливість. Але одного разу все змінюється, коли вона зустрічає хлопця.
- Спочатку, на головну роль «Амелі» хотіли вибрати актрису, родом із Великобританії – Емілі Вотсон, під яку і писався сценарій, і на честь якої назвали фільм. Але через те, що Емілі вже була затверджена на роль в іншому фільмі, і через жахливий акцент, вона так і не зіграла роль у легендарному французькому фільмі. І після цього затвердили Одрі Тоту.
- Багато сцен дійсно знімали в Парижі, а саме на Монмартрі Так, кафе, в якому Амелі завжди купувала собі фрукти та овочі, справді існує. Воно називається "У Алі". Цікавий той факт, що власник цього магазину вже 40 років тримає цей бізнес, і вкрай шануємо городянами. Магазин під час зйомок навіть не змінювали, залишивши його у первозданному вигляді.
- Сцени у всіх фотокабінках насправді знімали на вокзалі Сен-Лазар у Парижі. І взято цей сюжет із власних спостережень самого режисера. Один із його друзів — Мішель Фолько також захоплювався фотокартками свого часу, це й стало створенням такого незвичайного сюжету. Цікаво, що за законом Франції не можна показувати особи випадкових людей у фільмах, без їхнього відома. Тому режисер вийшов зі становища так — він фотографував усіх акторів-статистів, яких ми й бачимо на всіх знімках.
- Історія з садовим гномом також дуже реалістична. У 80-х роках один австралієць вирішивши пожартувати з свого друга, забрав з його саду гнома. А потім, мандруючи, почав надсилати йому листівки із фотографіями гнома з різних країн. Такий розіграш став дуже популярним у Франції. Цю історію взяв за основу режисер фільму.
- Знамените кафе «Два млини» — це справжній заклад, де по фільму працювала Амелі. Названо так кафе через близькість до двох млинів — Мулен Руж і Мулен де ла Галет. Кафе в реальному житті набагато менше, ніж його показують у фільмі. А після грандіозного успіху фільму в кафе встановили афішу з кінострічки, і тепер воно вважається місцевим. визначною пам'яткою.
Читайте також:
5 найкращих фільмів 2015 року за версією журналу «Time»
Діснеєвські мультфільми: що ще можна подивитися
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
