Кажуть, коли валилися вежі-близнюки в Нью-Йорку, тисячі людей, не маючи змоги вибратися з «поранених» будівель, дзвонили близьким та відправляли SMS… Усі вони були про кохання. Тільки про кохання…
«Ліза» завжди була оптимістичним та позитивним журналом. Це хороша новина, якщо не знала. Але й оптиміст має право сумувати та бути серйозним. Зараз мої думки поглинені тим випуском «паперової» «Лизи», що йде в друкарню і з'явиться у продажу за тиждень. У ньому буде два дуже важливі матеріали від наших психологів: один - про те, як уникнути паніки, як утримувати рівновагу в наш якийсь непростий час. Другий – про те, як берегти та не травмувати психіку наших дітей. У будь-які часи та на будь-якій землі. І, чесно кажучи, я не можу сказати, яка з цих статей важливіша і цінніша особисто для мене. Тому що справлятися з панікою – це, звичайно, справа зараз вкрай важлива і потрібна. Але діти…
Ось уже більше півроку, якщо мені буває ненароком образити свого малюка, прикрикнути на нього, я одразу чую в голові пісню «Плине кача»:
Плині кача по Тисіні.
Мамко ж моя, не гавкаю мені...
Залаєш ми у злу годину –
Сам не знаю, де загину...
Я пишу листа редактора, а за вікном співають півні. Світанок 11 вересня…
Кажуть, коли валилися вежі-близнюки в Нью-Йорку, тисячі людей, не маючи змоги вибратися з «поранених» будівель, дзвонили близьким та відправляли SMS… Усі вони були про кохання. Тільки про кохання…
Будь ласка, ніколи не чекай останньої миті, щоб сказати про кохання. Щоб не шкодувати потім – скажи зараз.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
