І ось згадалося. Якось нам з другом терміново знадобилося вільно перекласти українською найвідомішу босанову, «Дівчина з Іпанеми». Так, щоб і гарно, і нудно. Власне, і не переклад був потрібен, а «переспівка». Досі потираю руки від радості, муркочучи під ніс те, що в мене тоді вийшло:
Дівчина, ясні очі, пісочком тупіше,
І море їй п'яточки ніжно лагідне.
Щодня і щоночі тут ходити вона ...
Гарна така молодиця, що раз подивитись –
І кожному хочеться їй підкоритися,
Вона ж бо, як киця, гуляє одна…
На два куплети з приспівами пішло півдня. Тоді здавалося, що це дуже багато. Тепер, через кілька років, я думаю: всього півдня праць — а скільки радості залишилося! Адже скільки десятків і сотень годин витрачаю я на справи, про які й згадати нічого... От прямо зараз сідаю і складаю план: щоб такого зробити за літо, щоб воно залишилося в пам'яті. По хорошому.
Пиши мені: n.khomenko@burda.ua
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
