Наталя Сумська: «Доля завжди підкидала мені гарні ролі»

Народна артистка України акторка Наталя Сумська 22 квітня святкує свій ювілей. Ми зустрілися з Наталею у стінах її рідного театру і розпитали про те, чим вона живе і як збирається відзначати свій день народження.

Артист — як солдат: має бути на сцені у будь-якому стані за будь-яких обставин», – говорить Наталя Сумська. І не жартує. Здається, що зараз на сцені Театру ім. Івана Франка вона проводить більше часу, ніж удома! І не жаліється, бо для неї театр — другий дім, тим більше що поряд завжди коханий чоловік, актор Анатолій Хостікоєв. Давайте дізнаємося більше!

Комедія і лірика

Наталю В’ячеславівно, як ви ставитеся до днів народження? Можливо, підбиваєте в цей день якісь підсумки, складаєте список справ на прийдешній рік?
Мені здається, що слідкувати за днями народження якоїсь особистості — це прерогатива ЗМІ, а сама людина часто згадує про власні дати в останню чергу. (Усміхається.) Для мене важливіше виконувати свою роботу, якою я займаюсь усе своє життя. Зараз головна мета — скласти добрий репертуар. Тому що всякий жанр потрібен: і трагедія, і драма, і комедія.

А вам який жанр більше до душі?
Останнім часом я помітила, що більше тяжію до комедії. Не чистий регіт, як це буває на телебаченні, а із вкрапленнями лірики. Як-от, наприклад, «Кайдашева сім’я». Цього року ми граємо цю виставу вже дев’ятий сезон. Через жарт, через сміх людині легше сприймати драматичні моменти долі. Я це бачу по своїх численних шанувальниках…

А як прихильники вітають вас зі святом? Не заважають репетиціям, не намагаються увірватися в гримерку після спектаклів?
Саме так вони і роблять, і не тільки на свято, а після будь-якої вистави. (Усміхається.) Мене це так дивує, що кожного вечора, кожної вистави ті самі люди приходять у театр, як діти в школу. Я дуже це ціную, тому що такі шанувальники завжди помічають найменшу зміну в тобі і завжди про це кажуть. І ця увага… Хтось з однією квіточкою, а хтось з величезним оберемком. Це те життя, без якого театр неможливий.
Зазвичай день народження у мене дуже гарячий! Була така історія, що саме в цей день у мене було два прогони. Роботу ж ніхто не відміняв, а артист як солдат: має бути на сцені у будь-якому стані за будь-яких обставин. І я бачу, що телефон увесь день спалахує, і так було прикро, що не можеш відповісти, бо ще подумають, що це ігнорування. Тож потім довелося всіх по черзі обдзвонювати і дякувати. (Усміхається.)

Чоловік і друг

До ювілею свого чоловіка ви власноруч написали книжку! А на свій чекаєте якихось сюрпризів від близьких?
Анатолій Георгієвич зараз робить велику справу, він взявся за створення вистави. Але я не вважаю це подарунком, тому що на сцені ми побратими, для нас це спільна праця. Анатолій мені завжди допомагає, дає якісь поради. Сьогодні мені дуже цікаво працювати, за це я безмежно вдячна моєму дорогому соратникові, другові, чоловікові. У виставі Анатолій гратиме пожежника, який не полишає мрії стати актором та зіграти на одній сцені з моєю героїнею.

Не важко бути із чоловіком так багато часу: ви разом і вдома, і в театрі? Як вдається зберігати гармонію у взаєминах?
О, ну це найголовніше питання – як разом уживаються актори. Акторських сімей та династій дуже багато, і секрет в тому, що тільки актор може по-справжньому зрозуміти актора, бо нашу роботу не кожен може витримати, особливо ці нелюдські режими. Буває, перед прем’єрою зрання на репетиціях, потім ввечері — вистава, а потім ще на телебаченні запис, тому що його було заплановано ще півроку тому. І коли вдома у тебе є плече, яке тебе може підтримати, і людина, яка може тебе зрозуміти, – це дуже цінно.

Але ж усе одно, мабуть, трапляються якісь гострі моменти, конфлікти, через що можете посваритися. В такому разі хто йде першим миритися?
Знаєте, з віком, з досвідом людина вже більше опановує себе. Навіть на себе я дивлюся і розумію, що стала більш стримана, раніше я більше собі дозволяла. Хоча я можу і помилятись. Якщо бачу, що йде якась неправда, то чого лукавити? Ми ж не у політичному театрі, тож я можу наполягти на своєму, відстояти свою справу.

Спортивна юність

Ви зіграли велику кількість ролей і в театрі, в кіно, та чи є якісь ролі, які б вам ще хотілося зіграти?
Знаєте, ніколи про це не мріяла, тому що доля завжди підкидала мені гарні ролі. Бувало, що мені подобалась якась тема, яку я побачила в іншому театрі, і я пропонувала її в нашому, часто її погоджували. Так було з рок-оперою «Біла ворона», хто ж не мріє зіграти таку роль? (Наталя зіграла Жанну Д’Арк. — Прим. ред.)

Чим ви ще займаєтеся окрім акторства? У вас є якесь хобі?
Я дуже люблю господарювати, вишивати, займатися спортом, подорожувати, але щиро зізнаюсь: на це зовсім немає часу. Коли йдуть репетиції, людина має бути повністю віддана їм, а в допрем’єрні дні взагалі нічим не можеш займатися. Нам навіть захворіти по-людськи не можна, бо все вже розплановано! (Усміхається.)

Ви згадали про спорт, а як вам вдається зберігати себе у такій формі? Адже ви маєте чудовий вигляд!
Цим, мабуть, треба завдячити ще своїй спортивній юності. (Сміється.) Тоді фізкультура була нарівні з математикою, діти боялися її пропустити! І я завжди чекала, в щоденнику дивилася, коли там вже наступний урок, бо для мене це була подія. І як я любила той запах спортзалу та резинових кедів… В юності я займалася і легкою атлетикою, і гандболом, і трохи баскетболом, в інституті було фехтування, кінний спорт, що, до речі, потім згодилося в кіно. Навіть їздила на олімпіаду з шахів! (Сміється.) І зараз я така вдячна своїм вчителям і педагогам, навіть за математику, яка мені не давалася, а я сиділа над нею до другої ночі. Бо усі успіхи даються нам через зусилля і кропітку працю…

Фото: особистий архів Наталії Сумської/Валерія Ландар, Ана Шевченко

Читайте також:

Ольга Сумская и Виталий Борисюк раскрыли семейные тайны